Журнал "Гастроэнтерология" Том 56, №3, 2022
Вернуться к номеру
Вторинна екзокринна недостатність підшлункової залози: що робити та як лікувати
Авторы: Філіппова О.Ю.
Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Підшлункова залоза (ПЗ) — ключовий орган травлення, якщо випадає функція ПЗ, страждає все травлення загалом і порушується всмоктування нутрієнтів, виникає нутритивна недостатність. Екзокринна недостатність підшлункової залози (ЕНПЗ) часто зустрічається в клінічній практиці лікарів багатьох спеціальностей. Зниження інтрадуоденального рівня ліпази менше від 10 % від норми призводить до панкреатичної стеатореї, втрати маси тіла та зниження якості життя. Клінічні прояви частіше представлені в пацієнтів із первинним генезом ЕНПЗ, тоді як вторинна ЕНПЗ перебігає нерідко субклінічно, що зумовлює проведення її ранньої діагностики. Симптоми вторинної ЕНПЗ можуть накладатися на клінічну картину основного захворювання, що значно ускладнює діагностичний процес.
Первинна та вторинна форми ЕНПЗ можуть перебігати як самостійно, так і поєднуватися, посилюючи перебіг одна одної. Результати власних досліджень підтверджують ці дані в коморбідних пацієнтів із патологією травного тракту та серцево-судинної системи.
Діагностика ЕНПЗ будується на виявленні нутритивної недостатності, а критерієм ефективності є та доза замісної ферментної терапії, яка компенсує цю нутритивну недостатність. Багато методів діагностики ЕНПЗ, які були розроблені й застосовуються в клінічній практиці останніми роками, мають низьку чутливість або специфічність або вимагають багато часу для проведення й погано переносяться пацієнтами. Часто у клінічній практиці застосовують комплексний підхід у діагностиці цього синдрому.
Основним методом корекції ЕНПЗ є замісна терапія ферментними препаратами. При вторинній ЕНПЗ ферментні препарати входять до комплексного лікування основного захворювання. Мінімікросфери краще усувають ЕНПЗ завдяки більш високій терапевтичній ефективності. Дозування ферментного препарату при вторинній ЕНПЗ, тривалість курсу визначаються з урахуванням етіопатогенезу порушень травлення, а також індивідуальних особливостей пацієнта. При вторинній ЕНПЗ кишечник може втрачати здатність координувати м’язову активність, що може сприяти порушенню активації ферментів та розвитку ЕНПЗ. У комплексному лікуванні вторинної ЕНПЗ застосовують селективні міотропні спазмолітики, найчастіше препарати мебеверину. Замісна ферментна терапія та спазмолітична терапія не лише є запорукою успішного комплексного лікування вторинної ЕНПЗ, а й дозволяє вплинути на якість і тривалість життя пацієнтів із патологією травного тракту.