Мобильная версия

Журнал «Здоровье ребенка» Том 20, №5, 2025

Мультисистемний вплив пробіотичних препаратів: оцінка комплексного лікування гострого тонзиліту у дітей

Авторы: Крючко Т.О., Ткаченко О.Я., Соннік Н.Б., Пшенишна О.В., Щербак В.В., Климко Д.О.
Полтавський державний медичний університет, м. Полтава, Україна

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Тонзиліт становить приблизно 0,4 % амбулаторних звернень у країнах Європи та США. Зазвичай причиною захворювання є вірусна інфекція, а передача збудника відбувається повітряно-краплинним шляхом від пацієнтів із гострим тонзилітом. Бета-гемолітичний стрептокок групи А (group A beta-hemolytic streptococcus) є причиною тонзиліту у 15–30 % дітей віком від 5 до 15 років, що збільшує ризик виникнення системних ускладнень. Метою дослідження стало вивчення ефективності застосування комплексного пробіотика, що містить культури живих бактерій Streptococcus salivarius K12 і Lactobacillus rhamnosus LGG та вітамін D у вигляді холекальциферолу, у комплексному лікуванні гострого тонзиліту у дітей. Матеріали та методи. У дослідженні взяло участь 48 дітей віком від 5 до 14 років, які шляхом випадкової вибірки були розподілені на дві групи: до основної увійшло 28 дітей, які протягом 20 днів у комплексному лікуванні отримували пробіотичну добавку; до контрольної групи увійшло 20 дітей, яким призначали стандартну терапію без пробіотика. Усім дітям проводилась оцінка за шкалою McIsaac, що дозволило визначити обсяг обстеження та лікування. Результати. Бактеріальна природа захворювання була верифікована у 12 (42,86 %) та 7 (35 %) дітей основної і контрольної груп відповідно. Дітям призначено антибактеріальний препарат. За віком, статтю, тривалістю захворювання та клінічним перебігом тонзиліту на початку спостереження пацієнти не відрізнялися (р > 0,05). У хворих обох груп з однаковою частотою спостерігалися біль у горлі, набряк/нашарування на мигдаликах, лімфаденопатія, лихоманка. Характеризуючи динаміку локальних симптомів у ході лікування, слід зауважити, що більш ніж у третини дітей, які отримували пробіотичну добавку, біль в горлі зник вже на 3-й день, на відміну від пацієнтів контрольної групи, де майже кожен третій пацієнт (30 %) продовжував скаржитися на біль в горлі навіть на 7-й день захворювання. Середня тривалість болю в горлі у дітей основної групи становила 2,67 ± 0,62 дня, у хворих контрольної групи — 4,91 ± 1,16 дня (p < 0,05). Аналогічну динаміку ми отримали, оцінюючи наявність чи відсутність набряку та нашарувань на мигдаликах. Через 6 місяців були оцінені такі критерії, як рецидив тонзиліту та частота гострих респіраторних захворювань, проведений аналіз чинників, які корелюють з ними. Слід зауважити, що стан на 7-й день лікування виявився найбільш сильним предиктором розвитку рецидиву (R2 = 0,78). Тобто досягнення повної клінічної ремісії до 7-го дня перебігу гострого тонзиліту суттєво знижує формування схильності до хронізації та виникнення повторних епізодів. Другим важливим критерієм був прийом пробіотика, який також асоціюється зі зниженням ризику повторних рецидивів (p = 0,0128). Висновки. Призначення пробіотика у лікуванні гострого тонзиліту збільшує ймовірність клінічного одужання до 7-го дня захворювання та відповідно знижує частоту рецидивів у найближчому майбутньому. Дана модель має добру прогностичну цінність (AUC = 0,75, 95% ДІ 0,6495–0,8505; p < 0,0001) та свідчить, що застосування пробіотика Streptococcus salivarius K12 і Lactobacillus rhamnosus LGG та вітаміну D знижує ризик повторного епізоду тонзиліту у дітей.

