Журнал «Почки» Том 14, №3, 2025
Вернуться к номеру
Сучасний підхід до лікування циститів у практиці сімейного лікаря: ефективність, безпечність і запобігання рецидивам
Авторы: Тетяна Чистик
Рубрики: Нефрология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) — це неспецифічні інфекційні процеси, які вражають сечовидільну систему. Згідно зі статистичними даними, у США вони є причиною понад 8 млн щорічних відвідувань лікарів і понад 100 тис. госпіталізацій на рік. При цьому патологія приблизно в 50 разів частіше зустрічається в жінок і становить у цілому близько 5 % усієї захворюваності населення. У структурі всіх урологічних захворювань близько 20 % припадає на гострий цистит. У 30–50 % випадків він може переходити в хронічну форму, що супроводжується частими рецидивами, які викликають страждання пацієнтів і значно знижують якість їхнього життя.
Основний клас препаратів, що призначається при інфекціях сечовивідних шляхів, — антибактеріальні засоби. Однак, з огляду на невпинне зростання антибіотикорезистентності, при неускладнених циститах, безсимптомній бактеріурії, у складі комплексної терапії, а також для профілактики рецидивів хронічних ІСШ може використовуватись альтернативна терапія препаратами рослинного походження.
14 лютого 2025 року за підтримки ГО «Українська асоціація медичної освіти» та Видавничого дому «Заславський», медичного порталу www.mif-ua.com відбувся медичний форум «Global General Practice (GGP). Session 2», у рамках якого розглядалися сучасні підходи до диференціальної діагностики головного болю, вестибулярного нейроніту, використання бета-блокаторів у лікуванні артеріальної гіпертензії, стратегії діагностики та лікування запаморочення, функціональних біліарних розладів і циститів.
З доповіддю «Сучасний підхід до лікування циститів та запобігання рецидивам у практиці сімейного лікаря» виступила Мар’яна Миколаївна Селюк — професор кафедри терапії Української військово-медичної академії (м. Київ, Україна).
На сьогодні гострий неускладнений цистит за поширеністю і призначенням антибактеріальних засобів посідає перше місце серед усіх урологічних захворювань. За частотою ІСШ поступаються тільки респіраторним захворюванням.
Цистит — це запалення слизової оболонки сечового міхура. Частота різних видів циститу варіює в широких межах і залежить від етіології та особливостей популяції пацієнтів. В Україні поширеність гострого циститу становить 314 випадків, а хронічного — 175 випадків на 100 тис. населення. За статистичними даними, приблизно половина жінок у своєму житті хворіють на ІСШ, у 25 % ці захворювання мають рецидивуючий характер.
Більшість випадків неускладненої інфекції сечовивідних шляхів викликається грамнегативними мікроорганізмами із сімейства Enterobacteriacеae, причому основним збудником є Escherichia coli. За даними різних авторів, частка E.сoli в неускладненій інфекції сечовивідних шляхів становить 75–90 %; значно рідше виділяють Enterococcus spp. — 11 %, Klebsiella pneumonia — 8 %, Candida spp. — 7 %, Staphylococcus aureus — 3 %, Proteus mirabilis — 2 %.
До факторів ризику ІСШ належать: локальне переохолодження ділянки попереку, таза, ніг; недотримання правил інтимної гігієни; несвоєчасні походи до туалету; схильність до запорів (кишечник, розташований впритул до сечового міхура, тисне, викликаючи порушення кровообігу, дисфункцію та запалення); недоліковані інфекції сечостатевої сфери, запалення органів малого тазу, дисбактеріоз піхви; анатомічні дефекти уретри; надмірно бурхлива сексуальна активність; постійний стрес; вживання гострої їжі та прянощів.
Безпосередніми причинами циститу є наявність патогенних мікроорганізмів, порушення уродинаміки, дистрофія, розлади місцевого кровообігу (ішемія) стінок сечового міхура, порушення ритму сечовипускання. Однак головною причиною виникнення циститу є інфікування внутрішнього шару слизової оболонки сечового міхура. Виділяють висхідний шлях зараження (з уретри) або низхідний (із сечоводів). Також збудник може заноситися разом із кров’ю чи лімфою з інших вогнищ хронічного запалення (при ангіні, пневмонії). Крім того, умовно-патогенна мікрофлора, яка завжди є в організмі, може розмножуватись на тлі низького імунітету або потрапляти ззовні під час хірургічних маніпуляцій. Незахищені сексуальні контакти можуть призводити до зараження інфекціями, які передаються статевим шляхом, що також сприяє виникненню гострих циститів.
