Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 12, №4, 2022

Вернуться к номеру

Вивчення безпечності та ефективності ородиспергуючої форми мелоксикаму (Мовіксикам® ОДТ) у хворих з болем у нижній частині спини

Вивчення безпечності та ефективності ородиспергуючої форми мелоксикаму (Мовіксикам® ОДТ) у хворих з болем у нижній частині спини

Авторы: Бистрицька М.А., Мусієнко А.С., Заверуха Н.В., Солоненко Т.Ю., Григор’єва Н.В.
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Застосування нестероїдних протизапальних засобів є невід’ємною частиною лікування болю в нижній частині спини (БНС). Одним із шляхів його удосконалення є розробка новітніх форм відомих засобів. Метою дослідження було вивчення ефективності та безпечності ородиспергуючої форми мелоксикаму (Мовіксикам® ОДТ, компанії «Мові Хелс») у пацієнтів з БНС на тлі дегенеративно-дистрофічних змін хребта порівняно з таблетованою формою мелоксикаму. Матеріали та методи. Обстежено 40 жінок віком 50–75 років з БНС, які приймали мелоксикам у дозі 15 мг 1 раз на добу 10 діб: І група — ородиспергуючу форму мелоксикаму (Мовіксикам® ОДТ); ІІ група — таблетовану форму. Обстеження проводили перед початком терапії, на 10-ту добу лікування та на 10-ту добу після завершення лікування. Результати. Застосування обох препаратів виявилося безпечним, проте через 20 діб рівні АЛТ та АСТ у пацієнтів, які прий­мали Мовіксикам® ОДТ, були вірогідно нижчими, ніж у групі ІІ. Інтенсивність БНС вірогідно зменшувалась у двох групах вже через 3 доби терапії й залишалася нижчою через 10 діб після її завершення. У І групі біль знижувався швидше. У першу добу лікування вже через годину після вживання Мовіксикаму® ОДТ біль у пацієнтів групи І був вірогідно менш вираженим (t = 2,18, p = 0,03), ніж у групі ІІ. Обмеження життєдіяльності за даними опитувальників Роланда — Морріса та Освестрі, якість життя за опитувальником EuroQul 5D вірогідно поліпшувалися в обох групах під впливом лікування без відмінностей між групами. Жодних побічних ефектів чи небажаних явищ під час лікування зафіксовано не було. Висновки. Застосування мелоксикаму в лікуванні пацієнтів з БНС є ефективним та безпечним, проте у разі застосування ородиспергуючої форми виявилось більш безпечним щодо печінки, рівні АЛТ та АСТ у пацієнтів, які приймали Мовіксикам® ОДТ, були вірогідно нижчими, ніж у групі ІІ, що приймала таблетований мелоксикам. Знеболювання настає швидше, і вже за годину після прийому препарату зафіксоване вірогідно більш виражене зниження інтенсивності больового синдрому.

Background. The use of non-steroidal anti-inflammatory drugs is an integral part of the treatment of lower back pain (LBP). One of the ways of its improvement is the development of the newest forms of known agents. The aim of the study was to evaluate the effectiveness and safety of the orodispersible form of meloxicam (Movixicam® ODT, Movi Health) in patients with LBP against the background of osteoarthritis of the spine in comparison with meloxicam tablets. Materials and methods. Forty women aged 50–75 years with LBP were examined, they received meloxicam at a dose of 15 mg once a day for 10 days: group I — orodispersible form of meloxicam (Movixicam® ODT); group II — tablet form. Examinations were carried out before the therapy, on the tenth day of treatment and 10 days after the end of treatment. Results. The use of both drugs proved to be safe, but after 20 days, the levels of alanine aminotransferase and aspartate aminotransferase in patients taking Movixicam® ODT were significantly lower than in group II. The severity of LBP reduced significantly in both groups after three days of therapy and remained lower 10 days after its completion. In group I, the pain decreased faster. On the first day of treatment, already one hour after taking Movixicam® ODT, the pain in patients of group I was significantly lower (t = 2.18, p = 0.03) than in group II. Functional limitations according to the Roland-Morris Disability Questionnaire and Oswestry Disability Index, quality of life indices according to the EuroQol 5D questionnaire were significantly improved in both groups under the influence of treatment, without differences between groups. No side effects or adverse events were recorded during the therapy. Conclusions. The use of meloxicam in the treatment of patients with LBP is effective and safe; however, in case of using the orodispersible form, it turned out to be safer for the liver, the levels of alanine aminotransferase and aspartate aminotransferase in patients who took Movixicam® ODT were significantly lower than in group II, which took meloxicam tablets. Аnalgesia occurs faster, and already one hour after taking the drug, a significantly more pain decrease was recorded in group I compared to group II.


