Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Травма» Том 26, №5, 2025

Вернуться к номеру

Одночасне лікування дефектів великогомілкової кістки та дефектів м’яких тканин з використанням дистракційного остеогенезу

Авторы: Рушай А.К., Кучин Ю.Л.
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ, Україн

Рубрики: Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Сегментарні дефекти великогомілкової кістки з інфікованими дефектами м’яких тканин є складними випадками в ортопедичній хірургії. Сучасні підходи включають кісткову пластику, як-от автогенний або вільний судинний фібулярний трансплантат, компресійно-дистракційний остеогенез, індукована мембрана (техніка Маскалет). Усі ці методи мають свої недоліки. Мета роботи: поліпшення результатів лікування дефектів великогомілкової кістки та дефектів м’яких тканин з використанням дистракційного остеогенезу на основі проведення системного аналізу причин розвитку ускладнень, виявлення недоліків загальноприйнятих методів; запропонування комплексного лікування і загальна оцінка клінічних ефектів. Матеріали та методи. Було відібрано 17 потерпілих з інфікованими дефектами (5,21 ± 0,24 см) великогомілкової кістки і м’яких тканин гомілки, у лікуванні яких застосовувалася запропонована технологія білокального остеосинтезу кільцевими фіксаторами (КФ). Проведення білокального остеосинтезу було складовою частиною комплексного лікування інфікованих кістково-м’якотканинних дефектів. Компресійно-дистракційне транспортування досягалося механічно шляхом приєднання сегментарного фрагмента за допомогою кільцевого спицестрижневого фіксатора зі спицями, проведеними у різних площинах і на різних рівнях. Після демонтажу КФ накладалася система напівжорсткої функціональної фіксації пов’язкою Scotchcаst/Softcаst. Проводився багатоетапний дебридмент, використання ВАК-терапії. Больовий синдром при проведенні втручань вів до поглиблення судинних порушень. З метою їх профілактики ми проводили мультимодальне періопераційне знеболювання. Результати. Дистракційний метод дозволяв здійснити заміщення інфікованого дефекту великогомілкової кістки, м’яких тканин шляхом механічного зменшення розміру дефекту і поліпшення судинного кровопостачання. Комплексна терапія (мультимодальне періопераційне знеболювання із застосуванням Дексалгіну®, інфулгану, перидуральної анестезії маркаїном, антибактеріальна терапія, етапний дебридмент, ВАК-терапія, напівжорсткі пов’язки) дозволила досягти непоганих результатів. З огляду на тяжкість ураження ми вважаємо такий результат обнадійливим. Висновки. Метод компресійно-дистракційного остеогенезу за допомогою КФ довів свою ефективність у лікуванні незрощених кісток із сегментарними дефектами великогомілкової кістки й інфікованими дефектами м’яких тканин. Важливою складовою лікування порушень у м’яких тканинах є консервативна терапія, зокрема проведення мультимодального періопераційного знеболювання з Дексалгіном®.

Background. Segmental tibial defects with infected soft tissue defects are challenging cases to be addressed in orthopedic surgery. Current approaches include bone grafting, such as autogenous or free vascularized fibular graft, compression-distraction osteogenesis, and induced membrane (Masquelet technique). All these methods have drawbacks. The purpose of the work is to improve treatment outcomes in tibial defects and soft tissue defects using distraction osteogenesis based on a systematic analysis of the causes of complications, identification of the shortcomings of conventional methods, proposal of comprehensive treatment and overall assessment of clinical effects. Materials and methods. Se-venteen victims with infected defects (5.21 ± 0.24 cm) of the tibia and soft tissues of the lower leg were treated using the technology of bilocal osteosynthesis with ring fixators. Bilocal osteosynthesis was an integral part of comprehensive treatment for infected bone and soft tissue defects. Compression-distraction transport was achieved mechanically by attaching a segmental fragment using a ring spoke-rod fixator with spokes in different planes and at different levels. After dismantling the fixator, a semi-rigid functional fixation system was applied with a Scotchcast/Softcast bandage. Multistage debridement was performed, as well as vacuum-assisted closure. The pain syndrome during the interventions led to a deepening of vascular disorders. In order to prevent them, we performed multimodal perioperative analgesia. Results. The distraction method allowed for replacement of the infected tibial and soft tissue defect by mechanical reduction of the defect size and improvement of vascular supply. Comprehensive therapy (multimodal perioperative pain relief with Dexalgin®, infulgan, peridural anesthesia with marcaine, antibacterial therapy, staged debridement, vacuum-assisted closure, semi-rigid dressings) allowed to achieve good results. Gi-ven the severity of the lesion, we consider this result encouraging. Conclusions. The method of compression-distraction osteogenesis using a ring fixator has proven to be effective in the treatment of non-unions with segmental tibial defects and infected soft tissue defects. An important component of the treatment for soft tissue disorders is conservative therapy, in particular, multimodal peri-operative analgesia with Dexalgin®.