Згідно з рекомендаціями Європейської асоціації урологів (EAU-2023), для класифікації інфекцій сечовивідних шляхів застосовується концепція неускладнених і ускладнених ІСШ з різними модифікаціями (рис. 1).
/37.jpg)
Неускладнені ІСШ — це гостра, спорадична або рецидивуюча нижня (неускладнений цистит) і/або верхня (неускладнений пієлонефрит) інфекція сечовивідних шляхів, що стосується виключно невагітних жінок без відомих анатомічних і функціональних відхилень у сечовивідних шляхах або супутніх захворювань. Ускладнені ІСШ — усі інфекції сечовивідних шляхів, які не визначені як неускладнені в пацієнта з підвищеною імовірністю ускладненого перебігу, тобто в усіх чоловіків, вагітних жінок, пацієнтів з відповідними анатомічними або функціональними аномаліями сечовивідних шляхів, постійними сечовими катетерами, захворюваннями нирок і/або з іншими супутніми імунодефіцитними захворюваннями, цукровим діабетом.
Рецидивуючі ІСШ — це рецидиви неускладнених і/або ускладнених ІСШ із частотою від трьох епізодів інфекції на рік або двох епізодів за останні 6 місяців.
Катетер-асоційовані ІСШ виникають у людини, сечовивідні шляхи якої в даний час катетеризовані або у якої був встановлений катетер протягом останніх 48 годин.
Уросепсис визначається як загрозлива для життя дисфункція органів, спричинена дисрегульованою реакцією хазяїна на інфекцію, що походить із сечовивідних шляхів і/або чоловічих статевих органів.
Клінічними симптомами гострого циститу є дискомфорт, печіння, біль під час сечовипускання; неприємні відчуття внизу живота над лобком; підвищення температури; біль у попереку; зміна кольору сечі. Опитувальник ACSS дозволяє оцінювати тяжкість симптомів гострого циститу. Лабораторна діагностика передбачає проведення аналізу сечі за тест-смужкою. Дослідження культури сечі рекомендується при підозрі на гострий пієлонефрит, за наявності симптомів, що не усунуті або повторюються протягом 4 тижнів після завершення лікування, у жінок з атиповими симптомами або вагітних жінок.
Безсимптомна бактеріурія (ББУ) — це виявлення бактерій у середній порції сечі в кількості ≥ 105 КУО/мл
за повної відсутності клінічних симптомів, з можливою лейкоцитурією (2 зразки з інтервалом 24 години). ББУ вражає до 0,5 % чоловіків, 1–4 % дівчат і 10 % жінок. У закладах довготривалого догляду безсимптомна бактеріурія виявляється в 30 % чоловіків і 50 % жінок. Також до поширення безсимптомної бактеріурії призводять цукровий діабет, метаболічний синдром і функціональні порушення сечовивідної системи. Золотим стандартом виявляння ББУ є бактеріологічне дослідження — забарвлення сечі за Грамом з підрахунком кількості бактерій на предметному склі (> 1 у полі зору). Також використовують аптечні експрес-смужки (нітрати+ і лейкоцити+).
Лікування циститів має бути ефективним, безпечним і повинно запобігати рецидивам. Дієтичними рекомендаціями при циститі є вживання морсів, овочевих, фруктових соків, компотів (із брусниці, журавлини), хлоридно-кальцієвої мінеральної води, трав’яного чаю, неміцного зеленого чи чорного чаю без цукру, свіжих фруктів (виноград, груші) або овочів (гарбуз, спаржа, селера, петрушка, огірки, морква).
Антибактеріальна терапія рекомендована на підставі того, що клінічний успіх значно більший у жінок, які отримували антибіотики, порівняно з прийомом плацебо. При виборі антибактеріальної терапії слід керуватися: спектром і культуральною чутливістю етіологічних уропатогенів; ефективністю щодо конкретних показань згідно з результатами клінічних досліджень; переносимістю та побічними реакціями; можливими несприятливими екологічними наслідками; вартістю.
EAU-2023 підкреслює, що амінопеніциліни й фторхінолони більше не показані для емпіричної терапії ІСШ через високу резистентність Е.coli в усьому світі та негативні екологічні наслідки. Рекомендовано застосовувати пеніциліни, цефалоспорини, фосфоміцин, нітрофурантоїн і сульфаніламіди. Для профілактики рецидивів ІСШ, у першу чергу гострого циститу, слід мінімізувати застосування антибіотиків. Рекомендовано вживання достатньої кількості рідини, ретельна інтимна гігієна, уникнення переохолодження і прийом фітопрепаратів.
