Международный неврологический журнал 5 (75) 2015

Статья опубликована на с. 81-84

Вступ

Множинний склероз (МС) є хронічним демієлінізуючим захворюванням центральної нервової системи, при якому поряд із можливим генетичним внеском (сімейні форми становлять до 2–5 % випадків) роль чинника, або фактора ризику, захворювання відіграє взаємодія факторів зовнішнього середовища [1, 10]. Градієнт збільшення поширеності МС у міру віддалення від екватора є однією з найбільш досліджуваних епідеміологічних особливостей МС [3]. Географічна віддаленість від екватора може бути пов’язана з ризиком розвитку МС через зменшену кількість сонячних днів протягом року. Це узгоджується з гіпотезою щодо протективного ефекту ультрафіолетіндукованої імуносупресії при МС [9]. B.R. Becklund et al. (2010) надрукували дані, що саме по собі ультрафіолетове опромінення в умовах експериментального автоімунного енцефаліту може мати протективний ефект, котрий є незалежним від рівня сироваткового 25-гідроксихолекальциферолу (25(OH)D) і вітамін-D-опосередкованого імунологічного ефекту [15]. Водночас висловлюються припущення, щo можлива дія ультрафіолетового опромінення не виключає паралельного імунологічного ефекту 1,25(OH)2D, що був раніше продемонстрований у багатьох різних дослідженнях, у яких протективний ефект ультрафіолетового опромінення встановлено не було [14].

На сьогодні є докази існування оберненої кореляції між зменшеною сонячною експозицією, низьким споживанням вітаміну D, низьким рівнем циркулюючого 25(OH)D і ризиком розвитку МС [2, 4, 12, 13], а також докази того, що низький сироватковий рівень 25(OH)D пов’язаний із клінічним перебігом МС [8, 16].

Попередні дослідження, що вивчали асоціацію між симптомами депресії, втоми і когнітивних порушень та рівнем 25(OH)D як серед здорових осіб, так і у хворих на МС, продемонстрували контраверсійні результати [5, 6, 11, 17]. Досі невідомо, чи були втома і психоневрологічні симптоми причиною чи наслідком наявного 25(OH)D-статусу або просто залежали від сонячної експозиції. Крім цього, при розгляді вітаміну D як ключового сере-довищного фактора не було виключено або враховано дію рівня інсоляції, тоді як, з одного боку, існують докази незалежного від вітаміну D імуномодулюючого ефекту інсоляції [15], з іншого — зв’язок між рівнем інсоляції та кількістю утвореного вітаміну D не є прямим.

На даний час головним напрямком сучасних досліджень є вивчення відношення сонячної експозиції та 25(OH)D статусу до окремих симптомів МС, не виключено, що це може мати регіональні відмінності, які пов’язані з етногеографічними та популяційними особливостями. Суттєво, що такі дані стосовно української популяції відсутні.

Мета роботи: вивчити зв’язок між сонячною експозицією, сироватковим рівнем 25(OH)D та депресивними симптомами, відчуттям тривоги, втоми та когнітивними порушеннями у хворих на МС у популяції Вінницької області.

Матеріал та методи

Обстежено 77 пацієнтів із вірогідним діагнозом МС згідно з критеріями діагностики множинного склерозу W. Ian McDonald (2010), які народилися та проживають у Вінницькій області. У всіх хворих діагностовано рецидивуючо-ремітуючий перебіг захворювання, період клінічної ремісії. Вік пацієнтів становив від 18 до 57 років (у середньому — 36,3 ± 8,4 року; М ± StD), усі пацієнти були правші. Організація дослідження відповідала положенням Гельсінської декларації (World Medical Association) 1975 року та її перегляду 2000 року.

Під час збору анамнезу та анкетування з’ясовували, скільки часу учасники дослідження проводили на сонці. Вплив сонця був категоризований за тривалістю сонячної експозиції: < 1 години; 1–2 години; 2–3 години; ≥ 3 години. Визначення концентрації 25(ОН)D у сироватці крові здійснювали за допомогою рідинної хроматографії з використанням стандартного комерційного набору реактивів 25-OH-VITAMIN D (Agilent Technologies, США) згідно з інструкціями фірми-виробника.

