Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 12, №2, 2022

Вернуться к номеру

Вплив ходьби на формування кульшового суглоба в пацієнтів з дитячим церебральним паралічем

Вплив ходьби на формування кульшового суглоба в пацієнтів з дитячим церебральним паралічем

Авторы: Яцуляк М., Марциняк С., Філіпчук В.
ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Вплив ходьби на формування кульшового суглоба в пацієнтів з дитячим церебральним паралічем (ДЦП) є актуальним об’єктом наукових досліджень. Мета дослідження: встановити залежність між ходьбою і клініко-рентгенограмометричними параметрами (КРМП) кульшового суглоба в дітей із ДЦП. Матеріали та методи. Загальна кількість обстежених становила 39 осіб із ДЦП і патологією кульшових суглобів (70 суглобів), які лікувались у ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» за період з 2018 по 2022 рік. Для аналізу хворі були поділені на дві групи залежно від можливості ходьби. Нами проведено клініко-рентгенограмометричне обстеження кульшових суглобів власним способом і їх стандартне передньо-заднє рентгенологічне дослідження. Усім пацієнтам виконували клінічну оцінку торсії стегнової кістки за методикою Ruwe. Для оцінки зв’язків між отриманими показниками виконано кореляційний аналіз Спірмена. Результати. Виявлено позитивний вплив ходьби на формування кульшового суглоба в осіб із ДЦП. Середні значення КРМП кульшових суглобів у пацієнтів із ДЦП, які не ходять, були вірогідно вищими порівняно з показниками осіб, які ходять. Кореляційний аналіз дозволив виявити зв’язки між ходьбою і досліджуваними параметрами кульшового суглоба (шийково-діафізарний кут, торсія стегнової кістки, ацетабулярний кут, кут Шарпа, індекс Реймерса, кут Віберга) в обох укладках, а також між ходьбою та іншими факторами (вік, рівень ураження, показник за шкалою GMFCS (ІІ–ІV рівень), уроджена дисплазія кульшових суглобів в анамнезі). При цьому не знайдено залежності між ходьбою і міотомією аддукторів в анамнезі. Висновки. Встановлено вірогідний вплив функції ходьби на наступні параметри кульшового суглоба: істинний шийково-діафізарний кут (p = 0,00001) в укладці власним способом, торсія стегнової кістки (p = 0,01), ацетабулярний кут (стандартна укладка) (p = 0,00001), кут Шарпа (стандартна укладка) (p = 0,018), індекс Реймерса (стандартна укладка) (p = 0,00007), кут Віберга (стандартна укладка) (p = 0,001) — і відсутність статистичної значущості впливу фактора міотомії аддукторів в анамнезі (p = 0,11) на функцію ходьби.

Introduction. The influence of the gait on the hip joint formation in patients with infantile cerebral palsy (CP) is an actual object of scientific research. The purpose of the research was to study the correlations between walking and clinical and roentge­nometric parameters of the hip joint in the patients with CP. Materials and methods. There were examined 39 patients with CP and pathology of the hip joints (70 joints), who had been treated at the National Research Institute of Traumatology and Orthopedics for the period from 2018 to 2022. The patients had been divided into 2 groups depending on the ability to walk. We had performed a clinical and roentgenogramometric examination of the hip joints in positioning according to our own method and the standard anterior-posterior radiological position. All patients underwent a clinical assessment of femoral torsion using the Ruwe method. To assess the relationships between the studied indices Spearman's correlation analysis was performed. Results. The positive influence of gait on the hip joint formation had been revealed. The average va­lues of the hip clinical and roentgenometric parameters in patients with CP who do not walk were significantly higher compared to those of subjects who walk. Correlation analysis revealed the relationship between walking and the studied parameters of the hip joint (cervical-diaphyseal angle, femoral torsion, acetabular angle, Sharp angle, Reimers index, the center edge angle of Wiberg) in both settings, as well as walking and other factors (age, level lesion, GMFCS scale (II-IV level), congenital dysplasia of the hip joints in the history). At the same time, there was no found any dependence between gait and adductor myotomy in the history. Conclusions. A significant influence of the gait on the following para­meters of the hip joint was established: the true cervical-diaphyseal angle (p = 0.00001) in positioning according to our own me­thod, femoral torsion (p = 0.01), acetabular angle (standard setting) (p = 0.00001), Sharpe angle (standard setting) (p = 0.018), Reimers index (standard setting) (p = 0.00007), center edge angle of Wiberg (standard setting) (p = 0.001) and lack of statistical signi­ficance of the influence of the adductor myotomy factor in history (p = 0.11) on the walking function.


