Журнал "Гастроэнтерология" Том 56, №3, 2022
Вернуться к номеру
Медикаментозне ураження печінки: принципи виявлення, схеми фармакотерапії та стратегія профілактики
Авторы: Палій І.Г.
Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Медикаментозні ураження печінки становлять близько 10 % від всіх побічних реакцій, зумовлених застосуванням фармакологічних препаратів. Індуковані ліками ураження печінки (ІЛУП) — це пошкодження печінки, що викликається всіма типами ліків, які відпускаються за рецептом або без рецепта, що розвинулося в період у середньому від 5 до 90 днів із початку прийому.
Факторами ризику розвитку ІЛУП є: вік; жіноча стать; етнічна приналежність; регулярне вживання алкоголю; компоненти метаболічного синдрому; хронічний гепатит В та С; щоденна доза > 100 мг незалежно від препарату, переважаючий метаболізм у печінці ферментами цитохрому Р450, утворення реактивних метаболітів; подвійне інгібування мітохондрій та функції BSEP.
Згідно з результатами проспективного дослідження DILIN (899 пацієнтів, 2015 р.), найчастішою причиною виникнення ІЛУП є антибіотики, із яких перше місце займає амоксициліну клавуланат. Згідно з даними того ж дослідження, рослинні препарати та дієтичні добавки посідають наступне місце за частотою виникнення ІЛУП. Окрім того, слід пам’ятати, що поліпрагмазія є найважливішим предиктором ІЛУП. При одночасному прийомі лікарських засобів ризик розвитку побічних ефектів становить: 5 препаратів — 4 %; 5–10 препаратів — 10 %; більше 10 — до 80 %.
Що стосується лікування ІЛУП, то, звичайно, найважливішою складовою є відміна лікарського засобу, що призвів до ураження печінки, або зниження його дози. Препаратом, що широко застосовується для лікування та профілактики ІЛУП, навіть тих, що виникають при хіміотерапії, є адеметіонін. Його ефективність підтверджена численними дослідженнями (Santini D. et al.; Vinzenzi B. et al.; Снеговой А.В. и соавт.; Neri S. еt al.). Крім того, адеметіонін є ефективним у лікуванні гепатогенної слабкості як при короткостроковому, так і при тривалому застосуванні при різних захворюваннях печінки (Noureddin M. et al.; Райхельсон К.Л. и соавт.). Доведена доцільність його застосування для покращення біохімічних параметрів стану печінки та симптомів холестазу (Noureddin M. еt al.).
Висновок:
— слід завжди розглядати можливість ІЛУП у хворих із непоясненою гострою чи хронічною патологією печінки;
— єдиного антидоту для всіх фенотипів ІЛУП не існує;
— при призначенні медикаментозних засобів із високим ризиком гепатотоксичності можливе превентивне призначення препаратів гепатопротективного спрямування, наприклад адеметіоніну.