Журнал «Травма» Том 26, №2, 2025

Актуальність. Вогнепальні травми залишаються важливою причиною смерті як у всьому світі, так і в нашій країні: щороку гине понад 500 тис. людей і понад 1,5 млн отримують поранення. Лікування вогнепальної травми є складним завданням, оскільки ці травми можуть вражати декілька структур, як-от поверхневі м’які тканини, кістки, м’язово-сухожильні структури, судини та нерви. Тому догляд за кожним пацієнтом потребує багато ресурсів, що призводить до постійного навантаження на суспільство й систему охорони здоров’я. Матеріали та методи. У базах даних PubMed та Medline за період 2014–2024 рр. було проведено літературний пошук, для якого використовували такі ключові слова: вогнепальні переломи, стегнова кістка, епідеміологія, військові конфлікти, особливості травм, ускладнення, первинна допомога. Результати. В Україні в умовах військового конфлікту щорічно реєструються десятки тисяч вогнепальних поранень, 45 % з них супроводжуються переломами. Особливості переломів стегнової кістки залежать від типу зброї — низької, середньої або високої енергії. Частіше лікарі мають справу з високоенергетичною травмою, яка супроводжується масивним дефектом м’яких тканин і багатоуламковим переломом. Встановлено, що в умовах військового конфлікту вогнепальні переломи стегнової кістки мають свої особливості, які залежать від виду вогнепальної зброї й умов, у яких надається первинна медична допомога. Зокрема, військові лікарі, які надають медичну допомогу солдатам в зоні бойових дій, стикаються з відсутністю санітарних умов і обмеженими засобами зовнішньої фіксації. Це обумовлює високий рівень бактеріального забруднення: інфікування у місці хірургічного втручання коливається від 30 до 40 %, залежно від умов поранення, що значно вище, ніж при цивільних вогнепальних пораненнях. Дослідження показують, що вогнепальні поранення кінцівок можуть варіюватися від незначних пошкоджень м’яких тканин і кісткової тканини до складних пошкоджень кістки з деваскуляризацією кінцівки й ураженням нервів. У випадку перелому стегнової кістки внаслідок вогнепальних поранень необхідним є проведення кількох етапів лікування: від первинної обробки рани із санацією до хірургічної фіксації перелому, а в окремих випадках — до ампутації через тяжкі пошкодження м’яких тканин. Висновки. На основі інформаційно-аналітичних досліджень сучасної наукової літератури встановлено, що вогнепальні переломи стегнової кістки є високоенергетичними травмами з поліморфною клінічною картиною. Тому комплексна діагностика цих травм є утрудненою внаслідок обмеженого доступу до спеціалізованої медичної допомоги.

Background. Gunshot injuries remain a significant cause of mortality both globally and in our country, with over 500,000 deaths and more than 1.5 million injuries reported annually. The treatment of gunshot wounds poses a complex challenge, as these injuries may affect multiple structures, including superficial soft tissues, bones, musculoskeletal structures, blood vessels, and nerves. Consequently, patient care demands substantial resources, placing a continuous burden on society and healthcare systems. Materials and methods. A literature search was conducted in the PubMed and MEDLINE databases for 2014–2024, using the following keywords: gunshot fractures, femur, epidemiology, military conflicts, injury characteristics, complications, first aid. Results. In Ukraine, under conditions of military conflict, tens of thousands of gunshot injuries are registered annually, 45 % of them are accompanied by fractures. The characteristics of femoral fractures depend on the type of weapon used — low, medium, or high-energy firearms. Physicians often encounter high-energy trauma associated with extensive soft tissue defects and comminuted fractures. It has been established that in military conflict settings, gunshot fractures of the femur exhibit specific characteristics influenced by the type of firearm and the conditions under which initial medical care is provided. Military doctors providing assistance to soldiers in combat zones face challenges such as a lack of sanitary conditions and limited access to external fixation devices. This results in a high level of bacterial contamination: infection rates at the surgical site range from 30 to 40 %, depending on the conditions of the injury, which is significantly higher than in civilian gunshot wounds. Studies indicate that gunshot wounds to the extremities can range from minor soft tissue and bone damage to complex bone injuries involving leg devascularization and nerve damage. In cases of femoral fractures caused by gunshot wounds, treatment typically involves several stages: from primary wound debridement and sanitation to surgical fracture fi-xation, and, in some cases, amputation due to severe soft tissue da­mage. Conclusions. Based on information and analytical studies of modern scientific literature, gunshot fractures of the femur are high-energy injuries with a polymorphic clinical presentation. Therefore, comprehensive diagnosis of these injuries are complicated by limited access to specialized medical care.

вогнепальні переломи; стегнова кістка; епідеміологія; клінічні особливості; біофізика перелому

gunshot fractures; femur; epidemiology; clinical features; fracture biophysics