Ключевые слова

дитячий церебральний параліч; кульшовий суглоб; рентгенограмометричні показники; ходьба; індекс Реймерса

infantile cerebral palsy; hip joint; roentgenogrammetric indicators; gait; Reimers index

doi: http://dx.doi.org/10.22141/pjs.12.2.2022.330

Вступ

У сучасній літературі приділяється багато уваги впливу зовнішніх факторів і клініко-рентгенограмометричних параметрів (КРМП) кульшового суглоба (КС) на ходьбу в осіб з дитячим церебральним паралічем (ДЦП). Багато авторів погоджуються з тим, що порушення ходьби є багатофакторною проблемою [1]. Першочерговою метою нейроортопедів є саме вертикалізація такої складної категорії пацієнтів. Проте не при всіх формах ДЦП наявна функція ходьби. У наших попередніх роботах ми виявляли значні відмінності КРМП проксимального відділу стегнової кістки в пацієнтів із ДЦП, які ходять, і тих, які не ходять [2]. Тому в даному дослідженні нас цікавило, як функція ходьби впливає на формування КС і чи є відмінності КРМП КС у груп пацієнтів з ДЦП, які ходять, і тих, які не здатні самостійно пересуватись.
Мета дослідження: встановити залежності між ходьбою і клініко-рентгенограмометричними параметрами кульшового суглоба в осіб з дитячим церебральним паралічем.

Матеріали та методи

У ретроспективному дослідженні вивчено результати 39 пацієнтів (70 суглобів), які лікувались у ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» за період із 2018 по 2022 рік з патологією КС при ДЦП.
Комісією з біоетики ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» (протокол № 3 від 13 вересня 2022 р.) встановлено, що проведені дослідження повністю відповідають етичним і морально-правовим вимогам щодо наукових досліджень.
Стать пацієнта не враховували, оскільки попередні дослідження не повідомляли про значущі відмінності КРМП КС залежно від статі [3]. У жодного пацієнта в анамнезі оперативних втручань на кістках не проводилось. Нами досліджені КРМП КС і фактори, які можуть мати взаємозв’язки з функцією ходьби. Пацієнти були поділені на дві групи: у І групу відібрали тих, які ходять, у ІІ групу — тих, які не ходять. Враховували вік, класифікаційну систему великих моторних функціональних можливостей (GMFCS) [4], ступінь неврологічного ураження (парапарез, тетрапарез, геміпарез), міотомію аддукторів і наявність уродженої дисплазії КС в анамнезі.
Вік пацієнтів становив від 5 до 16 років: 5–6 років (7 пацієнтів), 7–9 років (10 хворих), 10–12 років (8 осіб), 13–16 років (14 пацієнтів). За шкалою GMFCS: II (9 хворих), III (11 пацієнтів), IV (11 осіб) рівень. Вибірка в цьому дослідженні складалась переважно з хворих зі спастичним тетрапарезом (26 пацієнтів), спастичним парапарезом (5 осіб) і геміпарезом (8 хворих).
На момент обстеження 29 пацієнтів ходили самостійно (І група), 10 пацієнтів не ходили самостійно (ІІ група), але розглядались перспективними в плані вертикалізації. У 8 пацієнтів в анамнезі проводилась міотомія аддукторів за місцем проживання. У 15 пацієнтів збереглись рентгенограми КС у віці 3 місяці: у 7 хворих було діагностовано вроджену дисплазію КС, 4 пацієнти були народжені зі здоровими КС. Дані щодо того, чи проводилось лікування вродженої дисплазії у віці до 1 року в досліджуваних осіб, були відсутні, тому ми їх не враховували.
У дослідженні проведена оцінка впливу ходьби на КРМП проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК): шийково-діафізарний кут (ШДК) і торсію стегнової кістки (ТСК); КРМП кульшової западини: ацетабулярний кут (АК) і кут Шарпа (КШ); показники взаємозв’язку стегнової кістки й кульшової западини: індекс Реймерса (ІР) і кут Віберга (КВ).
Кожен КС оцінювали окремо, у пацієнтів з геміпарезом враховували тільки уражену сторону. Для уникнення додаткового опромінення здорових дітей використовували норми показників кульшового суглоба, запропоновані Я.Б. Куценком (табл. 1) [5].
При індексі Реймерса до 33 % суглоб розцінювався як стабільний, понад 33 % — підвивих, 100 % — вивих [6].
Усім пацієнтам виконували клінічну оцінку ТСК за Ruwe [7], рентгенографію КС у стандартній укладці (СУ), задньо-передню рентгенографію КС в укладці власним способом (ВС) (рис. 1), за допомогою якої отримували істинні параметри [8]. Відсутність вірогідних відмінностей параметрів кульшової западини (p > 0,05) між обома укладками, а також високу точність вимірювання ТСК і ШДК ВС порівняно з інтраопераційними даними описано нами в попередніх роботах [9].
Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програми Statistica 7.0. З метою оцінки взаємозв’язків між КРМП і ходьбою застосовували кореляційний аналіз Спірмена. Порівняння між групами проведено із застосуванням однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA). На рис. 2–7 результати аналізу наведено у вигляді середнього арифметичного й стандартного відхилення (M ± SD). Вірогідними вважали відмінності показників при досягненні рівня значущості p < 0,05.

