Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 12, №2, 2022

Вернуться к номеру

Антиостеопоротичне лікування та ризик COVID-19: чи існує зв’язок?

Авторы: Григор’єва Н.В., Бистрицька М.А., Заверуха Н.В., Мусієнко А.С.
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Незважаючи на нещодавні рекомендації ASBMR, AACE, Endocrine Society, ECTS&NOF щодо лікування остеопорозу в епоху COVID-19, вплив антиостеопоротичних препаратів на ризик і тяжкість захворювання вивчений недостатньо. Метою дослідження було оцінити ризик COVID-19 у хворих з остеопорозом, які отримують парентеральне лікування бісфосфонатами або деносумабом, а також тяжкість його перебігу у вищезазначеного контингенту. Матеріали та методи. Ми провели телефонне опитування та проаналізували дані 195 пацієнтів (92 % жінок; середній вік 62,7 ± 10,8 року) із системним остеопорозом залежно від поточного застосування парентеральних антирезорбтивних препаратів (золедронова кислота, ібандронова кислота або деносумаб, n = 125) і порівняли результати з даними хворих з остеопорозом, які раніше не застосовували жодних антиостеопоротичних препаратів (n = 70). Результати. Серед обстежених на COVID-19 захворіли 32,9 % осіб, які не отримували будь-якого антиостеопоротичного лікування в минулому, та 33,3 % хворих з остеопорозом, які отримували лікування парентеральними резорбентами (p > 0,05). Серед осіб, які приймали золедронову кислоту, захворіли 29,2 %, ібандронову кислоту — 34,4 %, деносумаб — 42,9 %. Вірогідних відмінностей у частоті та тяжкості COVID-19 залежно від наявності та типу антиостеопоротичної терапії не було виявлено. Крім того, не встановлено відмінностей показників залежно від віку пацієнтів, їх статі, наявності ожиріння та інших факторів ризику остеопорозу. Ризик COVID-19 у пацієнтів із системним остеопорозом не відрізнявся залежно від застосування антирезорбтивних препаратів: відношення шансів (OR) становило 1,1 (95% ДІ 0,6–2,0), або від застосування певного антиостеопоротичного препарату (для золедронової кислоти — 0,9 (95% ДІ 0,4–2,0), ібандронової кислоти — 1,1 (95% ДІ 0,5–2,3) та для деносумабу — 1,6 (95% ДІ 0,5–5,2). Висновки. Парентеральні антиостеопоротичні препарати (золедронова або ібандронова кислоти, деносумаб) не впливають на частоту та тяжкість COVID-19 і можуть бути рекомендовані для продовження лікування хворих на остеопороз під час COVID-19.

Introduction. Despite the recent ASBMR, AACE, Endocrine Society, ECTS&NOF guidelines for osteoporosis management in the era of COVID-19 the impact of antiosteoporotic drugs on disease risk and severity is insufficiently studied. The purpose of this study was to assess the COVID-19 risk for the patients receiving the parenteral bisphosphonate or Denosumab treatment, and the severity of its course in patients with systemic osteoporosis. Materials and methods. We performed the phone survey and studied the results of 195 patients (92 % women; mean age – 62.7 ± 10.8 years) with systemic osteoporosis depending on the current use of parenteral antiresorptive drugs (Zoledronic, Ibandronic acids, or Denosumab, n = 125) and compared the results with data of the patients with osteoporosis who did not use any anti-osteoporotic drugs previously (n = 70). Results. The group of patients with COVID-19 included 32.9 % of patients who did not receive previously any anti-osteoporotic treatment and 33.3 % of osteoporotic patients treated with parenteral antiresorptive drugs. The share of the patients taking the Zoledronic acid who fell ill with COVID-19 was 29.2 %, the share of those taking the Ibandronic acid was 34.4 %, and the share of those taking Denosumab was 42.9 %. We did not reveal any significant differences in the COVID-19 frequency and severity depending on the presence and type of parenteral anti-osteoporotic therapy. Additionally, there were no differences depen­ding on the patients' age, gender, obesity, and other osteoporosis risk factors. The risk of COVID-19 in the patients with systemic osteoporosis did not differ depending on antiresorptive drug use, amounting (odds ratio (OR) 95 % CI) 1.1 (0.6-2.0), or on the use of the definite anti-osteoporotic drug (for the Zoledronic acid – 0.9 (0.4-2.0), the Ibandronic acid – 1.1 (0.5-2.3), and for the Denosumab – 1.6 (0.5-5.2). Conclusions. Parenteral anti-osteoporo­tic drugs (Zoledronic acid, Ibandronic acid, or Denosumab) do not have any influence on COVID-19 frequency and severity and can be recommended for the continuation of the treatment of patients with osteoporosis.


