Журнал "Гастроэнтерология" Том 56, №3, 2022
Вернуться к номеру
Актуальні аспекти ведення пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки в загальнолікарській практиці
Авторы: Бабінець Л.С.
Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) — це жирова дистрофія печінки, виявлена за допомогою візуалізаційного чи гістологічного дослідження без причин вторинного стеатозу (зловживання алкоголем, тривале вживання ліків, що викликають стеатоз, або вроджені моногенні захворювання). НАЖХП — стеатоз ≥ 5 % гепатоцитів при гістологічному дослідженні або вміст жиру в печінці > 5,6 %, виявлений за допомогою спектроскопії МРТ. НАЖХП є найпоширенішим хронічним захворюванням печінки — до 1 млрд хворих у світі. НАЖХП включає: 1) неалкогольний стеатоз печінки (НАСП) — простий стеатоз; 2) неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) — жирова дистрофія печінки з хронічним і прогресуючим гепатитом. Нелікований НАСГ призводить до фіброзу, цирозу та гепатоцелюлярної карциноми.
Для якісної діагностики НАЖХП рекомендовано використовувати алгоритм верифікації НАЖХП, запропонований ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», директор — член-кор. НАМН України, проф. Ю.М. Степанов.
Тактика лікування НАЖХП включає лікування захворювання печінки та метаболічних розладів (ожиріння, гіперліпідемія, резистентність до інсуліну, цукровий діабет 2 типу). Зміна способу життя має основне значення (середземноморська дієта або подібна дієта DASH зі зменшеною калорійністю раціону на ≥ 30 % (500–1000 ккал/добу), збільшення фізичної активності; зменшення маси тіла в пацієнтів з ожирінням (зменшення на 3–5 % достатньо для зменшення стеатозу, для зменшення некрозапальних змін та фіброзу воно має становити 7–10 %)). Гепатопротекторне лікування застосовується лише в пацієнтів із НАСГ, оскільки в решти пацієнтів із НАЖХП прогноз щодо захворювання печінки дуже хороший. Відомо, що немає доказів ефективності фармакотерапії щодо таких клінічних кінцевих точок, як виживаність або розвиток цирозу. Лікарських засобів, зареєстрованих для використання при НАСГ, немає. Більшість даних стосуються ефективності піоглітазону в дозі 30 мг/добу (його застосування можна розглядати лише в пацієнтів із гістологічним діагнозом НАСГ, зареєстрований лише для лікування цукрового діабету). Може застосовуватися вітамін Е (α-токоферол) 800 МО/добу (лише в пацієнтів із гістологічним діагнозом НАСГ, без цукрового діабету та цирозу та не довше року). Якщо активність АЛТ та АСТ не знижується через 6 міс., медикаментозну терапію слід припинити. Багато нових засобів перебувають у фазі клінічних випробувань (наприклад, обетихолова кислота та елафібранор). Не рекомендується для лікування НАЖХП або НАСГ застосовувати, зокрема, метформін, ω-3 жирні кислоти та статини, оскільки ефективність такої терапії не підтверджена. Лікування гіперліпідемії статинами є безпечним та корисним (також і щодо печінки; їх не слід застосовувати лише при декомпенсованому цирозі печінки), як і застосування жирних кислот ω-3 при гіпертригліцеридемії в перебігу НАЖХП.
Препарати урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) показані при лікуванні проявів НАЖХП у різних її формах. УДХК, зокрема Урсохол (перший вітчизняний препарат УДХК, «Дарниця»), зменшує вираженість цитолізу і холестазу; має прямі антиапоптичні та імуномодулюючі ефекти, опосередковану антифібротичну дію; єдиний препарат, що показав ефективність при первинному біліарному цирозі — рівень доказовості А, первинному склерозуючому холангіті — рівень доказовості В; можна використовувати в дитячому віці з моменту народження (у дітей до 3 років – переважно у формі суспензії); у II–III триместрах вагітності — при внутришньопечінковому холестазі вагітних та інших захворюваннях печінки; велика доказова база (ступень доказовості А–В). Застосовуємо у дозі 13–15 мг/кг маси тіла на добу протягом 12 міс. і більше.
Висновок. Обов’язковим критерієм якості лікування й ведення НАЖХП є моніторинг пацієнтів із включенням таких опцій: у всіх пацієнтів слід визначити ступінь поширення фіброзу печінки; контролювати АЛТ та АСТ кожні 2–3 міс.; немає однозначних рекомендацій щодо систематичного виконання УЗД чи визначення α-фетопротеїну при НАЖХП, натомість при НАСГ рекомендовано проводити УЗД кожні 6 міс.; не слід виконувати контрольну біопсію печінки за відсутності іншого її обґрунтування; моніторинг пацієнтів із цирозом печінки (включаючи скринінг гепатоцелюлярної карциноми) не відрізняється від ведення па–цієнтів із цирозом іншої етіології; у всіх пацієнтів слід здійснювати тактику ведення відповідно до підвищеного серцево-судинного ризику.