Background. Tonsillitis accounts for approximately 0.4 % of outpatient visits in Europe and the United States. The disease is usually caused by a viral infection, and the pathogen is transmitted by airborne droplets from patients with acute tonsillitis. Group A beta-hemolytic streptococcus is the cause of tonsillitis in 15–30 % of children aged 5 to 15 years, which increases the risk of systemic complications. The purpose of the study was to investigate the effectiveness of a complex probiotic containing live cultures of Streptococcus salivarius K12 and Lactobacillus rhamnosus LGG bacteria and vitamin D (cholecalciferol) in the comprehensive treatment of acute tonsillitis in children. Materials and methods. The study involved 48 children aged 5 to 14 years who were randomly divided into two groups: the main group included 28 patients who received a probiotic supplement for 20 days in comprehensive treatment; the control group consisted of 20 children who were prescribed standard therapy without a probiotic. All children were assessed using the McIsaac scale, which allowed us to determine the scope of examination and treatment. Results. The bacterial cause of the disease was verified in 12 (42.86 %) and 7 (35 %) children of the main and control groups, respectively, and an antibacterial drug was prescribed. The patients did not differ in age, sex, disease duration, and clinical course of tonsillitis at baseline (p > 0.05). Sore throat, swelling/patches on the tonsils, lymphadenopathy, and fever were observed with equal frequency in patients of both groups. Describing the dynamics of local symptoms during treatment, it should be noted that in more than a third of children receiving a probiotic supplement, sore throat disappeared on the third day, unlike the control group, where almost every third patient (30 %) continued to complain of sore throat even on day 7 of the disease. The average duration of sore throat in the main group was 2.67 ± 0.62 days, in the control group — 4.91 ± 1.16 days (p < 0.05). We obtained similar dynamics by assessing the presence or absence of edema and patches on the tonsils. After 6 months, the following criteria were evaluated: recurrence of tonsillitis and the frequency of acute respiratory diseases, and the analysis of factors correlated with them was conducted. It should be noted that condition on day 7 of treatment was the strongest predictor of relapse (R2 = 0.78). That is, the achievement of complete clinical remission by day 7 of acute tonsillitis significantly reduces the formation of a tendency to chronicity and the occurrence of repeated episodes. The second important criterion was taking a probiotic, which is also associated with a reduced risk of recurrence (p = 0.0128). Conclusions. The use of probiotics in the treatment of acute tonsillitis increases the likelihood of clinical recovery by day 7 of the disease and, accordingly, reduces the frequency of recurrence in the near future. This model has a good predictive value (AUC = 0.75, 95% CI 0.6495–0.8505, p < 0.0001) and indicates that the use of Streptococcus salivarius K12 and Lactobacillus rhamnosus LGG probiotic and vitamin D reduces the risk of recurrent tonsillitis in children.

Ключевые слова

гострий тонзиліт; діти; пробіотик Streptococcus salivarius K12 і Lactobacillus rhamnosus LGG

acute tonsillitis; children; Streptococcus salivarius K12 and Lactobacillus rhamnosus LGG probiotic

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.20.5.2025.1869

Вступ

Тонзиліт, або запалення мигдаликів, становить приблизно 0,4 % амбулаторних звернень у країнах Європи та США [1]. Зазвичай у 70–95 % випадків причиною захворювання є вірусна інфекція — риновірус, респіраторно-синцитіальний вірус, аденовірус і коронавірус, а передача збудника відбувається повітряно-краплинним шляхом від пацієнтів із гострим тонзилітом або рідше через безсимптомних носіїв [1, 2]. Менш поширеними етіологічними агентами є вірус Епштейна — Барр, цитомегаловірус, вірус гепатиту А та краснухи. Бактеріальні інфекції, спричинені бета-гемолітичним стрептококом групи А (GABHS, group A beta-hemolytic streptococcus), є причиною тонзиліту в 5–15 % випадків у дорослих і в 15–30 % у дітей віком від 5 до 15 років, але саме вони розширюють можливість виникнення системних ускладнень, таких як паратонзилярний абсцес, гострий гломерулонефрит, ревматична лихоманка та скарлатина. Особливо прискіпливо необхідно підходити до ведення дітей з повторними епізодами, адже це не лише підвищує ризик розвитку системних процесів, але й тягне за собою призначення повторних курсів антибіотикотерапії, інколи навіть необдуманих.

