Журнал "Гастроэнтерология" Том 56, №3, 2022
Вернуться к номеру
Діагностика та хірургічне лікування порушень фізіологічної кардії при грижах стравохідного отвору діафрагми
Авторы: Бабій О.М., Шевченко Б.Ф., Пролом Н.В.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета дослідження: підвищення ефективності діаг–ностики та хірургічного лікування гриж стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) шляхом збереження та відновлення антирефлюксної функції фізіологічної кардії.
Матеріали і методи. У відділі хірургії органів травлення інституту у 2017–2022 рр. проведені діагностика та хірургічне лікування 78 хворих із ГСОД. При рентгенологічному дослідженні встановлювали тип і ступінь ГСОД. Для визначення стану слизової оболонки стравоходу і ступеня порушень фізіологічної кардії виконували ендоскопічне дослідження. Для дослідження тиску в нижньому стравохідному сфінктері (НСС) і контролю за ефективністю антирефлюксної операції використовували ендоскопічну балонну манометрію.
Результати. При рентгенологічному дослідженні діагностована аксіальна ГСОД (І тип) — у 60 (77,0 %); параезофагеальна (ІІ тип) — у 9 (11,5 %); змішана (ІІІ тип) — у 9 (11,5 %) пацієнтів. Залежно від обсягу проникнення органів в грудну порожнину встановлено ГСОД 1 ступеня — у 42 (53,8 %), 2 ступеня — у 27 (34,6 %) і 3 ступеня — у 9 (11,5 %) пацієнтів. Зміни слизової оболонки стравоходу — у 40 (51,3 %) хворих з І і ІІІ типом ГСОД: неерозивний рефлюкс-езофагіт — у 9 (11,5 %), ерозивний рефлюкс-езофагіт — у 16 (20,5 %), виразка стравоходу — у 6 (7,7 %), пептична стриктура стравоходу на тлі езофагіту — у 3 (3,8 %), стравохід Барретта — у 6 (7,7 %) пацієнтів. При ендоскопічній балонній манометрії тиск у НСС знижений: аксіальні ГСОД — (11,39 ± 2,44) мм рт.ст., параезофагеальні — (13,54 ± 3,32) мм рт.ст., змішані — (8,06 ± 3,64) мм рт.ст. (норма 14–21 мм рт.ст.).
На першому етапі лікування у хворих із рефлюкс-езофагітом проводилась консервативна терапія, при пептичній стриктурі стравоходу — ендоскопічна балонна гідродилатація, при стравоході Барретта — аргоноплазмова абляція. На другому етапі в 78 пацієнтів виконані стандартні лапароскопічні антирефлюксні операції за Nissen — у 32 (41,1 %), Toupet — у 7 (8,9 %), Dor — у 5 (6,4 %), а у 34 (43,6 %) пацієнтів — за запропонованим способом, який зберігає зв’язки діафрагми, стравоходу і шлунка та завдяки виконанню кардіокрурорафії, фундокруроезофагорафії, кардіогастроплікації з гастродіафрагмопексією відновлює антирефлюксну функцію фізіологічної кардії. У строки від 6 місяців до 4 років діагностовано більше ускладнень після стандартних антирефлюксних операцій порівняно із запропонованим способом: gas bloat-syndrome (χ2 = 4,65, р = 0,031), пілороспазм (χ2 = 4,03, р = 0,045), дисфагія (χ2 = 4,30, р = 0,038) і рецидив ГСОД — 11 (25,0 %) проти 3 (8,8 %) випадків (р < 0,05).
Висновок. Запропонований двохетапний спосіб хірургічного лікування хворих із ГСОД є високоефективним; сприяє усуненню патологічних змін слизової оболонки стравоходу, відновленню фізіологічної кардії, збереженню анатомічних відношень діафрагми і зони стравохідно-шлункового переходу; зменшує в післяопераційному періоді ймовірність рецидиву ГСОД, виникнення gas bloat-syndrome, пілороспазму та дисфагії.