Ключевые слова

біль у нижній частині спини; мелоксикам; ородиспергуюча таблетка

lower back pain; meloxicam; orodispersible tablet

Вступ

Біль у нижній частині спини (БНС) є серйозною та поширеною проблемою охорони здоров’я. Він виникає в кожної другої людини працездатного віку. У 77 % випадків БНС є основною причиною втрати працездатності [1, 2]. Не існує золотого стандарту в лікуванні БНС [3], цей стан потребує застосування терапії, яка відповідає основним принципам надання медичної допомоги пацієнтам відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я. До них належать безпечність, ефективність, орієнтованість на пацієнта, своєчасність, дієвість та комплексність терапії [1, 4]. Застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) є невід’ємною частиною комплексного лікування БНС [5, 6].
Досягнення фармацевтичної науки на сьогодні стосуються не лише розробки нових молекул лікарських засобів, але й пошуку новітніх форм для відомих та ефективних препаратів з метою збільшення їх ефективності та поліпшення профілю безпеки.
Протягом останнього десятиліття таблетки, що розпадаються в ротовій порожнині (англ. Orally Disintegrating Tablets — ородиспергуючі таблетки, ОДТ), привертають до себе увагу як хороша альтернатива рідким та твердим (таблеткам і капсулам) лікарським формам [7]. Прихильність до ородиспергуючих форм лікарських засобів зростає як серед пацієнтів, так і серед працівників охорони здоров’я. На сьогодні ОДТ займають активні позиції на ринку серед антипсихотичних, протиепілептичних, протипаркінсонічних, протиалергічних, антигіпертензивних засобів, стимуляторів центральної нервової системи, анксіолітиків, інгібіторів протонної помпи та НПЗП [8].
Ця форма лікарських засобів вважається інноваційною, адже завдяки хорошій васкуляризації та мінімальній ферментативній активності в ротовій порожнині реалізується настання швидкого ефекту від застосування препарату, а також їй притаманна здатність «обходити» метаболізм першого проходження [9]. Вона орієнтована перш за все на зручність та комфорт для пацієнта та разом з цим зарекомендувала себе як більш ефективна та безпечна форма доставки ліків [10, 11]. Однією з переваг над іншими пероральними формами є швидкий початок дії, що, у свою чергу, є необхідною умовою для лікування гострого болю [10, 12], та більша безпека щодо печінки завдяки обмеженому метаболізму першого проходження.
Метою дослідження було вивчення ефективності та безпечності ородиспергуючої форми мелоксикаму (Мовіксикам® ОДТ) у пацієнтів з БНС на тлі дегенеративно-дистрофічних змін хребта порівняно з таблетованою формою мелоксикаму.