Саме тому залишається надзвичайно перспективним пошук нових безпечних та ефективних засобів для лікування гострого тонзиліту та запобігання необґрунтованому призначенню антибактеріальних препаратів дітям [3]. Багато досліджень сьогодні проводиться в напрямку розширення можливостей застосування пробіотиків у практичній медицині, вивчається їх ефективність та безпечність. Ідеться про бактерії, що продукують лантибіотики, які мають величезний клінічний потенціал як засоби, альтернативні антимікробним препаратам, зокрема пробіотичний штам Streptococcus salivarius K12. Він утворює два антибактеріальних бактеріоцини (саліварицин А2, саліварицин В), які належать до I класу лантибіотиків, що інтенсивно пригнічують ріст Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumonia, Haemophilus influenzaе, Moraxella catarrhalis, тому ефективно застосовується у лікуванні та профілактиці рецидивів тонзилітів, отитів та інших респіраторних патологій [4, 5]. Актуальними та перспективними є результати закордонних досліджень, які демонструють ефективність застосування даного перорального пробіотика з метою запобігання респіраторним інфекціям. Його призначають тривалими курсами до 90 днів [6, 7]. Під час перорального прийому Streptococcus salivarius K12, конкуруючи з патогенною мікрофлорою, колонізує порожнину рота, носоглотки і локально персистує протягом місяця від прийому останньої дози. Нами також проведено декілька відкритих нерандомізованих клінічних досліджень у дітей із рецидивуючими захворюваннями дихальних шляхів, що приймали Streptococcus salivarius K12 з профілактичною метою. Отримані результати демонструють високу ефективність у запобіганні рецидивам респіраторних захворювань — як асоційованих із бета-гемолітичним стрептококом групи А, так і вірусної етіології. Важливо зауважити про високий профіль безпеки та відсутність побічних ефектів навіть при тривалому використанні Streptococcus salivarius K12, що надзвичайно важливо в роботі з педіатричною категорією пацієнтів.

Сучасний рівень біоінформатики та модернізовані технології розширюють можливості застосування пробіотичних препаратів, відкривають можливості для удосконалення форм, а саме поєднання з іншими біологічно активними компонентами, що здатні моделювати імунну відповідь щодо різних видів бактерій та вірусів [8].

Метою дослідження стало вивчення ефективності застосування респіраторно-кишкового пробіотика, що містить культури живих бактерій Streptococcus salivarius K12 і Lactobacillus rhamnosus LGG та вітамін D у вигляді холекальциферолу (Бактобліс + Лакто), у комплексному лікуванні гострого тонзиліту у дітей.

Матеріали та методи

У відкрите нерандомізоване клінічне дослідження було залучено 48 дітей віком від 5 до 14 років з діагнозом «гострий тонзиліт», який встановлювався на підставі чинної Національної клінічної настанови та Уніфікованого клінічного протоколу (https://www.dec.gov.ua/mtd/tonzylit/), відповідно до Наказу № 639 від 06.04.2021 року МОЗ України (рис. 1).

За допомогою онлайн-генератора випадкової вибірки пацієнти були рандомно розподілені на дві групи: до основної увійшли 28 дітей, які протягом 20 днів у комплексному лікуванні отримували пробіотичну добавку; контрольну групу становили 20 дітей, яким призначали стандартну терапію без пробіотика. Згідно з дизайном дослідження всім дітям з гострим тонзилітом проводилась оцінка за шкалою McIsaac, що дозволило визначити обсяг обстеження та лікування, зокрема потребу призначення антибактеріального препарату. У ході збору анамнезу також з’ясовували наявність чи відсутність інших епізодів гострого тонзиліту, а через 6 місяців після закінчення лікування провели аналіз його рекурентності.

З дослідження виключались діти з іншими захворюваннями респіраторного тракту, зокрема нижніх дихальних шляхів, вродженими аномаліями щелепно-лицевої ділянки чи патологією брохолегеневої системи, тяжкими соматичними та автоімунними захворюваннями, імунодефіцитами, туберкульозом, а також діти, у яких в анамнезі були рецидивуючі епізоди візингу. Усі пацієнти підлягали загальноклінічному обстеженню та оглядалися оториноларингологом. Дослідження проводилось за згодою Комісії з питань етики та підписом батьками інформованої згоди.