Ключевые слова

дистракційний остеогенез; дефект кістки та м’яких тканин

distraction osteogenesis; bone and soft tissue defect

Вступ

Сегментарні дефекти великогомілкової кістки з інфікованими дефектами м’яких тканин є складними випадками в ортопедичній хірургії. Зазвичай незрощення великогомілкової кістки пов’язане з типом травми та її тяжкістю, а також ступенем відшарування періосту та м’яких тканин, розвитком інфекції.
З клінічної та економічної точки зору ці патологічні утворення залишаються великою проблемою. Незважаючи на потребу в доказовій базі прийняття рішень, досі бракує консенсусу навіть щодо їх визначень. Тактика лікування здебільшого базується на індивідуальному підході. Сучасні підходи включають кісткову пластику, як-от автогенний або вільний судинний фібулярний трансплантат, компресійно-дистракційний остеогенез, індукована мембрана (техніка Маскалет (Masquelet)). Також проводяться деякі дослідження та розробки в галузі тканинної інженерії [1–4]. Але всі ці методи мають свої недоліки, як-от болісність донорської ділянки, стресові переломи зони пластики, а також обмеження залежно від розміру кісткового дефекту. Крім того, жодна з них не в змозі одночасно усунути всі ускладнення, спричинені основною патологією, як-от дефекти м’яких тканин, контрактури суміжних суглобів тощо.
Мета роботи: поліпшення результатів лікування дефектів великогомілкової кістки й дефектів м’яких тканин з використанням дистракційного остеогенезу на основі проведення системного аналізу причин розвитку ускладнень, виявлення недоліків загальноприйнятих методів; запропонування комплексного лікування і загальна оцінка клінічних ефектів.
Завдання: 
1. Виявити порушення при інфікованих дефектах великогомілкової кістки та дефектах м’яких тканин.
2. За результатами аналізу запропонувати поліпшення лікувальної тактики, оцінити клінічну ефективність поліпшень.
Матеріали та методи
Критеріям включення відповідали 17 пацієнтів з інфікованими дефектами (5,21 ± 0,24 см) великогомілкової кістки і м’яких тканин гомілки, у лікуванні яких застосовувалася технологія білокального остеосинтезу кільцевими фіксаторами (КФ). Чоловіків було 12, жінок — 5. Середній вік становив 43,10 ± 0,24 року. За оцінною системою Non-Union Scoring System, усі випадки потребували складної комплексної спеціалізованої медичної допомоги з можливим позитивним результатом (кількість балів від 51 до 75). Проведення білокального остеосинтезу було складовою частиною комплексного лікування інфікованих кістково-м’якотканинних дефектів. Важливими частинами його були:
— компресійно-дистракційний остеогенез — це методика спонтанного утворення васкуляризованої кістки під час подовження реконструктивної процедури навіть у межах інфікованих м’якотканинних дефектів. Методика використовує природну здатність кістки до регенерації при проведенні дистракції кісткових уламків; 
— кортикотомія, яку виконували у здоровій кістці на деякій відстані від місця дефекту, щоб створити вільний сегмент живої кістки («транспорт») за запропонованою малотравматичною технікою [5], який далі транспортується до місця дефекту. 
Під час цього процесу спостерігається утворення нової васкуляризованої кістки між кортикотомічними поверхнями. Процес формування кістки в дистракційній щілині відбувається гістологічно подібно до внутрішньомембранної осифікації [6, 7]. Дані наших досліджень свідчать, що дефекти великогомілкової кістки та м’яких тканин супроводжуються розвитком судинних порушень за типом венозної недостатності [8]. Проведення дистракційного остеогенезу супроводжується поліпшенням васкуляризації м’яких тканин.
Компресійно-дистракційне транспортування досягалося механічно шляхом приєднання сегментарного фрагмента за допомогою кільцевого спицестрижневого фіксатора зі спицями, проведеними у різних площинах і на різних рівнях (рис. 1).
В експерименті ми доказали, що такі конструктивні удосконалення максимально підвищують жорсткісні характеристики КФ і дозволяють уникнути багатьох недоліків і ускладнень [9]. Після демонтажу КФ накладалася система напівжорсткої функціональної фіксації пов’язкою Scotchcаst/Softcаst (рис. 2).
Застосування змінного методу фіксації забезпечувало можливості функціонального використання кінцівки з повноцінним осьовим навантаженням без ризику деформації дистракційного регенерату. 
Дистракційний метод був не єдиним в оптимізації лікування інфікованих дефектів м’яких тканин. Проводився багатоетапний дебридмент, використання пов’язок зі створенням негативного атмосферного тиску — ВАК-терапія, або вакуумна терапія ран (Vacuum-Assisted Closure). 
Реконструктивні втручання потенційно можуть погіршити стан тканин сегмента. Так, больовий синдром веде до поглиблення судинних порушень. З метою їх профілактики ми проводили мультимодальне пері-операційне знеболювання. Воно складалася з Дексалгіну®, інфулгану, перидуральної анестезії маркаїном. Дексалгін® внутрішньом’язово вводили перед втручанням з метою премедикації; ін’єкції повторювали через 12 годин упродовж 3 днів з метою мінімізації використання опоїдних препаратів у премедикації і найближчому післяопераційному періоді. Застосування у періопераційному мультимодальному знеболюванні безпечного нестероїдного протизапального препарату Дексалгін® з вираженою знеболювальною дією в комбінації з розчином парацетамолу (інфулган) дозволило мінімізувати використання опоїдних препаратів у післяопераційному періоді (призначалися лише 3 хворим), що теж вплинуло на функціональні результати. 
У хворих клінічно оцінювали розвиток післяопераційного больового синдрому на підставі показників інтенсивності болю за візуально-аналоговою шкалою протягом 48 годин.
Антибактеріальна терапія здійснювалася препаратами, які були активні до більшості збудників, виявлених у відділенні чи в індивідуальному посіві. Перевагу віддавали сульбактамним препаратам і фторхінолонам.
Отримані результати лікування постраждалих з інфікованими дефектами великогомілкової кістки і м’яких тканин гомілки з використанням КФ в білокальному режимі оцінювалися за шкалою функціональної активності нижньої кінцівки The Lower Extremity Functional Scale (LEFS), а також довготривалістю досягнутого ефекту.