Ключевые слова

COVID-19; антирезорбтивні препарати; остеопороз; золедронова кислота; ібандронова кислота; деносумаб

COVID-19; antiresorptive drugs; osteoporosis; Zoledronic acid; Ibandronic acid; Denosumab

Вступ

На сьогодні COVID-19 та його ускладнення є важливою проблемою з тяжкими медико-соціальними наслідками як у світовому масштабі, так і для окремих країн [1, 2]. COVID-19, викликаний вірусом SARS-CoV-2, уперше був зареєстрований у Китаї наприкінці 2019 року та досяг характеру пандемії в березні 2020 року [1, 2]. На початок вересня 2022 року на COVID-19 у світі захворіло більше ніж 600 млн осіб, а померло більше ніж 6,5 млн [‎3]. Відповідні показники в Україні становлять 4,8 млн та 105 тис. осіб [2].
На жаль, нова пандемія з високим рівнем захворюваності та смертності зменшила увагу суспільства до низки існуючих хронічних захворювань та на певний час обмежила доступ до кваліфікованої медичної допомоги у зв’язку з уведенням карантинних обмежень. Серед захворювань кістково-м’язової системи одним з найбільш частих хронічних захворювань є системний остеопороз, частка якого прогресивно збільшується у світі через глобальне постаріння населення планети та збільшення кількості осіб літнього й старечого віку. Лікування остеопорозу та його ускладнень вимагає тривалої медикаментозної та немедикаментозної терапії й динамічної переоцінки ризику переломів. Однак проведені дослідження, зокрема експертів International Osteoporosis Foundation (IOF), European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis and Musculoskeletal Diseases (ESCEO) та National Osteoporosis Foundation (NOF) [4], засвідчують зменшення уваги до проблеми остеопорозу в суспільстві під час пандемії COVID-19, відтермінування ініціації антиостеопоротичної терапії та зменшення прихильності до лікування, а також часті «вимушені канікули» у терапії остеопорозу у зв’язку з обмеженням використання, зокрема, парентеральних форм антиостеопоротичних препаратів через карантинні обмеження.
Однією з причин обмежень антиостеопоротичної терапії було занепокоєння щодо можливих побічних ефектів за умов використання препаратів біологічної терапії (деносумаб, ромосозумаб та ін.) у зв’язку зі збільшенням ризику інфекційних ускладнень при застосуванні подібних груп препаратів (biologic disease-modifying antіrheumatic drugs), які використовують для лікування низки ревматологічних захворювань. Останнім часом у літературних джерелах з’явились результати поодиноких досліджень, які вивчали вплив антиостеопоротичних препаратів на ризик COVID-19, хоча дані щодо їх впливу на тяжкість захворювання, ризик госпіталізації та зміни у лікуванні обмежені.
Мета дослідження: оцінка ризику виникнення COVID-19 у хворих, які отримують терапію парентеральними бісфосфонатами або деносумабом, та тяжкості його перебігу у хворих із системним остеопорозом.