Матеріали та методи 

Дослідження проводилося за обмеженою програмою як відкрите контрольоване паралельне рандомізоване й було виконане на базі відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Державної установи «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» відповідно до вимог, що пред’являються Державним фармакологічним центром МОЗ України до обмежених клінічних досліджень, відповідно до умов Гельсінської декларації та за схвалення комісії з питань етики зазначеної установи (протокол № 36/20 від 17.12.2020).
Обстежено 40 жінок віком 50–75 років (включно) з БНС, які були розподілені на дві групи: І група — 20 осіб (середній вік — 61,7 ± 8,6 року), які приймали ородиспергуючу форму мелоксикаму (Мовіксикам® ОДТ) у дозі 15 мг 1 раз на добу протягом 10 діб; ІІ група — 20 хворих (середній вік — 59,2 ± 7,6 року), які приймали таблетовану форму мелоксикаму в дозі 15 мг 1 раз на добу протягом 10 діб. Пацієнти приймали досліджувані препарати як монотерапію БНС. За основними клініко-антропометричними характеристиками та інтенсивністю больового синдрому пацієнти двох груп вірогідно не відрізнялися між собою (табл. 1).
До включення в дослідження кожна хвора проходила клініко-лабораторне обстеження. Включали пацієнтів, які відповідали таким критеріям: наявна підписана інформована згода до початку будь-яких процедур скринінгу та здатність пацієнта до ефективної співпраці у процесі дослідження, вік 50–75 років, БНС на тлі дегенеративно-дистрофічних змін хребта на момент опитування (вираженість болю ≥ 40 мм за даними візуально-аналогової шкали (ВАШ)). Критерії невключення: гіперчутливість до мелоксикаму чи до інших складових лікарського засобу, а також до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗП, ацетилсаліцилова кислота (пацієнти із симптомами астми, носовими поліпами, ангіоневротичним набряком або кропив’янкою після прийому ацетилсаліцилової кислоти чи інших НПЗП); шлунково-кишкова кровотеча чи перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі; активна чи рецидивна пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два чи більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі); гостра або тяжка серцева недостатність; порушення функції печінки або нирок; цереброваскулярна кровотеча в анамнезі чи інші порушення згортання крові; прийом інших НПЗП протягом останніх двох тижнів або глюкокортикостероїдів протягом останніх 4 тижнів.
Використовували ортопедичне й клінічне обстеження, анкетування, лабораторні та інструментальні методи дослідження. Клінічне обстеження, функціональні тести та лабораторні дослідження (визначення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) у сироватці крові) проводили перед початком терапії, на 10-ту добу лікування та на 10-ту добу після завершення лікування.
Динаміку вираженості БНС оцінювали за допомогою опитувальника Роланда — Морріса «Біль у нижній частині спини і порушення життєдіяльності» (М. Roland, R. Morris, 1983) та 4-рівневої ВАШ болю, яка містить 4 запитання: ВАШ I: «Наскільки інтенсивний біль ви відчуваєте на даний момент?», ВАШ II: «Який ваш найбільш типовий або середній рівень болю?», ВАШ III: «Який ваш рівень болю в найкращі періоди хвороби (як близько до нуля)?», ВАШ IV: «Який ваш рівень болю в найгірші періоди хвороби (як близько до десяти)?» Вплив досліджуваних лікарських засобів на інтенсивність БНС оцінювали також за допомогою щоденників болю, які пацієнти заповнювали щоденно протягом перших 10 діб лікування, а також погодинно протягом 6 годин після прийму препаратів у перші 2 доби терапії.
З метою оцінки впливу больового синдрому на психоемоційний стан хворих використовували модифікований індекс Цунга. Для оцінки ступеня порушення життєдіяльності, зумовленого патологією хребта, використовували анкету Освестрі (Oswestry Disability Index, 1980). Якість життя визначали за опитувальником EuroQol 5D. Оцінку функціональних можливостей вивчали шляхом проведення тестів Томаєра, Шобера та вимірювання амплітуди нахилів тулуба у фронтальній площині.
Можливі шлунково-кишкові прояви при прийомі досліджуваних засобів визначали з використанням спеціалізованого опитувальника GSRS (Gastrointestinal Symptom Rating Scale), який складається з п’яти шкал: абдомінального болю, діарейного, диспептичного, рефлюкс-синдрому та синдрому запорів. Вираженість симптомів оцінювали відповідно до кількості набраних балів: 0 балів — немає скарг, 1 бал — незначний дискомфорт, 2 бали — помірний дискомфорт, 3 бали — середній, 4 бали — відносно сильний, 5 балів — сильний, 6 балів — дуже сильний дискомфорт [13]. Усім пацієнтам, включеним у дослідження, також проводили біохімічний скринінг функції печінки (рівень АЛТ та АСТ).
Оцінку переносимості та безпечності досліджуваних засобів проводили методом контролю побічних явищ і реакцій на підставі суб’єктивних симптомів та відчуттів пацієнта, об’єктивних даних, отриманих дослідником під час загальноклінічного обстеження.
Подання даних відповідало характеру їх розподілу: при нормальному (за критерієм Шапіро — Вілка) — у вигляді середнього значення та стандартного відхилення (M ± SD), при відмінному від нормального — у вигляді медіани (Me) і міжквартильного інтервалу [LQ–UQ]. При нормальному розподілі для перевірки гіпотези про рівність середніх значень двох груп змінної використовували критерій Стьюдента, а зміну показників у динаміці оцінювали із застосуванням критерію Стьюдента для пов’язаних вибірок. Якщо розподіл змінної не відповідав нормальному, порівняння двох незалежних груп досліджуваної змінної проводили за допомогою тесту Вілкоксона — Манна — Вітні, а залежні показники оцінювали із використанням парного критерію Вілкоксона. Нульова гіпотеза відкидалася при рівні p ≤ 0,05 для кожного з використаних тестів. При аналізі використовували пакети програм «Statistiсa 10.0» Copyright©StatSoft, Inc., 1984–2001, Serial number 31415926535897.

