Журнал "Нирки" Том 10, №1, 2021
Повернутися до номеру
Технології збереження функції нирок у пацієнтів із хронічною хворобою нирок і гіперурикемією
Автори: Іванов Д.Д., Бевзенко Т.Б., Кушніренко С.В., Ротова С.О.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
Рубрики: Нефрологія
Розділи: Довідник фахівця
Версія для друку
Поширеність хронічної хвороби нирок (ХХН) і гіперурикемії глобально зростає. Невпинне збільшення кількості пацієнтів з порушеною функцією нирок на тлі цукрового діабету, артеріальної гіпертензії і збільшення тривалості життя в кінцевому підсумку призводить до значних витрат, пов’язаних з необхідністю застосування дорогих методів нирково-замісної терапії. Основним завданням для лікарів є своєчасне виявлення й сповільнення прогресування ХХН, проведення ренопротекції. Гіперурикемія розглядається як незалежний фактор ризику виникнення й прогресування хвороби окрім традиційних на сьогодні мікроальбумінурії і зниження швидкості клубочкової фільтрації. Актуальність виявлення гіперурикемії зумовлена можливістю її подальшої корекції для покращання прогнозу захворювання й відстрочення кінцевої стадії ХХН, підвищення якості життя й зменшення витрат на лікування хворих. Зменшення загального пулу сечової кислоти в організмі сприяє мінімізації ризику артропатії і нефролітіазу, загострення подагри, прогресування ниркової недостатності та інших ускладнень. Проте, попри сотні опублікованих клінічних досліджень, присвячених питанням діагностики й лікування хворих із ХХН, якість допомоги залишається неоптимальною. У статті подано різні погляди на технології збереження функції нирок у пацієнтів із ХХН і гіперурикемією, які потребують вдосконалення.
Распространенность хронической болезни почек (ХБП) и гиперурикемии глобально возрастает. Неуклонное увеличение количества пациентов с нарушенной функцией почек на фоне сахарного диабета, артериальной гипертензии и увеличения продолжительности жизни в конечном итоге приводит к значительным расходам, связанным с необходимостью использования дорогостоящих методов почечно-заместительной терапии. Основной задачей для врачей является своевременное определение и замедление прогрессирования ХБП, проведение ренопротекции. Гиперурикемия рассматривается как независимый фактор риска возникновения и прогрессирования болезни кроме традиционных на сегодняшний день микроальбуминурии и снижения скорости клубочковой фильтрации. Актуальность выявления гиперурикемии обусловлена возможностью ее дальнейшей коррекции для улучшения прогноза заболевания и отсрочки конечной стадии ХБП, повышения качества жизни и уменьшения затрат на лечение пациентов. Уменьшение общего пула мочевой кислоты в организме способствует минимизации риска артропатии и нефролитиаза, обострения подагры, прогрессирования почечной недостаточности и других осложнений. Однако, несмотря на сотни опубликованных клинических исследований, посвященных вопросам диагностики и лечения больных с ХБП, качество помощи остается неоптимальным. В статье представлены разносторонние взгляды на технологии сохранения функции почек у пациентов с ХБП и гиперурикемией, требующие усовершенствования.
The prevalence of chronic kidney disease (CKD) and hyperuricemia is increasing globally. The steady increase in the number of patients with impaired renal function associated with diabetes mellitus, arterial hypertension, and an increase in life expectancy ultimately leads to significant costs associated with the need to use expensive methods of renal replacement therapy. The main task for physicians is the timely determination and slowing down of the progression of CKD, and renoprotection. Hyperuricemia is considered an independent risk factor for the onset and progression of the disease, in addition to the traditional microalbuminuria and decreased glomerular filtration rate. The urgency of detecting hyperuricemia is due to the possibility of its further correction to improve the prognosis of the disease and delay the end stage of CKD, improve the quality of life and reduce the cost of treatment of patients. A decrease in the total pool of uric acid in the body helps to minimize the risk of arthropathy and nephrolithiasis, exacerbation of gout, progression of renal failure and other complications. However, despite hundreds of published clinical studies on the diagnosis and treatment of patients with CKD, the quality of care remains suboptimal. The article presents versatile technologies of preserving renal function in patients with CKD and hyperuricemia, which require improvement.
