


Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
UkraineNeuroGlobal
UkraineCardioGlobal
Сучасні тренди діагностики і лікування в стоматології
Актуальні інфекційні захворювання
Травма та її наслідки
UkraineOncoGlobal
Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
UkrainePediatricGlobal
Національна школа терапевтів України
день перший
день другий
день третій
Жінка та війна: формули виживання
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Міжнародний ендокринологічний журнал 6 (54) 2013
Повернутися до номеру
Стан імунної системи у хворих на рак щитоподібної залози з метастазами в легені за лікування йодом-131
Автори: Замотаєва Г.А., Степура Н.М. - ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», м. Київ
Рубрики: Ендокринологія, Імунологія
Розділи: Медичні форуми
Версія для друку
Застосування радіойоду показано як для післяопераційної абляції залишкової тканини щитоподібної залози (ЩЗ), так і для девіталізації реґіонарних та віддалених метастазів, а за наявності останніх радіойодотерапія (РЙТ) найчастіше виявляється єдиним методом їх лікування.
Хоча терапія радіоактивним йодом давно й широко використовується в медичній практиці для лікування токсичного зобу та раку щитоподібної залози, інформація щодо побічних наслідків його впливу на інші органи й системи вкрай обмежена та досить суперечлива. До недавнього часу існувала думка, що через високу органотропність йоду131 його радіаційний вплив на організм у цілому незначний. Дослідження останніх років змінили уявлення про повну безпеку проведення радіойодотерапії.
Розподілення радіоактивного йоду в організмі хворого й, відповідно, доза опромінення периферичної крові та лімфоїдних органів залежить не тільки від введеної активності радіофармпрепарату, але й від багатьох інших чинників — насамперед маси залишкової тканини щитоподібної залози й наявності метастазів. У зв’язку з цим виникає питання, чи має певні особливості ефект радіойоду на стан імунної системи хворих за умов наявності віддалених метастазів у легені.
Мета дослідження — дослідити вплив йоду131, застосованого в терапевтичних дозах, на імунний стан хворих на рак щитоподібної залози залежно від наявності віддалених метастазів.
Матеріал і методи дослідження. Нами було обстежено 82 хворих на диференційований рак щитоподібної залози без віддалених метастазів (1ша група) та з метастатичними ураженнями легенів (2га група). Вік пацієнтів був у межах від 38 до 75 років. Контролем була група з 32 донорів відповідного віку.
Імунологічні показники досліджували в динаміці: до прийому радіойоду та через 6 днів і 1 міс. після РЙТ.
Ідентифікацію популяційного та субпопуляційного складу лімфоцитів периферичної крові проводили за допомогою методу проточної цитометрії. Для імунофенотипування використовували моноклональні антитіла (BD Pharmingen, США та «Сорбент», м. Москва, Росія): CD19 (Влімфоцити); CD3 (загальна популяція Тлімфоцитів); CD4 (хелпери/індуктори); CD8 (цитотоксичні/супресори); CD16 і CD56 (природні клітиникілери), а також маркери активації лімфоцитів — HLADR та CD95. Моноклональні антитіла проти CD56 мічені фікоеритрином, всі інші — флуоресцеїнізотіоціонатом. Підготування проб здійснювали за стандартним протоколом.
Кількісне визначення цитокінів проводили за допомогою набору реагентів ProCon IL1 та ProCon IL6 («Протеиновый контур», Росія) з використанням твердофазового імуноферментного методу із застосуванням пероксидази хрону як індикаторного ферменту.
Статистичну обробку отриманих даних проводили методом варіаційної статистики з обчисленням tкритерію Стьюдента. Різницю вважали вірогідною при P < 0,05.
Результати дослідження та їх обговорення. За результатами дослідження загальний напрямок змін фенотипу лімфоцитів під впливом радіойоду в обох групах має однакову направленість, але виявлені деякі відмінності залежно від наявності легеневих метастазів. У хворих з віддаленими метастазами вірогідно знижується вміст загальної популяції Тлімфоцитів, спостерігається кількісний перерозподіл CD4+ і CD8+клітин, зменшується (на 25–30 %) кількість клітин, що експресують маркер активації — HLADR.
Найбільших змін зазнають Влімфоцити (CD19+), що підтверджує дані наукової літератури про високу радіочутливість цієї популяції. Після РЙТ відносна кількість CD19+лімфоцитів знижувалась майже однаковою мірою в обох групах (приблизно у 1,4 раза) й спостерігалась у 80 % хворих, а в деяких із них уміст цих клітин знижувався у 2–3 рази.
Встановлено, що 131І спричиняє значне підвищення вмісту CD95+лімфоцитів, принаймні в перші дні після опромінення. Вірогідне збільшення спостерігається в обох групах (на 23 і 38 % відповідно), але за наявності метастазів показники суттєво вищі (P < 0,001). Високий рівень експресії Fasрецептора (CD95) на мембрані лімфоцитів свідчить про збільшення ймовірності апоптозу цих клітин.
У більшості хворих в обох групах кількість CD16+ і CD56+клітин вища за норму. Попри тенденцію до збільшення природних клітинкілерів у ранні строки після РЙТ не відзначено вірогідного впливу радіойоду на вміст ПКК в жодній із груп. Найвищі показники CD56+клітин виявлені в хворих без віддалених метастазів після радіойодотерапії, але через значні коливання індивідуальних значень статистично значущих відмінностей не встановлено.
Концентрація прозапальних цитокінів у периферичній крові в хворих на рак щитоподібної залози значно вища за норму. Вміст ІЛ1 в пацієнтів 1ї і 2ї груп перевищував контрольні показники відповідно у 2 і 3 рази, при цьому вміст ІЛ1 у хворих із віддаленими метастазами був на 65 % більший за показники хворих 1ї групи (P < 0,001), що може свідчити про певну кореляцію рівня інтерлейкіну та поширеності пухлинного процесу. Рівень інтейлейкіну6 в обох групах хворих був у 5 разів (P < 0,001) вищий за норму. Проведення радіойодотерапії спричинило подальше зростання продукції прозапальних цитокінів. У хворих 1ї групи визначались фазові коливання показника: деяке зниження безпосередньо після РЙТ (на 6й день) та підвищення у 2,5 раза через 1 міс. У групі хворих з віддаленими метастазами фаза зниження була відсутня.
Висновки. Встановлено, що вже на 6ту добу після введення радіойоду в лікувальних дозах спостерігаються значимі зміни стану імунної системи в хворих на рак щитоподібної залози. У хворих із метастазами в легені ступінь імунологічних порушень суттєво більший.