Результати

Застосування обох препаратів протягом 10 діб виявилося безпечним. Жодних побічних ефектів чи небажаних явищ під час лікування та подальшого спостереження зареєстровано не було. Змін з боку шлунково-кишкового тракту згідно з опитувальником GSRS також не було встановлено як у динаміці, так і між групами.
Показники функції печінки: через 20 діб лікування в групі І рівні АЛТ (t = 2,19; p = 0,03) та АСТ (t = 2,72; p = 0,01) були вірогідно нижчими, ніж у групі ІІ (рис. 1).
Інтенсивність БНС вірогідно зменшувалася в обох групах через 10 діб терапії й залишалася нижчою через 10 діб після її завершення (через 20 діб від початку лікування). Вірогідних відмінностей показників за ВАШ між групами зареєстровано не було (табл. 2).
Біль на момент опитування (ВАШ І) через 10 діб знижувався в групі І на 53,7 % (р < 0,001), у групі ІІ — на 53,2 % (р < 0,001) і залишався нижчим через 20 діб на 45,9 та 48,3 % відповідно (р < 0,001 для обох груп) (рис. 1А). Середній рівень болю (ВАШ ІІ) зменшувався через 10 діб у І та ІІ групі на 37,5 та 32,7 % відповідно (р < 0,001 для обох груп) (рис. 2Б).
Згідно із заповненими щоденниками біль у пацієнтів обох груп вірогідно зменшувався на 3-тю добу терапії (t = 5,14, p = 0,0001 для групи І та t = 3,33, р = 0,004 для групи ІІ) без вірогідних відмінностей між групами (рис. 3).
Погодинна оцінка БНС протягом перших 2 діб лікування показала, що в групі І біль знижується швидше (рис. 4). У 1-шу добу лікування вже через годину після вживання досліджуваного препарату біль був нижчим як у І (t = 6,99, p = 0,0001), так і в ІІ групі (t = 5,48, p = 0,0001), проте в групі пацієнтів, які приймали Мовіксикам® ОДТ, це зниження було вірогідно більшим (t = 2,18, p = 0,03). У другу добу терапії ситуація була подібною, зниження болю через годину після вживання препарату в групі І було вірогідно більш вираженим (t = 2,23, p = 0,03).
Порушення життєдіяльності вірогідно зменшувалося в обох групах під впливом лікування за даними опитувальників Роланда — Морріса та Освестрі. Проте між групами вірогідні відмінності зареєстровані не були ні на 10-ту добу лікування (опитувальник Роланда — Морріса: t = –1,04; p = 0,3, опитувальник Освестрі: t = 1,76; p = 0,9), ні на 20-й день (опитувальник Роланда — Морріса: t = –1,24; p = 0,2, опитувальник Освестрі: t = 0,31; p = 0,8).
Згідно з опитувальником Цунга щодо самооцінки ознак депресії відмінностей як у динаміці спостереження, так і між групами зареєстровано не було.
Якість життя за опитувальником EuroQul 5D у пацієнтів вірогідно покращувалася як у I групі (через 10 діб: Z = 2,21, p = 0,001, та 20 діб: Z = 2,84, p = 0,004), так і в групі ІІ (через 10 діб: Z = 3,04, p = 0,002, та 20 діб: Z = 3,21, p = 0,001). Відмінностей між групами також зареєстровано не було.
Виконання функціональних тестів (тести Томаєра та Шобера, нахили тулуба у фронтальній площині) також вірогідно покращувалось під впливом лікування без вірогідних відмінностей між групами.