хронічна хвороба нирок; гіперурикемія; нирково-замісна терапія
хроническая болезнь почек; гиперурикемия; почечно-заместительная терапия
chronic kidney disease; hyperuricemia; renal replacement therapy
- Becker B.F. Towards the physiological function of uric acid. Free radical biology & medicine. 1993. 14. 615-631.
- Oh T.R., Choi H.S., Kim C.S. et al. Hyperuricemia has increased the risk of progression of chronic kidney disease: propensity score matching analysis from the KNOW-CKD study. Sci. Rep. 2019. 9. 6681.
- Kim C.S. et al. Relationship between serum uric acid and mortality among hemodialysis patients: Retrospective analysis of Korean end-stage renal disease registry data. Kidney research and clinical practice. 2017. 36. 368-376.
- Chini L.S.N., Assis L.I.S., Lugon J.R. Relationship between uric acid levels and risk of chronic kidney disease in a retrospective cohort of Brazilian workers. Brazilian journal of medical and biological research . 2017. 50. e6048.
- Chonchol M. et al. Relationship of uric acid with progression of kidney disease. American journal of kidney diseases: the official journal of the National Kidney Foundation. 2007. 50. 239-247.
- Madero M. et al. Uric acid and long-term outcomes in CKD. American journal of kidney diseases: the official journal of the National Kidney Foundation. 2009. 53. 796-803.
- David B.M. Hypouricemia: сauses and clinical significance. UpToDate. 2020. https://www.uptodate.com/contents/hypouricemia-causes-and-clinical-significance.
- Balakumar P., Maung U.K., Jagadeesh G. Prevalence and prevention of cardiovascular disease and diabetes mellitus. Pharmacological Research. 2016. 113. 600-609.
- Wang H., Naghavi M., Allen C., Barber R., Bhutta Z., Carter A. et al. Global, regional, and national life expectancy, all-cause mortality, and cause-specific mortality for 249 causes of death, 1980–2015: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2015. The Lancet. 2016. 388(10053). 1459-1544.
- Couser W., Remuzzi G., Mendis S., Tonelli M. The contribution of chronic kidney disease to the global burden of major noncommunicable diseases. Kidney International. 2011. 80(12). 1258-1270.
- Neuen B., Chadban S., Demaio A., Johnson D., Perkovic V. Chronic kidney disease and the global NCDs agenda. BMJ Global Health. 2017. 2(2). e000380.
- Levin A., Stevens P.E., Bilous R.W. et al. Kidney Disease Improving Global Outcomes (KDIGO) CKD Work Group. KDIGO 2012 clinical practice guideline for the evaluation and management of chronic kidney disease. Kidney Int. 2013. 3(1). 1-150.
- Levey S., Coresh J. KDOQI guideline: clinical practice guidelines for chronic kidney disease, evaluation, classification and stratification. American Journal of Kidney Diseases. 2002. 39. 43-100.
- National Collaborating Centre for Chronic Conditions. Chronic kidney disease: national clinical guideline for early identification and management in adults in primary and secondary care. London: Royal College of Physicians, 2008.
- Rifkin D., Shlipak M., Katz R., Fried L., Siscovick D., Chonchol M. et al. Rapid Kidney Function Decline and Mortality Risk in Older Adults. Archives of Internal Medicine. 2008. 168(20). 2212.
- Lemley K. Glomerular pathology and the progression of chronic kidney disease. American Journal of Physiology-Renal Physiology. 2016. 310(11). 1385-1388.
- Din U., Salem M., Abdulazim D. Stop chronic kidney disease progression: Time is approaching. World Journal of Nephrology. 2016. 5(3). 258.
- Chevalier R. The proximal tubule is the primary target of injury and progression of kidney disease: role of the glomerulotubular junction. American Journal of Physiology — Renal Physiology. 2016. 311(1). 145-161.
- Sarvepalli P., Fatima M., Quadri A., Taher A., Habeeb A., Amreen F. et al. Study of therapeutic efficacy of febuxostat in chronic kidney disease stage IIIA to stage VD. Saudi Journal of Kidney Diseases and Transplantation. 2018. 29(5). 1050-1056.
- Roughley M., Sultan A., Clarson L., Muller S., Whittle R., Belcher J. et al. Risk of chronic kidney disease in patients with gout and the impact of urate lowering therapy: a population-based cohort study. Arthritis Research & Therapy. 2018. 20(1). 243.