Матеріали та методи

Для досягнення поставленої мети нами в одномоментному дослідженні на базі ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу проаналізовано дані 195 осіб з остеопорозом (середній вік 62,7 ± 10,8 року, зріст 161,0 ± 8,0 см, маса тіла 68,9 ± 12,3 кг, індекс маси тіла (ІМТ) 26,7 ± 4,8 кг/м2). 
Інформацію отримували під час телефонного опитування дослідниками пацієнтів, які знаходяться під довготривалим спостереженням у центрі. Дослідження було затверджено комітетом з питань етики ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (протокол № 6 від 27.04.2021) і проводилось з травня по грудень 2021 року.
Телефонне опитування включало низку запитань, що стосувались інфекції COVID-19 (факт захворювання, його тяжкість, метод підтвердження діагнозу, вид лікування (амбулаторне чи стаціонарне), факт відміни/зміни антиостеопоротичної терапії, пов’язаних з COVID-19, факт вакцинації, вид вакцини та ін.).
Усім пацієнтам перед початком антиостеопоротичного лікування було підтверджено діагноз системного остеопорозу в Українському науково-медичному центрі проблем остеопорозу з використанням критеріїв двохфотонної рентгенівської денситометрії й призначено комплексне лікування, яке передбачало прийом парентеральних антирезорбентів (препаратів золедронової, ібандронової кислоти або деносумабу) на тлі достатнього споживання кальцію та вітаміну D.
Для аналізу результатів обстежені були поділені на дві групи: особи з остеопорозом, які в минулому ніколи не отримували антиостеопоротичного лікування (група порівняння, n = 70), та хворі з остеопорозом, які отримували лікування парентеральними бісфосфонатами або деносумабом (основна група, n = 125). Для оцінки можливого впливу антиостеопоротичних препаратів на ризик COVID-19 в основній групі було виділено наступні підгрупи: А — особи, які приймали золедронову кислоту (5 мг внутрішньовенно 1 раз на рік, n = 48); Б — пацієнти, які приймали ібандронову кислоту (3 мг/3 мл внутрішньовенно щоквартально, n = 63), та В — особи, які приймали деносумаб (60 мг підшкірно, двічі на рік, n = 14; табл. 1). Середня тривалість антиостеопоротичного лікування не відрізнялась у підгрупах і становила 15 [7–24] міс.
Обстежені пацієнти не відрізнялись за показниками віку, зросту, маси тіла, віку менопаузи й тривалості постменопаузального періоду в жінок (табл. 1), за винятком вірогідно вищого показника ІМТ у групі осіб, які отримували ібандронову кислоту, порівняно з особами, які не отримували антиостеопоротичного лікування (р = 0,03 за результатами однофакторного аналізу ANOVA з поправкою Sheffe).
Статистичний аналіз отриманих результатів проводили з використанням програми SPSS-22. Перевірку вибірки на відповідність закону нормального розподілу проводили за допомогою критерію однорідності Колмогорова — Смірнова. Кількісні показники наводили у вигляді середніх значень та їх стандартних відхилень (M ± SD) чи медіани та квартилів (Ме [25Q–75Q]), для оцінки відмінностей показників у двох незалежних вибірках використовували двохвибірковий критерій Стьюдента (t) або критерій Манна — Уїтні для незалежних вибірок, для оцінки показників у більше ніж двох вибірках — однофакторний аналіз ANOVA з Scheffe Post Hoc Test. Для оцінки відмінностей у двох незалежних вибірках використовували Chi-squared test (χ2). Оцінку ризику розраховували за показником відношення шансів (Odd Ratio, ОR). Відмінності показників вважали вірогідними за умови р < 0,05.