Оцінку статусу вітаміну D здійснювали відповідно до сучасної класифікації [7]. Рівень вітаміну D, менший за 50 нмоль/л, розглядається як дефіцит, показники вітаміну D від 50,1 до 74,9 нмоль/л — як недостатність, значення вітаміну D у межах 75,0–200,0 нмоль/л розцінюються як варіант норми.

Оцінка тяжкості неврологічного дефіциту здійснювалась за шкалою EDSS (Expanded Disability Status Scale). Для дослідження використовували шкали Гамільтона для оцінки тривоги (Hamilton Rating Scale for Аnxiety — HAM-A) та депресії (Hamilton Rating Scale for Depression — HAM-D). Рівень астенії визначали за допомогою стандартної версії модифікованої шкали втоми (Modified Fatigue Impact Scale — MFIS). Когнітивні функції досліджували за допомогою слухового тесту в поєднанні з усним пред’явленням числового ряду (Paced Auditory Serial Addition Test — PASAT).

Статистичний аналіз виконували у статистичному пакеті SPSS20 (©SPSS Inc.).

Результати дослідження

У дослідженні брали участь 77 пацієнтів (51 жінка (67,5 %) і 26 (32,5 %) чоловіків) із рецидивуючо-ремітуючим МС. Характеристики досліджуваної когорти, а також тих, які мали нормальний і знижений сироватковий рівень 25(ОН)D, наведені в табл. 1. У момент включення в дослідження поширеність тривожних станів, депресивних розладів і втоми становила 29,5; 56,4 та 44,9 % відповідно. Середня кількість правильних відповідей за даними PASAT — 53,05 ± 5,16.

Поширеність дефіциту вітаміну D у досліджуваній когорті становила 35,1 % (27/77). Середній вік хворих на МС із зниженими сироватковими рівнями 25(ОН)D був вірогідно вищим, ніж у пацієнтів із нормальними показниками забезпеченості організму вітаміном D (р = 0,036), що може свідчити про тенденцію до збільшення відсотка осіб, які мають дефіцит вітаміну D із збільшенням віку, що підтверджують результати й інших досліджень [2].

Статистично значущих відмінностей рівнів 25(ОН)D у пацієнтів із депресією (52,72 ± 15,97 нмоль/л) та без неї (57,99 ± 14,23 нмоль/л), а також у хворих із синдромом хронічної втоми (51,21 ± 16,46 нмоль/л) та без нього (58,12 ± 13,84 нмоль/л) виявлено не було (р > 0,05).

Кореляційна матриця між усіма досліджуваними показниками наведена в табл. 2.

З’ясовано коефіцієнт оберненої кореляції між оцінкою неврологічного дефіциту за шкалою EDSS та тривалістю сонячної інсоляції (r = –0,256; р = 0,024). Це, ймовірно, пов’язано із тим фактом, що зростання інвалідності може обмежити перебування пацієнтів на відкритому повітрі і, отже, на сонці, а також погіршує переносимість хворими тепла, у тому числі прямих сонячних променів і, у свою чергу, призводить до уникання хворими перебування на сонці. Показник забезпеченості організму вітаміном D обернено корелював із симптомами депресії (r = –0,251; р = 0,026), втоми (r = –0,342; р = 0,002), віком (r = –0,248; р = 0,030), але не з симптомами тривоги та когнітивним статусом. При цьому звертає увагу, що тривалість сонячної інсоляції корелює тільки з депресивними розладами (r = –0,227; р = 0,047).

Висновки

1. Встановлена негативна кореляція між сироватковим рівнем вітаміну D та депресивними розладами, синдромом хронічної втоми та віком пацієнтів, хворих на множинний склероз.

2. Більш висока сонячна експозиція асоціюється із зменшенням ризику депресії у пацієнтів із множинним склерозом у популяції Вінницької області.