Статистичний аналіз проводився за допомогою комп’ютерної програми GraphPad Prism 8.00 (GraphPad Software, Inc., San Diego, CA, USA). Для описової характеристики вибірки використовувалися категоричні змінні, які подавалися у вигляді частот і відсотків, а безперервні змінні — як середні значення та стандартні відхилення (для нормально розподілених даних) або медіани з інтерквартильним діапазоном (для ненормального розподілу). Нормальність розподілу оцінювалась за допомогою тесту Шапіро — Вілка. Для оцінки асоціацій між клінічними змінними та ризиком рецидиву гострого тонзиліту застосовували методи лінійної регресії. Додатково виконано ROC-аналіз, результати якого подано через площу під кривою (AUC) з відповідним 95% довірчим інтервалом для оцінки точності моделі. Рівень статистичної значущості вважався достатнім при p < 0,05.

Результати та обговорення

За віковими характеристиками, статтю та тривалістю захворювання на момент звернення діти основної та контрольної груп суттєво не відрізнялися (р > 0,05) (табл. 1).

Клінічна діагностика пацієнтів базувалася на шкалі McIsaac, яка на сьогодні має досить високу чутливість під час розрахунку, але її специфічність не є достатньою для прийняття рішення щодо антибіотикотерапії [9]. Автори підкреслюють, що під час оцінки порогових значень часто нівелюються (пропускаються) позитивні випадки і, навпаки, отримане високе значення показника за шкалою призводить до помилкового призначення антибіотиків. Тому дана оцінка в дослідженні була використана як для клінічної оцінки, так і для відбору пацієнтів групи ризику та використання експрес-тесту та/або проведення культурального дослідження.

За клінічним перебігом гострого тонзиліту на початку спостереження пацієнти основної та конт–рольної груп не відрізнялися (р > 0,05). У хворих обох груп з однаковою частотою спостерігалися біль у горлі, набряк/нашарування на мигдаликах, лімфаденопатія, лихоманка (табл. 2).

Усі вказані клінічні критерії входять у шкалу McIsaac, що дозволило за кількістю набраних балів, а саме більше трьох, та використання експрес-тесту чи бактеріологічного посіву верифікувати бактеріальну природу захворювання у 12 (42,86 %) та 7 (35 %) дітей основної та контрольної груп відповідно. Серед збудників переважав бета-гемолітичний стрептокок групи А (GABHS, group A beta-hemolytic streptococcus), що стало підставою до призначення антибактеріальних препаратів. У більшості випадків згідно з чинною настановою пацієнти отримували захищені чи незахищені амінопеніциліни, а в окремих випадках, зокрема на фоні розвитку ускладнень (паратонзилярний абсцес), — цефалоспорини третьої генерації. Також усі діти місцево застосовували бензидаміну гідрохлорид, а за потребою — жарознижувальну, протизапальну та знеболювальну терапію препаратами парацетамолу або ібупрофену. Пацієнтам основної групи паралельно із стандартним лікуванням було призначено пробіотик, що містить культури живих бактерій Streptococcus salivarius K12, Lactobacillus rhamnosus LGG® та вітамін D.

Характеризуючи динаміку локальних симптомів, слід зауважити, що більш ніж у третини дітей, які отримували Бактобліс + Лакто, біль у горлі зник вже на 3-й день (рис. 2), на відміну від пацієнтів контрольної групи, де майже кожен третій пацієнт (30 %) продовжував скаржитися на біль у горлі навіть на 7-й день лікування. Середня тривалість болю в горлі у дітей основної групи становила 2,67 ± 0,62 дня, у хворих контрольної групи — 4,91 ± 1,16 дня (p < 0,05).

Аналогічну динаміку ми отримали, оцінюючи наявність чи відсутність набряку та нашарувань на мигдаликах (рис. 3).