Результати

Серед обстежених пацієнтів 23 особи групи порівняння та 41 пацієнт основної групи захворіли на COVID-19 під час лікування остеопорозу. Діагноз COVID-19 у переважної більшості був підтверджений методом полімеразної ланцюгової реакції (у 92,9 % осіб, які отримували золедронову кислоту, 81,0 % хворих, які отримували ібандронову кислоту, та 83,3 % хворих, які отримували деносумаб).
Аналіз отриманих результатів не виявив вірогідних відмінностей частоти перенесеного COVID-19 залежно від наявності та виду парентеральної антиостеопоротичної терапії (табл. 2). Так, серед обстежених на COVID-19 захворіли 32,9 % осіб, які не отримували будь-якого антиостеопоротичного лікування в минулому, та 33,3 % хворих з остеопорозом, які отримували лікування парентеральними резорбентами. Серед осіб, які приймали золедронову кислоту, захворіли 29,2 %, ібандронову кислоту — 34,4 %, деносумаб — 42,9 %.
Частка осіб, які захворіли на COVID-19, не відрізнялась залежно від прийому парентеральних антиостеопоротичних препаратів ні в групі жінок (показники становили в основній групі 33,6 %, у групі порівняння — 31,3 %), ні в групі чоловіків (відповідні показники становили в основній групі 30 %, у групі порівняння — 40 %).
Ризик COVID-19 в осіб, які не приймали антиостеопоротичну терапію, не відрізнявся від осіб, які її отримували, й становив 1,1 (95% ДІ 0,6–2,0), і не відрізнявся залежно від виду парентеральних антирезорбентів. Він становив відповідно для осіб, які отримували золедронову кислоту, 0,9 (95% ДІ 0,4–2,0), ібандронову кислоту — 1,1 (95% ДІ 0,5–2,3) та деносумаб — 1,6 (95% ДІ 0,5–5,2; рис. 1).
Також нами не отримано вірогідних відмінностей частоти COVID-19 залежно від віку обстежених. Так, серед осіб віком 50 років і старше захворіли 31,3 % пацієнтів групи порівняння та 35,1 % осіб основної групи (OR = 1,19 (95% ДІ 0,62–2,29)). Серед хворих віком 70 років і старше захворіло 33,3 % осіб, які не отримували антиостеопоротичного лікування, та 37,9 % пацієнтів, які отримували парентеральні антирезорбенти (OR = 1,22 (95% ДІ 0,57–2,60), рис. 1). Наявність супутнього ожиріння в осіб, які отримували парентеральні антирезорбенти, не збільшувала частоту COVID-19 порівняно як з особами з нормальною масою тіла (відповідно 26,5 та 35,7 %), так і з особами з ожирінням, які не отримували антиостеопоротичного лікування (36,4 %).
Аналіз тяжкості перебігу COVID-19 у хворих залежно від виду антиостеопоротичного лікування не виявив будь-яких вірогідних відмінностей між групами. 85,7 % хворих, які отримували золедронову кислоту, лікувались амбулаторно, відповідні показники у хворих, які отримували ібандронову кислоту або деносумаб, становили 81,0 та 83,3 %. 9,5 % хворих, які отримували ібандронову кислоту, потребували призначення глюкокортикоїдів у рамках терапії COVID-19, тоді як у групах пацієнтів, які отримували золедронову кислоту або деносумаб, жоден хворий не потребував додаткового призначення глюкокортикоїдів.
«Вимушені канікули» в антиостеопоротичному лікуванні підтвердили 38,1 % осіб, які приймали ібандронову кислоту, 33,3 % хворих, які отримували деносумаб, та жоден пацієнт з групи, яка отримувала золедронову кислоту. Зміну антиостеопоротичного препарату відмітили 28,6 % осіб, які приймали ібандронову кислоту, 16,7 % хворих, які отримували деносумаб, та жоден пацієнт з групи, яка отримувала золедронову кислоту. Усім пацієнтам, які отримували парентерально ібандронову кислоту, препарат був замінений на пероральну форму, як і пацієнту, який отримував деносумаб.