Обговорення

Мелоксикам зарекомендував себе як ефективний та безпечний препарат групи НПЗП, який існує на ринку вже понад 30 років [14]. Його відносять до класу оксикамів із знеболюючими та жарознижуючими властивостями, він пригнічує простагландинсинтазу (циклооксигеназу-1 і -2) і призводить до зниження синтезу простагландинів, що викликають запалення. Препарат застосовують для лікування як гострого, так і хронічного БНС, болю неврологічного й травматичного походження, менструального болю та болю, пов’язаного зі шлунково-кишковими розладами (хвороба Крона, синдром подразненого кишечника, дивертикуліт або коліт). Через широке застосування мелоксикаму виникла потреба в створенні лікарської форми, більш зручної для пацієнтів і з більш швидким ефектом. Як відомо, засоби, які можуть застосовуватися сублінгвально чи суббукально, діють швидше завдяки безпосередньому всмоктуванню в ротовій порожнині, проте до таких препаратів висуваються й додаткові вимоги, зокрема розчинність, смакові якості та відсутність подразнюючого впливу на слизову [15]. Мелоксикам погано розчиняється у воді, що зумовлювало його повільну пероральну абсорбцію та, відповідно, пізніший початок дії [12]. Тому для перорального прийому було створено принципово нову лікарську форму цього препарату — таблетки, що розпадаються в ротовій порожнині — ородиспергуючі таблетки [12]. Відмінність ОДТ від звичайних пероральних форм полягає в тому, що вони швидко розпадаються та починають всмоктуватися в ротовій порожнині та їх не потрібно ковтати. Біодоступність таких лікарських засобів є вищою завдяки передшлунковому всмоктуванню. Крім того, кількість препарату, що піддається метаболізму першого проходження, є меншою порівняно зі стандартною таблеткою. Власне такий механізм всмоктування може зменшити ймовірність виникнення побічних ефектів, викликаних метаболітами, утвореними ферментами печінки [16, 17]. У нашому дослідженні також виявлено зміни трансаміназ під впливом лікування, проте через 20 діб рівні АЛТ та АСТ у пацієнтів, які приймали Мовіксикам® ОДТ, були вірогідно нижчими.
У моделях in vitro у симульованому шлунковому соку ОДТ мелоксикаму розпадалась за 30 секунд з вивільненням 30 % мелоксикаму у перші 15 хвилин. Протягом подальших 2 годин було вивільнено 60 % препарату. Звичайна таблетка мелоксикаму для перорального прийому розпадалась за 4,5 хв з вивільненням 5,6 % діючої речовини протягом 30 хвилин. Ця концентрація залишалась сталою протягом подальших 2 годин експерименту [18].
У декількох дослідженнях було показано, що у разі застосування ОДТ мелоксикму знеболювання наставало швидше. Так, у пацієнтів з БНС зменшення больового синдрому наставало в перші 2 години застосування, а у разі таблетованого мелоксикаму подібна дія відмічалася через 6 годин [19]. У нашому дослідженні вираженіший ефект на больовий синдром у ородиспергуючої форми був зареєстрований вже через годину після прийому препарату. Отже, Мовіксикам® ОДТ не тільки зберігає всі переваги таблетованого мелоксикаму — ефективність, безпечність, але й має більш швидку дію та не впливає на печінку. Крім того, оцінка симптомів з боку шлунково-кишкового тракту не продемонструвала жодних додаткових ризиків.
Обмеженням даного дослідження є проведення його в одному центрі й короткотривале застосування досліджуваних препаратів (10 діб), що не дозволило повною мірою оцінити безпеку, зокрема вплив на шлунково-кишковий тракт.