Характеризуючи локальні зміни, слід зауважити, що нашарування на мигдаликах були жовто-білого кольору у вигляді суцільних або фолікулярних нашарувань, які легко знімались шпателем, не залишаючи ерозованої поверхні. У ході лікування у пацієнтів основної групи ми отримали чітку вірогідну різницю вже на 3-й день лікування, адже наведені дані демонструють регрес локальної симптоматики у 50 % пацієнтів. Аналогічною була тенденція на 5-й та 7-й день лікування.

Згідно з дизайном дослідження проводилась також оцінка температури тіла та лімфаденопатії в динаміці. Аналізуючи отримані дані, ми не відзначили суттєвої вірогідної різниці, хоча спостерігалась чітка позитивна динаміка вищевказаних клінічних критеріїв у дітей основної групи в більш короткі терміни, що, безумовно, віддзеркалює чітку регресію локальних симптомів у дітей, які отримували пробіотик. Важливо також зауважити, що частота виникнення ускладнень, зокрема розвитку паратонзилярного абсцесу, теж корелювала між групами: 0/3 (основна/контроль). На нашу думку, це пов’язано зі швидким регресом клінічної симптоматики за рахунок позитивного впливу респіраторно-кишкового пробіотика на мукозальний імунітет, що зробив можливою локалізацію запального процесу, а також запобігання інвазії, розвитку ускладнень та дозволив прискорити одужання загалом. Безумовно, чимала роль в активації локальних компенсаторних можливостей імунної системи відводиться вітаміну D як важливому імуномодулюючому компоненту, що входить до складу комплексного препарату, який посилює протизапальний ефект лантибіотиків, адже недостатній рівень вітаміну D в організмі супроводжується зменшенням дозрівання дендритних клітин, зниженням продукування цитокінів та антигенної презентації. Завдяки вітаміну D активується транскрипція пептидів, що мають широкий спектр дії відносно багатьох видів бактерій, вірусів і грибів, а підвищення антимікробної відповіді відображається нормалізацією співвідношення цитокінів-хелперів 1-го та 2-го типів [10]. На сьогодні функції вітаміну D вивчені різносторонньо, адже, окрім добре відомих класичних ефектів щодо впливу на кістковий гомеостаз та кальцій, він відіграє важливу роль у функціонуванні організму загалом. Активні метаболіти вітаміну D у комбінації з пробіотиками за рахунок адаптивних та неспецифічних механізмів не лише зумовлюють ефективність ерадикації інфекційного збудника чи визначають характер запального процесу, а й впливають на перебіг захворювання у майбутньому, його хронізацію [11]. Результати метааналізу свідчать про суттєві переваги такого поєднання, на відміну від досліджень з плацебо, у яких застосовувався окремо вітамін D або пробіотик, але цей ефект може бути дозозалежним. Однак ці висновки слід інтерпретувати обережно, адже отримані результати, безумовно, залишаються недостатньо надійними та специфічними. Власне системна запальна відповідь, яка супроводжується продукуванням про- та протизапальних цитокінів, білків гострої фази, а також активних форм кисню та азоту, відіграє провідну роль у реалізації несприятливих наслідків гострої запальної реакції та переходу у хронічну стадію [12].

Також важливою у ході лікування була оцінка системного впливу бактерій Streptococcus salivarius K12 та Lactobacillus rhamnosus LGG®, адже 19 дітей (12/7) отримували антибіотикотерапію. Звісно, антибіотики є потужним інструментом у боротьбі з бета-гемолітичним стрептококом групи А, але згідно з літературними джерелами більш ніж у 35 % пацієнтів може виникати дисбаланс кишкової мікробіоти, особливо якщо ідеться про препарати пеніцилінового ряду, які отримували пацієнти у більшості випадків [13, 14]. Тому не слід недооцінювати потенційно негативний вплив антибіотиків, які не лише зменшують різноманітність мікрофлори, а й сприяють втраті цілих мікробних спільнот, спонукаючи до росту патогенних штамів (зокрема, Clostridioides difficile), та поширенню генів резистентності [15, 16]. У ході антибіотикотерапії спостерігається підвищення рівня Enterobacteriaceae, Bacteroidaceae, ентерококів, резистентної Escherichia coli та зниження рівня біфідобактерій, лактобактерій, актинобактерій, Lachnospiraceae і стрептококів. Звісно, існують суттєві відмінності між класами антибіотиків та кожним з них зокрема. Проте, аналізуючи ефективність і безпечність застосування антимікробних препаратів у ході нашого дослідження, хочемо підкреслити, що жоден пацієнт, який отримував пробіотичну добавку, яка, окрім респіраторного штаму Streptococcus salivarius K12, містить кишковий штам Lactobacillus rhamnosus LGG®, не мав ознак антибіотик-асоційованої діареї, на відміну від групи порівняння, де половина дітей, які отримували антибіотик, скаржилась на розріджені випорожнення (табл. 3).