Обговорення

Пандемія COVID-19, викликана вірусом SARS-CoV-2, є глобальною проблемою сьогодення, пов’язаною з високим рівнем смертності, госпіталізації та порушення працездатності. На жаль, COVID-19 зменшив увагу суспільства до низки хронічних захворювань, зокрема й системного остеопорозу, та ускладнив можливості надання кваліфікованої медичної допомоги у зв’язку з карантинними обмеженнями. Нещодавно проведене опитування IOF, ESCEO та NOF [4] серед медичних працівників з 53 країн щодо можливостей надання медичної допомоги хворим з остеопорозом та аналіз особливостей антиостеопоротичної терапії під час пандемії COVID-19 виявили значущі зміни в менеджменті хворих, а саме збільшення частоти телефонних та відеоконсультацій (до 33 та 21 %) та зменшення частоти особистих візитів (3 %). Також дослідники підтвердили й зміни в призначенні антиостеопоротичних препаратів. Менше третини (28 %) опитаних хворих з остеопорозом продовжили прийом раніше призначених препаратів, 3 % отримали призначення нових препаратів, 63 % продовжили попереднє призначення й додали нові препарати, а 4 % відмовились від призначень лікування, якщо це не стосувалося гострого стану.
Найбільш частими причинами порушень режиму антиостеопоротичної терапії є припинення лікування у зв’язку з терапією COVID-19, занепокоєння щодо побічних ефектів препаратів біологічної терапії (деносумаб, ромосозумаб та ін.), неможливість виконання парентеральних ін’єкцій/інфузій через карантинні заходи й закриття (обмежений доступ) медичних закладів. Також відзначається занепокоєння щодо можливого збільшення ризику інфекційних ускладнень в осіб, які отримують деносумаб [5, 6].
Останнім часом з’являються дослідження щодо вивчення зв’язку між ризиком COVID-19 та лікуванням остеопорозу [5, 6]. Так, дослідження, проведені в Іспанії, не підтвердили збільшення ризику COVID-19 у хворих, які приймають антиостеопоротичні препарати [5]. Показник відносного ризику (RR) становив 0,58 (95% ДІ 0,28–1,22) для осіб, які отримували деносумаб, 0,62 (95% ДІ 0,27–1,41) для пацієнтів, які отримували золедронову кислоту парентерально, та 0,64 (95% ДІ 0,37–1,12) для хворих, які отримували монотерапію препаратами кальцію та вітаміну D. Також авторами не встановлено вірогідного впливу прийому пероральних бісфосфонатів та вітаміну D на ризик COVID-19.
У невеликому дослідженні A.M. Formenti та співавт. [6] також не підтверджено збільшення ризику COVID-19 у постменопаузальних жінок, які отримували деносумаб, що свідчить про безпечність використання даного виду антиостеопоротичної терапії під час пандемії.
Останнім часом з’явилося кілька статей, у яких проаналізовано ризики та можливості лікування остеопорозу в епоху COVID-19 [7–9]. Згідно з нещодавно опублікованими рекомендаціями ASBMR, AACE, Endocrine Society, ECTS&NOF [10], на сьогодні немає доказів того, що будь-яка терапія остеопорозу збільшує ризик зараження або тяжкість COVID-19 або змінює перебіг захворювання. Проте, згідно з дослідженням 2022 року [11], пацієнти, які отримували антиостеопоротичні препарати, мали меншу летальність від COVID-19 порівняно з популяційними показниками для осіб такого ж віку.
Як відомо, COVID-19 може супроводжуватися підвищеним ризиком гіперкоагуляційних ускладнень, що може мати значення при прийомі замісної гормональної терапії чи ралоксифену [12]. З іншого боку, деякі дослідники розглядають ралоксифен як один із найкращих кандидатів для зменшення летальності у пацієнтів із тяжкою формою COVID-19 [13]. На жаль, препарати ралоксифену в нашій країні не зареєстровані, тому оцінити їх вплив на ризик COVID-19 ми не могли.
Для пацієнтів, які отримують парентеральні бісфосфонати, на думку експертів, затримка антиостеопоротичного лікування навіть на кілька місяців навряд чи буде шкідливою, тоді як для пацієнтів, які приймають деносумаб, фахівці рекомендують розглянути можливість короткочасної затримки лікування. Якщо затримка перевищує 1 міс. (7 міс. від останньої ін’єкції), необхідно розглянути можливість тимчасової зміни терапії на пероральні бісфосфонати [14]. Проте є також дослідження, які розглядають можливість відтермінування ін’єкції деносумабу до 9 місяців [15].
Обмеженнями даного дослідження є його дизайн (одномоментне телефонне опитування) та невеликий об’єм вибірки. Проведення довготривалих спостережень за хворими з остеопорозом, які отримують антиостеопоротичну терапію під час пандемії COVID-19, дозволить отримати більш детальну інформацію про ризик захворювання у хворих з остеопорозом та його ускладненнями.

