Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013
Вернуться к номеру
Індекс деформабельності еритроцитів у хворих на діабетичну нефропатію III–IV стадії з супутнім ожирінням
Авторы: Акентьєва М.С., Безрук Т.О. - Кафедра внутрішньої медицини, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Одним із найсерйозніших мікроваскулярних ускладнень цукрового діабету (ЦД) є діабетична нефропатія (ДН), оскільки ушкодження нирок, що виникає при ЦД, неспинно прогресує та врешті призводить до розвитку хронічної ниркової недостатності. Зміни морфофункціонального стану еритроцитів впливають на реологічні властивості крові, а також на різноманітні регуляторні процеси, що забезпечують гемомікроциркуляцію, зокрема у нирках.
Мета дослідження — вивчити особливості індексу деформабельності еритроцитів у хворих на ДН ІІІ–IV ст. під впливом статинів.
Матеріал і методи дослідження. Під спостереженням перебувало 54 хворих на ЦД 1го та ЦД 2го типів віком від 40 до 65 років із тривалістю захворювання 10–15 років. Всіх пацієнтів розподілено на дві групи: до І групи увійшло 26 хворих на ДН ІІІ–ІV ст. без супутнього ожиріння, до ІІ групи — 28 хворих на ДН ІІІ–ІV ст. із наявністю супутнього ожиріння. Групу контролю становили 15 практично здорових осіб. Всім обстеженим хворим визначали ЗХС, ТГ, ХС ЛПВЩ, ХС ЛПНЩ. Критеріями включення в дослідження були: НbА1с ≥ 7,0 %, АТ не більше 140/90 мм рт.ст., ЗХС ≥ 5,0 ммоль/л, ХС ЛПНЩ ≥ 3,0 ммоль/л, ТГ > 1,77 ммоль/л, ХС ЛПВЩ < 1,2 ммоль/л.
Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз клінічнолабораторних показників обстежених пацієнтів виявив вірогідну різницю між показниками практично здорових осіб та всіх хворих на ДН ІІІ–IV ст. до проведення лікування.
У пацієнтів без наявності супутнього ожиріння спостерігалося вірогідне зниження індексу деформабельності еритроцитів (ІДЕ) порівняно зі здоровими (р < 0,05), подібні зміни відбувалися й у хворих за наявності супутнього ожиріння (р < 0,05). Необхідно зазначити, що в пацієнтів із супутнім ожирінням показники ІДЕ були вірогідно нижчими, ніж у хворих, які не мали супутнього ожиріння (р < 0,05).
Проведений аналіз динаміки морфофункціональних властивостей еритроцитів у хворих на ДН ІІІ–IV ст. із супутнім ожирінням під впливом статинів показав вірогідне покращення показників у результаті тримісячної терапії як аторвастатином, так і симвастатином (р < 0,05).
Висновок. Діабетична нефропатія з супутнім ожирінням у пацієнтів із цукровим діабетом як 1го, так і 2го типів характеризується зменшенням показників індексу деформабельності еритроцитів. Застосування статинів позитивно впливає на динаміку показників мікроциркуляторних порушень у хворих із даною патологією та супроводжується корекцією показників індексу деформабельності еритроцитів порівняно з визначеними показниками до проведеного лікування (р < 0,05).