Результати

Дистракційний метод КФ дозволяв здійснити заміщення інфікованого дефекту великогомілкової кістки, м’яких тканин шляхом механічного зменшення розміру дефекту і поліпшення судинного кровопостачання. Комплексна терапія (мультимодальне періопераційне знеболювання із застосуванням Дексалгіну®, інфулгану, перидуральної анестезії маркаїном, антибактеріальна терапія, етапний дебридмент, ВАК-терапія, напівжорсткі пов’язки) дозволила досягти непоганих результатів. Наводимо приклад клінічного випадку (рис. 3).
Спицестрижневі апарати монтувалися на суцільних штангах. У кільці, яким здійснювалося низведення остеотомованого сегмента, проводилися спиці на виносах для запобігання його закиданню. Напівзакрита остеотомія проводилася віялоподібно долотом з поперекового розрізу до 2 см, з утворенням скалкового перелому. 
Застосування у періопераційному мультимодальному знеболюванні безпечного нестероїдного протизапального препарату Дексалгін® з вираженою знеболювальною дією в комбінації з розчином парацетамолу (інфулган) було достатнім, дозволило мінімізувати використання опоїдних препаратів у післяопераційному періоді (призначалися лише 3 хворим), що теж вплинуло на функціональні результати. Через 12 годин після початку операції біль оцінювався пацієнтами як терпимий (6,75 ± 0,80 бала). З ослабленням дії спинномозкової анестезії основним напрямком знеболювання було пригнічення декскетопрофеном трансдукції (ноцицептивної рецепції), трансмісії (передачі ноцицептивної інформації в інтегративні центри центральної нервової системи) і меншою мірою — модуляції (пресинаптичного гальмування). Через 12 годин після початку операції дія спинномозкової анестезії практично припинялася, а больова імпульсація була значною. Знеболювання забезпечувалося дією Дексалгіну® (пригнічення механізмів як центрального, так і периферичного генезу болю). Через 24 і 48 годин після втручання (3,05 ± 0,70 і 2,15 ± 0,60 бала відповідно) біль був слабо виражений і легко переносився хворими.
Отриманий результат білокального остеосинтезу слід вважати обнадійливим. Методика потребує подальшого вивчення. Були отримані такі результати лікування постраждалих з незрощеннями кісток гомілки з використанням КФ у білокальному режимі за шкалою LEFS: незадовільна оцінка — в 1 випадку (6,2 %); задовільні результати — у 7 спостереженнях (43,8 %); добрими результати були визнані в 7 випадках (43,8 %), а відмінними — в 1 (6,2 %). З огляду на тяжкість ураження ми вважаємо такий результат обнадійливим. Зважаючи на невелику кількість спостережень, слід у подальшому дослідити ефективність запропонованого комплексного лікування.

