Журнал «Травма» Том 26, №5, 2025

Актуальність. Сегментарні дефекти великогомілкової кістки з інфікованими дефектами м’яких тканин є складними випадками в ортопедичній хірургії. Сучасні підходи включають кісткову пластику, як-от автогенний або вільний судинний фібулярний трансплантат, компресійно-дистракційний остеогенез, індукована мембрана (техніка Маскалет). Усі ці методи мають свої недоліки. Мета роботи: поліпшення результатів лікування дефектів великогомілкової кістки та дефектів м’яких тканин з використанням дистракційного остеогенезу на основі проведення системного аналізу причин розвитку ускладнень, виявлення недоліків загальноприйнятих методів; запропонування комплексного лікування і загальна оцінка клінічних ефектів. Матеріали та методи. Було відібрано 17 потерпілих з інфікованими дефектами (5,21 ± 0,24 см) великогомілкової кістки і м’яких тканин гомілки, у лікуванні яких застосовувалася запропонована технологія білокального остеосинтезу кільцевими фіксаторами (КФ). Проведення білокального остеосинтезу було складовою частиною комплексного лікування інфікованих кістково-м’якотканинних дефектів. Компресійно-дистракційне транспортування досягалося механічно шляхом приєднання сегментарного фрагмента за допомогою кільцевого спицестрижневого фіксатора зі спицями, проведеними у різних площинах і на різних рівнях. Після демонтажу КФ накладалася система напівжорсткої функціональної фіксації пов’язкою Scotchcаst/Softcаst. Проводився багатоетапний дебридмент, використання ВАК-терапії. Больовий синдром при проведенні втручань вів до поглиблення судинних порушень. З метою їх профілактики ми проводили мультимодальне періопераційне знеболювання. Результати. Дистракційний метод дозволяв здійснити заміщення інфікованого дефекту великогомілкової кістки, м’яких тканин шляхом механічного зменшення розміру дефекту і поліпшення судинного кровопостачання. Комплексна терапія (мультимодальне періопераційне знеболювання із застосуванням Дексалгіну®, інфулгану, перидуральної анестезії маркаїном, антибактеріальна терапія, етапний дебридмент, ВАК-терапія, напівжорсткі пов’язки) дозволила досягти непоганих результатів. З огляду на тяжкість ураження ми вважаємо такий результат обнадійливим. Висновки. Метод компресійно-дистракційного остеогенезу за допомогою КФ довів свою ефективність у лікуванні незрощених кісток із сегментарними дефектами великогомілкової кістки й інфікованими дефектами м’яких тканин. Важливою складовою лікування порушень у м’яких тканинах є консервативна терапія, зокрема проведення мультимодального періопераційного знеболювання з Дексалгіном®.

Background. Segmental tibial defects with infected soft tissue defects are challenging cases to be addressed in orthopedic surgery. Current approaches include bone grafting, such as autogenous or free vascularized fibular graft, compression-distraction osteogenesis, and induced membrane (Masquelet technique). All these methods have drawbacks. The purpose of the work is to improve treatment outcomes in tibial defects and soft tissue defects using distraction osteogenesis based on a systematic analysis of the causes of complications, identification of the shortcomings of conventional methods, proposal of comprehensive treatment and overall assessment of clinical effects. Materials and methods. Se-venteen victims with infected defects (5.21 ± 0.24 cm) of the tibia and soft tissues of the lower leg were treated using the technology of bilocal osteosynthesis with ring fixators. Bilocal osteosynthesis was an integral part of comprehensive treatment for infected bone and soft tissue defects. Compression-distraction transport was achieved mechanically by attaching a segmental fragment using a ring spoke-rod fixator with spokes in different planes and at different levels. After dismantling the fixator, a semi-rigid functional fixation system was applied with a Scotchcast/Softcast bandage. Multistage debridement was performed, as well as vacuum-assisted closure. The pain syndrome during the interventions led to a deepening of vascular disorders. In order to prevent them, we performed multimodal perioperative analgesia. Results. The distraction method allowed for replacement of the infected tibial and soft tissue defect by mechanical reduction of the defect size and improvement of vascular supply. Comprehensive therapy (multimodal perioperative pain relief with Dexalgin®, infulgan, peridural anesthesia with marcaine, antibacterial therapy, staged debridement, vacuum-assisted closure, semi-rigid dressings) allowed to achieve good results. Gi-ven the severity of the lesion, we consider this result encouraging. Conclusions. The method of compression-distraction osteogenesis using a ring fixator has proven to be effective in the treatment of non-unions with segmental tibial defects and infected soft tissue defects. An important component of the treatment for soft tissue disorders is conservative therapy, in particular, multimodal peri-operative analgesia with Dexalgin®.

дистракційний остеогенез; дефект кістки та м’яких тканин

distraction osteogenesis; bone and soft tissue defect