Висновки

Застосування мелоксикаму в лікуванні пацієнтів з БНС є ефективним та безпечним, проте у разі застосування ородиспергуючої форми препарату (Мовіксикам® ОДТ) знеболювання настає швидше та без впливу на печінку. Рівні АЛТ та АСТ у пацієнтів, які приймали Мовіксикам® ОДТ, були вірогідно нижчими, ніж у групі мелоксикаму в таблетках. У першу та другу добу лікування вже через годину після його прийому встановлено вірогідно більш виражене зниження інтенсивності БНС. 
Конфлікт інтересів та інформація про фінансування. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і будь-якої фінансової підтримки при написанні даної статті.
Інформація про внесок кожного автора. Бистрицька М.А., Мусієнко А.С. — збір матеріалу, аналіз отриманих даних, написання та редагування статті; Заверуха Н.В. — огляд літератури, збір та обробка матеріалів; Солоненко Т.Ю. — збір та обробка матеріалів; Григор’єва Н.В. — аналіз отриманих даних, корекція тексту.
Подяка. Автори висловлюють подяку своєму колезі та учителю проф. В.В. Поворознюку (22.10.1954–12.06.2021) за розробку концепції і дизайну дослідження, попередній аналіз результатів.
 
Отримано/Received 08.11.2022
Рецензовано/Revised 26.11.2022
Прийнято до друку/Accepted 03.12.2022