Результати

У дослідженні проведено детальне вивчення впливу фактора ходьби на параметри КС. У результаті аналізу виявлено вірогідно вищий показник ІР у СУ в пацієнтів ІІ групи порівняно з показником пацієнтів І групи (F = 17,9; p = 0,00007). Середнє значення ІР у СУ для пацієнтів, які ходять, становило 23,72 ± 2,37 %, для пацієнтів, які не ходять, — 44,55 ± 5,08 % (рис. 2а). В укладці ВС ІР у пацієнтів, які не ходять, був вірогідно вищим порівняно з показником осіб, які ходять (F = 12,6; p = 0,0007). Середнє значення ІР в укладці ВС для пацієнтів І групи становило 22,60 ± 2,02 %, для хворих ІІ групи — 37,15 ± 4,08 % (рис. 2б).
Кут Віберга в СУ у пацієнтів І групи був вірогідно вищим порівняно з відповідним показником у хворих ІІ групи (F = 11,01; p = 0,001). Середнє значення КВ у СУ для пацієнтів, які ходять, становило 21,72 ± 2,35 %, для хворих, які не ходять, — 6,72 ± 3,92 % (рис. 3а). В укладці ВС КВ у осіб І групи був вірогідно вищим порівняно з показником хворих ІІ групи (F = 8,91; p = 0,003). Середнє значення КВ в укладці ВС у пацієнтів, які ходять, становило 22,29 ± 1,90 %, для хворих, які не ходять, — 12,05 ± 2,41 % (рис. 3б).
Шийково-діафізарний кут у СУ у пацієнтів ІІ групи був вірогідно вищим порівняно з відповідним показником хворих І групи (F = 11,6; p = 0,001). Середнє значення ШДК у СУ для пацієнтів, які ходять, становило 148,50 ± 1,17 %, для хворих, які не ходять, — 156,18 ± 2,04 % (рис. 4а). В укладці ВС ШДК у пацієнтів ІІ групи був також вірогідно вищим порівняно з показником осіб І групи (F = 21,42; p = 0,00001). Середнє значення ШДК в укладці ВС у пацієнтів, які ходять, становило 133,84 ± 0,72 %, в осіб, які не ходять, — 140,26 ± 1,24 % (рис. 4б).
Показник ТСК у пацієнтів ІІ групи був вірогідно вищим порівняно з відповідним показником хворих І групи (F = 6,69; p = 0,011). Середнє значення ТСК для пацієнтів, які ходять, становило 50,50 ± 1,21 %, для хворих, які не ходять, — 56,00 ± 1,43 % (рис. 5).
Ацетабулярний кут у СУ у пацієнтів І групи був вірогідно меншим порівняно з показником осіб ІІ групи (F = 22,37; p = 0,00001). Середнє значення АК у СУ у хворих, які ходять, становило 15,08 ± 1,09 % і в пацієнтів, які не ходять, — 24,77 ± 1,76 % (рис. 6а). В укладці ВС у осіб І групи показники АК були також вірогідно меншими порівняно з показником хворих ІІ групи (F = 8,23; p = 0,005). Середнє значення АК в укладці ВС у пацієнтів, які ходять, становило 17,37 ± 1,15 %, а для осіб, які не ходять, — 23,60 ± 1,85 % (рис. 6б).
Кут Шарпа у СУ у пацієнтів ІІ групи був вірогідно більшим порівняно з показником хворих І групи (F = 5,80; p = 0,02). Середнє значення КШ у СУ у пацієнтів, які ходять, становило 47,36 ± 0,76 %, а у хворих, які не ходять, — 50,57 ± 0,92 % (рис. 7а). В укладці ВС КШ у пацієнтів ІІ групи він був також вірогідно більшим порівняно з показником пацієнтів І групи (F = 3,65; p = 0,06). Середнє значення КШ в укладці ВС у пацієнтів, які ходять, становило 48,44 ± 0,76 %, а у хворих, які не ходять, — 50,99 ± 0,90 (рис. 7б).
Кореляційний аналіз зв’язків ходьби з параметрами КС (ШДК, ТСК, АК, КШ, ІР, КВ) і деякими іншими факторами продемонстрував вірогідні кореляційні зв’язки різної направленості. Більшість пацієнтів мали стабільні КС і вміли ходити, 23 стегна мали ІР > 33 % (табл. 2). Проте при пошуку зв’язків між ходьбою і досліджуваними параметрами КС в обох укладках за допомогою метода Спірмена нами не знайдено залежності між ходьбою і міотомією аддукторів в анамнезі в пацієнтів із ДЦП.