Висновки

1. Метод компресійно-дистракційного остеогенезу за допомогою КФ довів свою ефективність у лікуванні незрощених кісток із сегментарними дефектами великогомілкової кістки й інфікованими дефектами м’яких тканин.
2. Важливою складовою лікування порушень у м’яких тканинах є консервативна терапія, зокрема проведення мультимодального періопераційного знеболювання з Дексалгіном®. 
 
Отримано/Received 04.09.2025
Рецензовано/Revised 16.10.2025
Прийнято до друку/Accepted 20.10.2025

Список литературы

1. Baida M, Rushay A, Martynchuk O. Clinical case of treatment of septic defect of bone and soft tissues of the lower leg. Ukrainian Scientific Medical Youth Journal. 2025;144(1);125-127. https://doi.org/10.32345/USMYJ.1(144).2024.125-127. 
2. Рушай А.К., Байда М.В., Мартинчук О.О. Використання антизгортальних препаратів у комплексному лікуванні незрощень кісток гомілки. Медична наука України. 2022;18(4):57-65. https://doi.org/10.32345/2664-4738.4.2022.09. 
3. Dujardyn J. Treatment of delayed union or non-union of the tibial shaft with partial fibulectomy and an Ilizarov frame. Acta Orthop Belg. 2007;7(3):630-6342. 
4. Cuthbert RJ, Jones E, Sanjurjo-Rodrguez C, Lotfy A, Ganguly P, Churchman SM, et al. Regulation of Angiogenesis Discriminates Tissue Resident MSCs from Effective and Defective Osteogenic Environments. Journal of Clinical Medicine. 2020;9(6):1628. https://doi.org/10.3390/jcm9061628. 
5. Рушай А.К., Погоріляк А.Й., Варін В.В., Борзих О.В. Патент № 62162. Україна, МПК A61K 31/00, A61P 19/00. Опубл.: 15.12.2003. http://uapatents.com/2-62162-sposib-osteotomi-pri-plastici-kistkovikh-defektiv-dovgikh-kistok-kincivok-za-ilizarovim.html.
6. Chaudhary MM, Jain S, Pragadeeswaran V, Lakha-
ni PH. Infected lower tibial nonunions without bone grafting — Reliable union using the Ilizarov technique. Journal of Limb Lengthening & Reconstruction. 2015;1(1):21-28. https://doi.org/10.4103/2455-3719.168745. 
7. Рушай А.К., Кучин Ю.Л. Удосканалення у комплексному лікуванні незрощень кісток гомілки з використанням кільцевих фіксаторів. Медична наука України. 2025;21(1):3-11. https://doi.org/10.32345/2664-4738.1.2025.01. 
8. Рушай А.К. Кільцеві фіксатори як основний метод при відкритих переломах гомілки. Травма. 2025;26(2):19-22. http://www.mif-ua.com/archive/article/54485. 
9. Рушай А.К., Жагдаль А.А., Мартинчук О.О., Байда М.В. Мультимодальне знеболювання як складова частина лікувального комплексу у хворих із незрощенням кісток гомілки в періопераційному періоді. Медицина невідкладних станів. 2020;16(6):46-49. https://doi.org/10.22141/2224-0586.16.6.2020.216508.

Вернуться к номеру