


Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
UkraineNeuroGlobal
UkraineCardioGlobal
Сучасні тренди діагностики і лікування в стоматології
Актуальні інфекційні захворювання
Травма та її наслідки
UkraineOncoGlobal
Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
UkrainePediatricGlobal
Національна школа терапевтів України
день перший
день другий
день третій
Жінка та війна: формули виживання
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Міжнародний ендокринологічний журнал 6 (54) 2013
Повернутися до номеру
Характеристика тиреоїдного статусу в осіб із артеріальною гіпертензією на тлі абдомінального ожиріння залежно від HOMA-IR
Автори: Абрамова Н.О., Пашковська Н.В. - Кафедра клінічної імунології, алергології та ендокринології,
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
Рубрики: Ендокринологія
Розділи: Медичні форуми
Версія для друку
За даними T.S. Mufti (2006), для 70 % госпіталізованих пацієнтів характерним є розвиток синдрому нетиреоїдної патології (СНТП), що характеризується порушенням периферичної конверсії тиреоїдних гормонів через пригнічення активності дейодиназ. Однією з причин даного порушення є надлишкова продукція цитокінів. Згідно з даними ВООЗ, близько 30 % (16,8 % жінок та 30 % чоловіків) населення світу мають надлишкову вагу. Саме ожиріння за абдомінальним типом супроводжується підвищеною продукцією цитокінів та вільних жирних кислот, що призводить до інсулінорезистентності та ендотеліальної дисфункції, які клінічно проявляються розвитком цукрового діабету (ЦД) 2го типу, артеріальної гіпертензії та дисліпідемії й об’єднуються під терміном «метаболічний синдром» (МС).
Мета дослідження — з’ясувати особливості тиреоїдного гомеостазу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на тлі абдомінального ожиріння залежно від HOMAIR.
Матеріал і методи дослідження. Нами було обстежено 34 хворих на артеріальну гіпертензію на тлі абдомінального ожиріння: 18 пацієнтів із НОМАIR < 5,0 та 17 хворих із НОМАIR > 5,0, а також 15 практично здорових осіб. Для вивчення тиреоїдного гомеостазу визначались рівні ТТГ, вільного тироксину (вТ4) та вільного трийодтироніну (вТ3) у сироватці крові імуноферментним методом. Периферичну активність тиреоїдних гормонів оцінювали за допомогою співвідношення вТ3/вТ4 та сумарного тиреоїдного індексу (СТІ) (Н.Т. Старкова, 1991). Статистичний аналіз отриманих даних проводився із використанням tкритерію Стьюдента та коефіцієнту рангової кореляції Пірсона за допомогою програмного комплексу Statistica 6.0 for Windows.
Результати дослідження та обговорення. У пацієнтів із зростанням НОМАIR вище 5,0 виявлено статистично значуще зниження рівня вТ3, співвідношення вТ3/вТ4, СТІ та підвищення вТ4 порівняно з особами із НОМАIR до 5,0 та групою здорових осіб. Отримано вірогідне зростання концентрації ТТГ у групі з НОМАIR < 5,0 відносно осіб із НОМАIR > 5,0 та групою здорових осіб.
З метою дослідження залежності тиреоїдного забезпечення організму від НОМАIR проведено кореляційний аналіз. Встановлені зв’язки середньої сили між значенням НОМАIR та вТ3 та показниками периферичного метаболізму тиреоїдних гормонів — вТ3/вТ4, СТІ (р < 0,05).
Висновки
1. Отримані результати вказують на формування у хворих на метаболічний синдром синдрому нетиреоїдної патології внаслідок порушення периферичної конверсії тиреоїдних гормонів в органахмішенях.
2. Рівень тиреотропного гормону не може бути надійним індикатором порушення тиреоїдного гомеостазу, адже його рівень у сироватці крові пацієнтів із метаболічним синдромом знижується зі зростанням інсулінорезистентості, що свідчить про неадекватну відповідь гіпоталамуса на пригнічення периферичної конверсії тиреоїдних гормонів.
3. Порушення тиреоїдного гомеостазу при метаболічному синдромі поглиблюються зі зростанням інсулінорезистентності.