Обговорення

На сьогодні загальновідомо, що в процесі росту й розвитку дитини КРМП КС змінюються в нормі, відбувається зменшення ШДК, ТСК, АК, КШ. У пацієнтів із ДЦП вплив на формування КС має численна група факторів, які не завжди можна врахувати при прогнозуванні його розвитку. Відомо, що діти із ДЦП починають ходити пізніше за своїх однолітків, а за умови наявності тяжких форм нервово-м’язових розладів функція ходьби відсутня.
Дане дослідження базується на ретроспективному вивченні рентгенограм КС і клінічних випадків пацієнтів, які звертались по спеціалізовану допомогу в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», при цьому нами не проводився тотальний скринінг усіх пацієнтів із ДЦП. У старших вікових групах переважали пацієнти, які могли самостійно ходити. Тяжких форм ДЦП було менше у хворих старших вікових груп, що може викликати дискусію про вірогідність трактування деяких результатів. В усіх групах нами були подані КС незалежно від поділу, критеріїв і факторів.
Існує ціла низка досліджень, присвячених тому, як на ходьбу впливають оперативні втручання на кульшових суглобах [12–14], про значення м’якотканинних операцій [15–17] і допоміжних технологій [18–20], проте зовсім мало досліджень про те, як на формування КС впливає ходьба.
У даному дослідженні нас цікавив лише вплив ходьби. Оскільки наше дослідження було ретроспективним і не містило динамічних змін показників, тобто рентгенограм КС пацієнтів до того часу, як вони почали ходити, і через певний час після вертикалізації і появи функції ходьби, було прийнято рішення поділити їх на дві групи: ті, що на момент обстеження ходять, і ті, що не ходять.
Дослідження проводили для обох укладок. Відмінність між укладками полягає в тому, що в СУ ШДК є проєкційним, а в укладці ВС — істинним. Також параметри взаємозв’язку ПВСК і кульшової западини (ІР і КВ) часто покращуються в укладці ВС, що пов’язано з центрацією головки в западині та, відповідно, вправленням підвивиху за його наявності.
Встановлено, що середні значення параметрів КС (ШДК, АК, КШ та ІР) у обох укладках у пацієнтів, які не ходять (ІІ група), були вірогідно вищими порівняно з показниками хворих, які ходять (І група). Середнє значення КВ було вірогідно вищим у пацієнтів, які ходять, оскільки цей показник при прогресуванні патології КС зменшується. ТСК ми визначали не за рентгенограмами, а клінічно — за методикою Ruwe [7], проте його середнє значення в пацієнтів, які не ходять (ІІ група), також було вірогідно вищим порівняно з показником хворих, які ходять (І група). Отримані результати демонструють значний позитивний вплив ходьби на формування параметрів КС. Тому надзвичайно важливими є взаємодія між неврологами й реабілітологами; ранні й систематичні огляди ортопедом з метою встановлення рівня великих рухових розладів за шкалою GMFCS [4], тобто визначення перспективи вертикалізації дитини з ДЦП; вчасне запобігання ортопедичній патології опорно-рухового апарату, виявлення й усунення її для того, щоб сформувати навики ходьби. Це позитивно вплине на формування КС у пацієнтів із ДЦП.
Обмеженнями даного дослідження є його дизайн (ретроспективний аналіз) і невелика вибірка в старших вікових групах. Тотальний скринінг КС пацієнтів із ДЦП з раннього дитинства і протягом життя дозволить отримати більш детальну інформацію про вплив функції ходьби на його формування.