Прийом пробіотиків під час лікування антибіотиками сприяє зниженню ризику первинної та вторинної інфекції, асоційованої із C. difficile [17, 18]. На нашу думку, це надзвичайно важливо, адже сьогодні існує велика кількість досліджень, що демонструють роль пробіотиків у відновленні мікробіому кишечника, але лише частина з них чітко довела свою ефективність у профілактиці та лікуванні антибіотик-асоційованої діареї. Зокрема, ідеться про Lactobacillus rhamnosus GG, адже є низка систематичних оглядів та метааналізів, які підтверджують її ефективність у лікуванні та/або профілактиці антибіотик-асоційованої діареї у дітей та дорослих [19]. Численні докази клінічних випробувань демонструють, що своєчасне введення пробіотиків з адекватною дозою (на початку лікування або протягом 48 годин) може запобігти або усунути наслідки дисбактеріозу, сприяючи формуванню резистентності кишкової мікробіоти. Перспективним у цьому напрямку є вивчення біомаркера інтерлейкіну (IL)-26, який належить до сімейства цитокінів IL-10 і синтезується Т-клітинами в легенях [20]. Взаємодіючи з дезоксирибонуклеїновою кислотою, IL-26 активує секрецію інтерферону α через toll-подібний рецептор 9, сприяє індукції епітеліальними клітинами IL-8 та/або IL-10, тим самим ініціюючи синтез прозапальних цитокінів.

Отже, зосередження уваги на призначенні пробіотиків з вагомою доказовою базою дозволить обмежити невиправдане та потенційно неефективне застосування альтернативних харчових добавок.

Якщо ми говоримо про якісне лікування, безумовно, потрібно вивчати його ефективність, відтерміновану в часі, особливо якщо ідеться про пробіотичні препарати в комплексі з біологічно активними компонентами, такими як вітамін D. У ході проведеного аналізу через 6 місяців ключовими виявилися два критерії: рецидив тонзиліту та частота гострих респіраторних захворювань (ГРЗ). Отримавши такі дані: 0 повторних епізодів тонзиліту та 8 ГРЗ у дітей основної групи, 4 та 14 відповідно у пацієнтів з групи контролю, ми застосували лінійну регресію та з’ясували, які критерії найбільш вагомі щодо ймовірності рецидиву тонзиліту протягом наступних 6 місяців. Ними виявилися: прийом пробіотика, частота ГРЗ за останні 6 місяців, стан на 7-й день лікування та повторні епізоди тонзиліту в анамнезі (табл. 4).

Також слід зауважити, що серед досліджених чинників стан на 7-й день лікування виявився найбільш сильним предиктором розвитку рецидиву (R2 = 0,78). Тобто досягнення повної клінічної ремісії до 7-го дня перебігу гострого тонзиліту суттєво знижує формування схильності до хронізації та виникнення повторних епізодів. Другим важливим статистично значущим критерієм був прийом пробіотика, який також асоціюється зі зниженням ризику повторних рецидивів (p = 0,0128). Отже, отримані результати дозволяють чітко відтворити логічну клінічно ефективну послідовність: застосування пробіотика у лікуванні гострого тонзиліту + одужання до 7-го дня захворювання = запобігання рецидивам у найближчому майбутньому (рис. 4). У ході статистичних обрахунків ми отримали модель, яка має добру прогностичну цінність (AUC = 0,75; 95% ДІ 0,6495–0,8505; p < 0,0001) та вказує на те, що застосування пробіотика дійсно знижує ризик повторного епізоду тонзиліту.

