Журнал "Гастроэнтерология" Том 56, №3, 2022
Вернуться к номеру
Синдром подразненої кишки: сучасні підходи до діагностики та лікування
Авторы: Левченко О.М.
Одеський національний медичний університет, м. Одеса, Україна
КНП «ООКЛ» ООР, м. Одеса, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Близько 30 % популяції населення мають СПК-подібні симптоми. Лише половина цих паціентів звертається до лікаря, та тільки 6–7 % із них потрапляють до гастроентеролога, хоча СПК істотно знижує якість життя.
Згідно з сучасними уявленнями, синдром подразненого кишечника (СПК) є наслідком порушення цереброінтестинальної взаємодії, що клінічно характеризується появою рецидивуючого абдомінального больового синдрому, асоційованого зі змінами частоти дефекації та характеру випорожнень.
Синдром подразненої кишки — це поширена біопсихосоціальна функціональна патологія, діагностика якої ґрунтується на клінічній оцінці стійкої сукупності симптомів (Римські критерії IV), які стосуються дистальних відділів кишечника, обмежена виключенням «симптомів тривоги», органічних захворювань і необхідністю повторного перегляду діагнозу за результатами первинного курсу лікування.
Згідно з даними епідеміологічних досліджень, СПК не є загрозливим для життя захворюванням і прогноз його, як правило, сприятливий, а ймовірність трансформації в органічну патологію вкрай низька.
Суттєву роль у лікуванні СПК відіграють спазмолітики, які здатні впливати на патогенетичні механізми больового синдрому та явищ кишкової диспепсії. За даними РКД, найефективнішим із них є отилонію бромід (ОБ).
У мультинаціональному подвійному сліпому РКД (ОBIS) вивчали, чи може ОБ (спазмомен) чинити пролонгований терапевтичний ефект у разі СПК після припинення терапії.
Дослідження підтвердило, що отилонію бромід (спазмомен) безпечний і ефективно зменшує частоту абдомінального болю та вираженість метеоризму у хворих на СПК, а також знижує частоту найближчих рецидивів.
Його безперечними перевагами є:
— селективна локальна дія та висока клінічна ефективність;
— протирецидивний ефект;
— порівнянна з плацебо безпека і переносимість;
— відсутність системних побічних ефектів, завдяки чому він практично не має показань.
Спазмомен зараз розглядають як найефективніший і найнебезпечніший спазмолітик у лікуванні СПК як у разі короткострокового (від 2–3 тижнів до 3 місяців), так і довгострокового (до 2 років) застосування.