Список литературы

  1. Williamson O.D., Cameron P. The global burden of low back pain. In: Int. Assoc. study pain. 2021. Режим доступу: https://www.iasp-pain.org/resources/fact-sheets/the-global-burden-of-low-back-pain.
  2. Kopec J.A., Sayre E.C., Cibere J., Li L.C., Wong H., Okhmatovskaia A., Esdaile J.M. Reducing the burden of low back pain: results from a new microsimulation model. BMC Musculoskelet. Disord. 2022 Aug 23. 23(1). 804. doi: 10.1186/s12891-022-05747-2. PMID: 35996103; PMCID: PMC9396830.
  3. Kikuchi S. The Recent Trend in Diagnosis and Treatment of Chronic Low Back Pain. Spine Surg. Relat. Res. 2017 Dec 20. 1(1). 1-6. doi: 10.22603/ssrr.1.2016-0022. PMID: 31440605; PMCID: PMC6698534.
  4. WHO global strategy on people-centred and integrated health services: interim report. World Health Organization. Режим доступу: https://apps.who.int/iris/handle/10665/155002.
  5. van der Gaag W.H., Roelofs P.D., Enthoven W.T., van Tulder M.W., Koes B.W. Non-steroidal anti-inflammatory drugs for acute low back pain. Cochrane Database Syst. Rev. 2020 Apr 16. 4(4). CD013581. doi: 10.1002/14651858.CD013581. PMID: 32297973; PMCID: PMC7161726.
  6. Low back pain. In: NIH National Institute of Neurological Disorders and Stroke. 2020. Режим доступу: https://www.ninds.nih.gov/health-information/patient-caregiver-education/fact-sheets/low-back-pain-fact-sheet.
  7. Guidance for Industry Orally Disintegrating Tablets. Fed. Regist. 2008. Режим доступу: https://www.federalregister.gov/documents/2008/12/16/E8-29688/guidance-for-industry-on-orally-disintegrating-tablets-availability.
  8. Ghourichay M.P., Kiaie S.H., Nokhodchi A., Javadzadeh Y. Formulation and Quality Control of Orally Disintegrating Tablets (ODTs): Recent Advances and Perspectives. Biomed. Res. Int. 2021 Dec 24. 2021. 6618934. doi: 10.1155/2021/6618934. PMID: 34977245; PMCID: PMC8719989.
  9. Wang C., Hu S., Sun C.C. Expedited Development of Diphenhydramine Orally Disintegrating Tablet through Integrated Crystal and Particle Engineering. Mol. Pharm. 2017 Oct 2. 14(10). 3399-3408. doi: 10.1021/acs.molpharmaceut.7b00423. Epub 2017 Sep 6. PMID: 28825961. 
  10. Guhmann M., Preis M., Gerber F., Pöllinger N., Breitkreutz J., Weitschies W. Design, development and in-vitro evaluation of diclofenac taste-masked orodispersible tablet formulations. Drug Dev. Ind. Pharm. 2015 Apr. 41(4). 540-51. doi: 10.3109/03639045.2014.884122. Epub 2014 Feb 5. PMID: 24495274.
  11. Chinwala M. Recent Formulation Advances and Therapeutic Usefulness of Orally Disintegrating Tablets (ODTs). Pharmacy (Basel). 2020 Oct 10. 8(4). 186. doi: 10.3390/pharmacy8040186. PMID: 33050437; PMCID: PMC7712969.
  12. Dehghani H., Taheri A., Homayouni A. Design, Optimization and Evaluation of Orally Disintegrating Tablet of Meloxicam Using Its Menthol Based Solid Dispersions. Curr. Drug Deliv. 2017. 14(5). 709-717. doi: 10.2174/1567201813666160504100532. PMID: 27142108.
  13. Svedlund J., Sjödin I., Dotevall G. GSRS — a clinical rating scale for gastrointestinal symptoms in patients with irritable bowel syndrome and peptic ulcer disease. Dig. Dis. Sci. 1988 Feb. 33(2). 129-34. doi: 10.1007/BF01535722. PMID: 3123181.
  14. Panchyshyn Y.M., Osiik I.M. Нестероїдні протизапальні препарати: відомі та нові проблеми. Racion Pharmakother. 2014. 4. 15-18.
  15. Орос М.М., Кошмякова Т.В. Таблетка чи ін’єкція: що та коли краще? Здоров’я України. 2021. № 1(494). С. 41-42.
  16. Ozyılmaz D.E., Pozharani L., Alhadi M., Ochany A.E. Orally Disintegrating Tablets: A Short Review. EMUJ Pharm. Sci. 2018. 3. 76-82. doi: 10.15744/2348-9782.3.303.
  17. McLaughlin R., Grother L., Bayru M. Orally disintegrating tablets: A dosage form designed for difficult patient populations. Am. Pharm. Rev. 2016. December 1. Режим доступу: https://www.americanpharmaceuticalreview.com/
  18. Featured-Articles/331620-Orally-Disintegrating-Tablets-A-Dosage-Form-Designed-for-Difficult-Patient-Populations.
  19. Aghazadeh-Habashi A., Jamali F. Pharmacokinetics of meloxicam administered as regular and fast dissolving formulations to the rat: influence of gastrointestinal dysfunction on the relative bioavailability of two formulations. Eur. J. Pharm. Biopharm. 2008 Nov. 70(3). 889-94. doi: 10.1016/j.ejpb.2008.07.013. Epub 2008 Jul 31. PMID: 18715548.
  20. Шуба Н.М., Воронова Т.Д., Крилова А.С. Порівняльна оцінка ефективності ородиспергуємого мелоксикаму з пероральною формою мелоксикаму у хворих із синдромом болю в нижній частині спини. Здоров’я України. 2017. № 18(415). С. 6-7.

Вернуться к номеру