Також суттєво впливає на прогноз частота ГРЗ за останні 6 місяців, але наявність захворювань органів дихання в анамнезі має помірну прогностичну цінність.

Висновки

Таким чином, включення респіраторно-кишкового пробіотика Бактобліс + Лакто до схеми лікування гострого тонзиліту є тим раціональним підходом, що дозволить зменшити ризик повторних епізодів та профілактувати антибіотик-асоційовану діарею. Водночас імовірність зниження частоти респіраторних інфекцій, на нашу думку, може бути досягнена за рахунок повторних курсів Streptococcus salivarius K12 і Lactobacillus rhamnosus LGG та вітаміну D, особливо у дітей, які часто хворіють, або у дітей з неповним клінічним одужанням на 7-й день лікування тонзиліту. Звісно, потрібні подальші клінічні спостереження, щоб вірогідно підтвердити ці висновки та отримати чітку інформацію про можливість досягнення стійких оптимальних результатів. Але можна беззаперечно стверджувати, що комплексне застосування пробіотичних препаратів відкриває нові перспективи в лікуванні гострих та рекурентних респіраторних захворювань у дітей.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Внесок авторів. Крючко Т.О. — концепція дослідження, аналіз даних; Ткаченко О.Я. — дизайн дослідження, збір та аналіз даних, підготовка рукопису; Сон–нік Н.Б., Пшенишна О.В. — робота з пацієнтами, збір та обробка матеріалів; Щербак В.В. — статистичний аналіз, підготовка рукопису; Климко Д.О. — опрацювання літературних джерел.

