Журнал "Гастроэнтерология" Том 56, №3, 2022
Вернуться к номеру
Кcантоматоз шлунка при атрофічному гастриті
Авторы: Мосійчук Л.М., Cімонова О.В., Петішко О.М.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета: проаналізувати частоту і значення ксантом шлунка у хворих на атрофічний гастрит (АГ).
Матеріали і методи. Обстежені 122 хворі на хронічний гастрит (29 чоловіків, 93 жінки віком від 25 до 71 року, середній вік (49,9 ± 2,1) року.
Стан слизової оболонки шлунка (СОШ) вивчали за допомогою ендоскопічного дослідження з використанням відеоендоскопічної системи EVIS EXERA III з гастроскопом Olympus 190 (Японія) з біопсією.
У 101 пацієнта діагностований АГ. Залежно від вираженості морфологічних змін СОШ хворі були розподілені на групи: І — атрофія СОШ (n = 53), ІІ — атрофія СОШ, поєднана з кишковою метаплазією (КМ) (n = 35), ІІІ — атрофія СОШ, поєднана з дисплазією (n = 13). 21 пацієнт із неатрофічним гастритом становив групу порівняння. Проводили порівняльну характеристику отриманих даних, кореляційний аналіз.
Результати. Вивчення частоти й вираженості атрофічних змін показало, що в обстежених хворих атрофія СО антрального відділу шлунка спостерігалась в усіх випадках (100,0 %), тоді як у тілі вона виявлена тільки в половини пацієнтів (51,5 %). Частота і вираженість макроскопічних атрофічних змін СО зростали від І до ІІІ групи.
Ксантоми шлунка були зафіксовані тільки у хворих на АГ (12,9 %, p < 0,05). Частота ксантом у І групі становила 7,5 %, у ІІ групі (АГ із КМ) —14,3 %, у ІІI групі (АГ з дисплазією СОШ) — 30,8 % випадків. Якщо в І групі ксантоми локалізувались тільки в антральному відділі шлунка, то в ІІ і ІІІ групах вони були поширені по різних відділах.
Кореляційний аналіз дозволив виявити взаємо–зв’язки між ксантоматозом шлунка і низкою патологічних станів, а саме вираженістю атрофії СО тіла шлунка на макро- і мікрорівнях (r = 0,18, p < 0,05 і r = 0,31, p < 0,001 відповідно), частотою гіперплазій СОШ (r = 0,32, p < 0,001), поліпів шлунка (r = 0,37, p < 0,001), КМ (r = 0,24, p < 0,009) і дисплазії СОШ (r = 0,33, p < 0,001); тобто збільшення структурних морфологічних змін СОШ супроводжувалось поширенням ксантоматозу шлунка. Кореляційний аналіз не виявив залежності ксантоматозу шлунка від наявності й ступеня Helicobacter pylori-інфекції.
Висновок. Отримані дані свідчать про те, що посилення структурних морфологічних змін СОШ передракової спрямованості у хворих на АГ супроводжується збільшенням частоти й поширеності ксантоматозу шлунка й дозволяє вважати ксантоматоз шлунка важливим діагностичним маркером або сателітом передракових змін СОШ (атрофії, кишкової метаплазії, дисплазії).