- Kang D.H., Nakagawa T., Feng L. A role for uric acid in the progression of renal disease. J. Am. Soc. Nephrol. 2002. 13. Р. 2888-2897.
- Siu Y.P., Leung K.T., Tong M.K., Kwan T.H. Use of allopurinol in slowing the progression of renal disease through its ability to lower serum uric acid level. Am. J. Kidney Dis. 2006. 47. Р. 51-59.
- Liu P., Chen Y., Wang B. et al. Allopurinol treatment improves renal function in patients with type 2 diabetes and asymptomatic hyperuricemia: 3‐year randomized parallel-controlled study. Clin. Endocrinol. 2015. 83. 475-482.
- Bakan А., Oral А., Elcioglu O.C. et al. Hyperuricemia is associated with progression of IgA nephropathy. Int. Urol. Nephrol. 2015. 47. Р. 673-678.
- Helal I., McFann K., Reed B. et al. Serum uric acid, kidney volume and progression in autosomal-dominant polycystic kidney disease. Nephrol. Dial. Transplant. 2013. 28. Р. 380-385.
- Hart А., Jackson S., Kasiske B.L. et al. Uric acid and allograft loss from interstitial fibrosis/tubular atrophy: post hoc analysis from the angiotensin II blockade in chronic allograft nephropathy trial. Transplantation. 2014. 27. Р. 1066-1071.
- Lanaspa M.A., Andres-Hernando A., Kuwabara M. Uric acid and hypertension. Hypertens Res. 2020. 43. 832-834.
- Qianrui Li Q., Li X., Wang J. et al. Diagnosis and treatment for hyperuricemia and gout: a systematic review of clinical practice guidelines and consensus statements. BMJ Open. 2019. 9. e026677.
- McLean R.M. The long and winding road to clinical guidelines on the diagnosis and management of gout. Ann. Intern. Med. 2017. 166. 73-4.
- Bonino B., Leoncini G., Russo E. et al. Uric acid in CKD: has the jury come to the verdict? J. Nephrol. 2020. 33(4). 715-724.
- Савицька Л.М. Роль стану функціонального ниркового резерву, рівнів сечової кислоти та магнію у прогресуванні хронічної хвороби нирок: автореф. дис... канд. мед. наук: (14.01.02). Л.М. Савицька; МОЗ України, ДЗ «Запоріз. мед. акад. післядиплом. освіти МОЗ України». Запоріжжя, 2020. 21 с.
- Pascart T., Latourte A., Flipo R.M. et. al. 2020 recommendations from the French Society of Rheumatology for the management of gout: Urate-lowering therapy. Joint Bone Spine. 2020 Oct. 87(5). 395-404.
- Hisatome I., Li P., Miake J. et. al. Uric Acid as a Risk Factor for Chronic Kidney Disease and Cardiovascular Disease — Japanese Guideline on the Management of Asymptomatic Hyperuricemia. Circ. J. 2021 Jan 25. 85(2). 130-138.
- Vargas-Santos A.B., Neogi T. Management of Gout and Hyperuricemia in CKD. Am. J. Kidney Dis. 2017 Sep. 70(3). 422-439.
- FitzGerald J.D., Dalbeth N., Mikuls T. et al. 2020 American College of Rheumatology Guideline for management of gout. Arthritis Rheumatol. 2020 Jun. 72(6). 879-895.
- Richette P., Doherty M., Pascual E. et al. 2016 updated EULAR evidence-based recommendations for the management of gout. Ann. Rheum. Dis. 2017. 76. 29-42.
- Qaseem A., McLean R.M., Starkey M. et al. Diagnosis of acute gout: a clinical practice guideline from the American College of physicians. Ann. Intern. Med. 2017. 166. 52-7.
- Qaseem A., Harris R.P., Forciea M.A. et al. Management of acute and recurrent gout: a clinical practice guideline from the American College of physicians. Ann. Intern. Med. 2017. 166. 58-68.
- Hui M., Carr A., Cameron S. et al. The British Society for rheumatology guideline for the management of gout. Rheumatology. 2017. 56. 1056-9.
- Roddy E., Packham J., Obrenovic K. et. al. Management of gout by UK rheumatologists: a British Society for Rheumatology national audit. Rheumatology (Oxford). 2018 May 1. 57(5). 826-830.