Отримано/Received 30.03.2025

Рецензовано/Revised 05.04.2025

Прийнято до друку/Accepted 28.04.2025

Список литературы

Windfuhr JP, Toepfner N, Steffen G, Waldfahrer F, Berner R. Clinical practice guideline: tonsillitis I. Diagnostics and nonsurgical management. Eur Arch Otorhinolaryngol. 2016 Apr;273(4):973-87. doi: 10.1007/s00405-015-3872-6. Epub 2016 Jan 11. PMID: 26755048; PMCID: PMC7087627.
Anderson J, Paterek E. Tonsillitis. [Updated 2023 Aug 8]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing. 2025 Jan-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK544342/.
Patangia DV, Anthony Ryan C, Dempsey E, Paul Ross R, Stanton C. Impact of antibiotics on the human microbiome and consequences for host health. Microbiologyopen. 2022 Feb;11(1):e1260. doi: 10.1002/mbo3.1260. PMID: 35212478; PMCID: PMC8756738.
Hsueh PR, Huang WK, Shyr JM, Lau YJ, Liu YC, Luh KT. Multicenter surveillance of antimicrobial resistance of Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, and Moraxella catarrhalis to 14 oral antibiotics. J Formos Med Assoc. 2004 Sep;103(9):664-70. PMID: 15361938.
Bertuccioli A, Cardinali M, Micucci M, Rocchi MBL, Palaz–zi CM, Zonzini GB, Annibalini G, Belli A, Sisti D. Efficacy of Streptococcus salivarius Blis K12 in the Prevention of Upper Respiratory Tract Infections in Physically Active Individuals: A Randomized Controlled Trial. Microorganisms. 2024;12:2164.
Di Pierro F, Colombo M, Zanvit A, Risso P, Rottoli AS. Use of Streptococcus salivarius K12 in the prevention of streptococcal and viral pharyngotonsillitis in children. Drug Healthc Patient Saf. 2014 Feb 13;6:15-20. doi: 10.2147/DHPS.S59665. PMID: 24600248; PMCID: PMC3928062.
Wilcox CR, et al. Effectiveness of the probiotic Streptococcus salivarius K12 for the treatment and/or prevention of sore throat: a systematic review. Clinical Microbiology and Infection. 2019;25(6):673-680.
Chiappini E, Simeone G, Bergamini M, et al. Treatment of acute pharyngitis in children: an Italian intersociety consensus (SIPPS-SIP-SITIP-FIMP-SIAIP-SIMRI-FIMMG). Ital J Pediatr. 2024;50:235.
Kanagasabai A, Evans C, Jones HE, Hay AD, Dawson S, Savović J, Elwenspoek MMC. Systematic review and meta-analysis of the accuracy of McIsaac and Centor score in patients presenting to secondary care with pharyngitis. Clin Microbiol Infect. 2024 Apr;30(4):445-452. doi: 10.1016/j.cmi.2023.12.025. Epub 2024 Jan 3. PMID: 38182052.
Martens PJ, Gysemans C, Verstuyf A, Mathieu AC. Vitamin D’s Effect on Immune Function. Nutrients. 2020 Apr 28;12(5):1248. doi: 10.3390/nu12051248. PMID: 32353972; PMCID: PMC7281985.
Abboud M, Rizk R, AlAnouti F, Papandreou D, Haidar S, Mahboub N. The Health Effects of Vitamin D and Probiotic Co-Supplementation: A Systematic Review of Randomized Controlled Trials. Nutrients. 2020 Dec 30;13(1):111. doi: 10.3390/nu13010111. PMID: 33396898; PMCID: PMC7824176.
Kostenko V, Akimov O, Gutnik O, Kostenko H, Kostenko V, Romantseva T, et al. Modulation of redox-sensitive transcription factors with polyphenols as pathogenetically grounded approach in therapy of systemic inflammatory response. Heliyon. 2023;9(5):e15551. doi: 10.1016/j.heliyon.2023.e15551.
McFarland LV, Ozen M, Dinleyici EC, Goh S. Comparison of pediatric and adult antibiotic-associated diarrhea and Clostridium difficile infections. World J Gastroenterol. 2016 Mar 21;22(11):3078-104. doi: 10.3748/wjg.v22.i11.3078. PMID: 27003987; PMCID: PMC4789985.
Theriot CM, Young VB. Interactions Between the Gastrointestinal Microbiome and Clostridium difficile. Annu Rev Microbiol. 2015;69:445-61. doi: 10.1146/annurev-micro-091014-104115. PMID: 26488281; PMCID: PMC4892173.
Konstantinidis T, Tsigalou C, Karvelas A, Stavropoulou E, Voidarou C, Bezirtzoglou E. Effects of Antibiotics upon the Gut Microbiome: A Review of the Literature. Biomedicines. 2020 Nov 16;8(11):502. doi: 10.3390/biomedicines8110502. PMID: 33207631; PMCID: PMC7696078.
Patangia DV, Anthony Ryan C, Dempsey E, Paul Ross R, Stanton C. Impact of antibiotics on the human microbiome and consequences for host health. Microbiologyopen. 2022 Feb;11(1):e1260. doi: 10.1002/mbo3.1260. PMID: 35212478; PMCID: PMC8756738.
Mathipa-Mdakane MG, Thantsha MS. Lacticaseibacillus rhamnosus: A Suitable Candidate for the Construction of Novel Bioengineered Probiotic Strains for Targeted Pathogen Control. Foods. 2022 Mar 8;11(6):785. doi: 10.3390/foods11060785. PMID: 35327208; PMCID: PMC8947445.
Waitzberg D, Guarner F, Hojsak I, Ianiro G, Polk DB, Sokol H. Can the Evidence-Based Use of Probiotics (Notably Saccharomyces boulardii CNCM I-745 and Lactobacillus rhamnosus GG) Mitigate the Clinical Effects of Antibiotic-Associated Dysbiosis? Adv Ther. 2024 Mar;41(3):901-914. doi: 10.1007/s12325-024-02783-3. Epub 2024 Jan 30. PMID: 38286962; PMCID: PMC10879266.
Hempel S, Newberry SJ, Maher AR, Wang Z, Miles JN, Shanman R, Johnsen B, Shekelle PG. Probiotics for the prevention and treatment of antibiotic-associated diarrhea: a systematic review and meta-analysis. JAMA. 2012 May 9;307(18):1959-69. doi: 10.1001/jama.2012.3507. PMID: 22570464.
Savchenko L, Mykytiuk M, Cinato M, Tronchere H, Kunduzova O, Kaidashev I. IL-26 in the induced sputum is associated with the level of systemic inflammation, lung functions and body weight in COPD patients. Int J Chron Obstruct Pulmon Dis. 2018;13:2569-2575. doi: 10.2147/COPD.S164833.