Нефродол® (від фармацевтичної компанії «Салютаріс») — це лікарський засіб, до складу якого входить: трави золототисячнику (Herba Centaurii) 18 мг, кореня любистку (Radix Levistici) 18 мг, листя розмарину (Folia Rosmarini) 18 мг.
Активними компонентами, що містить листя розмарину, є розмаринова кислота, карнозна кислота, урсолова кислота, карназол, розманол, олеанова кислота, генкванін, апігенін і лютеолін. Розмаринова кислота здатна пригнічувати бактеріальну флору та медіатори запалення, карназол і розманол чинять спазмолітичну дію, флавоноїди генкванін і лютеолін мають виражений протизапальний ефект.
У дослідженні R.S. Borges et al. (2019) оцінювали антимікробну активність Rosmarinus officinalis проти двох грампозитивних і двох грамнегативних штамів бактерій. Було виявлено, що зона інгібування коливається від 9,18 мм для Staphylococcus agalactiae до 18,51 мм для Escherichia coli. Автори дослідження дійшли висновку, що Rosmarinus officinalis чинить помітну антимікробну дію.
Також у спектрі біологічної активності Rosmarinus officinalis виділяють його протизапальні й протинабрякові властивості, обумовлені дією 1,8-цинеолу, α-пінену, камфори, лимонену і мірцену.
Крім антибактеріальної, протизапальної та протинабрякової дії Rosmarinus officinalis чинить протигрибковий ефект, антипроліферативну й спазмолітичну дію, захищає від ішемічно-перфузійного ушкодження нирок.
До активних компонентів кореня любистку (Radix Levistici) належать фталіди й ефірні олії. За рахунок спазмолітичної дії фталіди допомагають подолати больовий синдром і полегшують сечовипускання. Діуретичний ефект фталідів перешкоджає реабсорбції води в нирках. Ефірні олії чинять спазмолітичну дію та покращують кровообіг. Крім того, любисток має антибактеріальні властивості та здатний посилювати дію антибактеріальних препаратів.
Новий фталід, а саме 7-метокси-3-пропілденефталід, був виділений з коренів Levisticum officinalis WDS Koch, широко відомого як любисток. Він призначається в традиційній медицині з огляду на його спазмолітичну й сечогінну дію. Антибактеріальну активність цієї сполуки любистку оцінювали in vitro проти Staphylococcus aureus, Enterococcus faecium (резистентний до ванкоміцину клінічний штам) як грампозитивних бактерій і проти Escherichia coli і Pseudomonas aeruginosa як грамнегативних бактерій. Результати дослідження показали, що ця сполука була активною проти Staphylococcus aureus, Escherichia coli і стійкої до ванкоміцину Enterococcus faecium зі значенням МІС 16,04 і 128 мкг/мл відповідно (Mean M. et al., 2020).
Активними компонентами трави золототисячника є фенолкарбонові й коричні кислоти, флавоноїди, ксантони, алкалоїд генціанін. Глікозиди светіамарин і сверозид пригнічують ріст бактерій, перешкоджають їх просуванню вгору (висхідна інфекція). Фенолкарбонові кислоти дають осмотичний ефект і перешкоджають зворотному всмоктуванню води та солей натрію, тим самим забезпечують сечогінну дію.
Усі природні компоненти, що входять до складу препарату Нефродол®, мають більшу спорідненість до клітин людини, ніж ізольовані хімічно чисті речовини, вони краще пристосовуються до біохімічних процесів в організмі людини. Компоненти препарату Нефродол® чинять комплексну дію за рахунок як біологічно активних, так і супутніх речовин. При цьому всі вони є безпечними, навіть при тривалому застосуванні.
Отже, рослинний препарат Нефродол® зменшує вираженість больового синдрому, долає запалення та спазми, має помірний сечогінний ефект, сприяє видаленню мікроорганізмів із сечових шляхів, зменшує ризик рецидивів і має приємну ціну.
Нефродол® може бути рекомендований дорослим та дітям з 12 років по 2 таблетки 3 рази на добу (загальна добова доза — 6 таблеток). Таблетки слід ковтати не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально. Нефродол® дозволено застосовувати в період вагітності.