Висновки

У дітей із ДЦП виявлено статистично значущий вплив функції ходьби на наступні параметри кульшового суглоба: шийково-діафізарний кут (ВС) (p = 0,00001), торсію стегнової кістки (p = 0,011), ацетабулярний кут (СУ) (p = 0,00001), кут Шарпа (СУ) (p = 0,018), індекс Реймерса (СУ) (p = 0,00007), кут Віберга (СУ) (p = 0,001) — і відсутність вірогідного впливу фактора міотомії аддукторів в анамнезі (p = 0,11).
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація щодо фінансування. Робота виконувалась згідно з планом наукових досліджень відділу захворювань суглобів у дітей і підлітків Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» і є частиною дисертаційної роботи № 0121U113268 згідно з реєстром державної реєстрації. 
Інформація про внесок кожного автора в підготовку статті. Яцуляк М. — розробка концепції та дизайну дослідження, аналіз отриманих даних, редагування тексту статті; Марциняк С. — збір матеріалу, аналіз отриманих даних; редагування тексту статті; Філіпчук В. — збір матеріалу, написання та редагування статті. 
Подяка: автори висловлюють подяку за плідну співпрацю другу, вчителю і колезі В. Гошко (04.08.1949–28.09.2020).
 
Отримано/Received 30.09.2022
Рецензовано/Revised 16.10.2022
Прийнято до друку/Accepted 19.10.2022

Список литературы

  1. Bosmans L., Jansen K., Wesseling M., Molenaers G., Scheys L., Jonkers I. The role of altered proximal femoral geometry in impaired pelvis stability and hip control during CP gait: A simulation study. Gait Posture. 2016. 44. 61-7. doi: 10.1016/j.gaitpost.2015.11.010. Epub 2015 Nov 30. PMID: 27004634.
  2. Yatsuliak M., Nemesh M., Filipchuk V. Factors influencing the formation of the proximal femur in patients with cerebral palsy. Wiad. Lek. 2022. 75(6). 1642-1647. doi: 10.36740/wlek202207105. PMID: 35962673.
  3. Upadhyay S.S., Burwell R.G., Moulton A., Small P.G., Wallace W.A. Femoral anteversion in healthy children. Application of a new method using ultrasound. J. Anat. 1990. 169. 49-61. PMID: 2200768; PMCID: PMC1256956.
  4. Palisano R., Rosenbaum P., Walter S., Russell D., Wood E., Galuppi B. Development and reliability of a system to classify gross motor function in children with cerebral palsy. Dev. Med. Child Neurol. 1997. 39(4). 214-223. doi: 10.1111/j.1469-8749.1997.tb07414.x. PMID: 9183258.
  5. Куценок Я.Б., Рулла Е.А., Мельник В.В. Вроджена дисплазія кульшового суглоба. Вроджений підвивих і вивих стегна. Київ: Здоров’я, 1992. 184 p.
  6. Reimers J. The stability of the hip in children. A radiological study of the results of muscle surgery in cerebral palsy. Acta Orthop. Scand. Suppl. 1980. 184. 1-100. doi: 10.3109/ort.1980.51.suppl-184.01. PMID: 6930145.
  7. Ruwe P.A., Gage J.R., Ozonoff M.B., DeLuca P.A. Clinical determination of femoral anteversion. A comparison with established techniques. J. Bone Joint Surg. Am. 1992. 74(6). 820-30. PMID: 1634572.
  8. Гошко В.Ю., Науменко Н.О., Чеверда А.І., Яцуляк М.Б., Немеш М.М., винахідники; ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», патентовласник. Спосіб визначення клініко-рентгенограмометричних показників кульшового суглоба у пацієнтів з патологією кульшового суглоба. Патент України № 137567. 2019 жов. 25.
  9. Гошко В.Ю., Науменко Н.О., Яцуляк М.Б., Чеверда А.І., Немеш М.М., Марциняк С.М. Обґрунтування способу визначення клініко-рентгенограмометричних показників кульшового суглоба в пацієнтів із ДЦП. Травма. 2021. 22(1). 61-65 doi: 10.22141/1608-1706.1.22.2021.226411.
  10. Yatsulіak M., Nemesh M., Martsyniak S., Kabatsii M., Filipchuk V. Original positioning method to determine the clinical and radiographic parameters of the hip joint in patients with cerebral palsy. MOJ Orthopedics & Rheumatology. 2021 Aug 13(4). 90-93. doi: 10.15406/mojor.2021.13.00555. Режим доступу: https://medcraveonline.com/MOJOR/MOJOR-13-00555.pdf.
  11. Гошко В.Ю., Науменко Н.О., Яцуляк М.Б., винахідники; ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», Гошко В.Ю., Яцуляк М.Б., патентовласники. Ортопедична приставка для укладання пацієнта при рентгенографії кульшових суглобів. Патент України на винахід № 122629. 2020 груд. 10.
  12. Kim H.Y., Cha Y.H., Byun J.Y., Chun Y.S., Choy W.S. Changes in gait parameters after femoral derotational osteotomy in cerebral palsy patients with medial femoral torsion. J. Pediatr. Orthop. B. 2018. 27(3). 194-199. doi: 10.1097/BPB.0000000000000467. PMID: 28537994; PMCID: PMC5895112.
  13. Galarraga C.O.A., Vigneron V., Dorizzi B., Khouri N., Desailly E. Predicting postoperative gait in cerebral palsy. Gait Posture. 2017. 52. 45-51. doi: 10.1016/j.gaitpost.2016.11.012. Epub 2016 Nov 9. PMID: 27871017.
  14. Desailly E., Badina A., Khouri N. Kinematics after unilateral femoral derotation osteotomy in children with diplegic cerebral palsy. Orthop. Traumatol. Surg. Res. 2020. 106(7). 1325-1331. doi: 10.1016/j.otsr.2019.11.032. Epub 2020 Apr 29. PMID: 32360555.
  15. Park B.S., Chung C.Y., Park M.S., Lee K.M., Cho S.H., Sung K.H. Effects of soft tissue surgery on transverse kinematics in patients with cerebral palsy. BMC Musculoskelet. Disord. 2019. 20(1). 566. doi: 10.1186/s12891-019-2955-8. PMID: 31775715; PMCID: PMC6882030.
  16. de Morais Filho M.C., Blumetti F.C., Kawamura C.M., Ferreira C.L. Jr, Lopes J.A.F., Fujino M.H., Neves D.L. The effect of the Majestro-Frost procedure on internal hip rotation during gait in patients with cerebral palsy. Gait Posture. 2018. 66. 32-37. doi: 10.1016/j.gaitpost.2018.08.014. Epub 2018 Aug 18. PMID: 30142452.
  17. Schwarze M., Block J., Kunz T., Alimusaj M., Heitzmann D.W.W., Putz C., Dreher T., Wolf S.I. The added value of orthotic management in the context of multi-level surgery in children with cerebral palsy. Gait Posture. 2019. 68. 525-530. doi: 10.1016/j.gaitpost.2019.01.006. Epub 2019 Jan 6. PMID: 30623847.
  18. Rose J., Cahill-Rowley K., Butler E.E. Artificial Walking Technologies to Improve Gait in Cerebral Palsy: Multichannel Neuromuscular Stimulation. Artif. Organs. 2017. 41(11). E233-E239. doi: 10.1111/aor.13058. PMID: 29148138.
  19. Greve K.R., Joseph C.F., Berry B.E., Schadl K., Rose J. Neuromuscular electrical stimulation to augment lower limb exercise and mobility in individuals with spastic cerebral palsy: A scoping review. Front. Physiol. 2022. 13. 951899. doi: 10.3389/fphys.2022.951899. PMID: 36111153; PMCID: PMC9468780.
  20. Matsuda M., Iwasaki N., Mataki Y., Mutsuzaki H., Yoshikawa K., Takahashi K. et al. Robot-assisted training using Hybrid Assistive Limb® for cerebral palsy. Brain Dev. 2018. 40(8). 642-648. doi: 10.1016/j.braindev.2018.04.004. Epub 2018 Jul 14. PMID: 29773349.

Вернуться к номеру