Висновки

Парентеральні антиостеопоротичні препарати (золедронова кислота, ібандронова кислота або деносумаб) не впливають на частоту та тяжкість COVID-19 і можуть бути рекомендовані для продовження лікування хворих на остеопороз під час пандемії COVID-19.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація щодо фінансування. Робота виконувалась згідно з планом наукових досліджень відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Державної установи «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» та є частиною планової наукової теми № 0120U102515 згідно з державним реєстром. Установою, що фінансує дослідження, є НАМН України.
Інформація про внесок кожного автора в підготовку статті. Н.В. Григор’єва — розробка концепції та дизайну дослідження, аналіз отриманих даних, редагування тексту статті; М.А. Бистрицька — збір матеріалу, аналіз отриманих даних; Н.В. Заверуха — збір матеріалу, написання та редагування статті; А.С. Мусієнко — збір матеріалу, аналіз отриманих даних; редагування тексту статті.
 
Отримано/Received 18.09.2022
Рецензовано/Revised 26.09.2022
Прийнято до друку/Accepted 03.10.2022

Список литературы

  1. World Health Organization. Weekly epidemiological update on COVID-19. Режим доступу: https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/situation-reports.
  2. Офіційний інформаційний портал Міністерства охорони здоров’я України. Коронавірус в Україні. Режим доступу: https://covid19.gov.ua.
  3. Johns Hopkins Coronavirus Resource Center. COVID-19 dashboard by the Center for Systems Science and Engineering at Johns Hopkins University [Internet]. Johns Hopkins Coronavirus Resource Center. 2022. Режим доступу: https://coronavirus.jhu.edu.
  4. Fuggle N.R., Singer A., Gill C. et al. Correction to: How has COVID-19 affected the treatment of osteoporosis? An IOF-NOF-ESCEO global survey. Osteoporos. Int. 2021. 32(4). 611-617. doi: 10.1007/s00198-021-05905-7. PMID: 33751152; PMCID: PMC7942214.
  5. Blanch-Rubió J., Soldevila-Domenech N., Tío L. et al., Group TCS. Influence of anti-osteoporosis treatments on the incidence of COVID-19 in patients with non-inflammatory rheumatic conditions. Aging (Albany, NY). 2020. 12(20). 19923-19937. doi: 10.18632/aging.104117. PMID: 33080571; PMCID: PMC7655189.
  6. Formenti A.M., Pedone E., di Filippo L., Ulivieri F.M., Giustina A. Are women with osteoporosis treated with denosumab at risk of severe COVID-19? Endocrine. 2020. 70(2). 203-205. doi: 10.1007/s12020-020-02500-4. PMID: 32951069; PMCID: PMC7502215.
  7. Yu E.W., Tsourdi E., Clarke B.L., Bauer D.C., Drake M.T. Osteoporosis management in the era of COVID-19. J. Bone Miner. Res. 2020. 35(6). 1009-1013. doi: 10.1002/jbmr.4049. PMID: 32406536; PMCID: PMC7273005.
  8. Girgis C.M., Clifton-Bligh R.J. Osteoporosis in the age of COVID-19. Osteoporos. Int. 2020. 31(7). 1189-1191. doi: 10.1007/s00198-020-05413-0. PMID: 32346775; PMCID: PMC7187664.
  9. Napoli N., Elderkin A.L., Kiel D.P., Khosla S. Managing fragility fractures during the COVID-19 pandemic. Nat. Rev. Endocrinol. 2020. 16(9). 467-468. doi: 10.1038/s41574-020-0379-z. PMID: 32528045; PMCID: PMC7288256.
  10. Joint Guidance on Osteoporosis Management in the Era of COVID-19 from the ASBMR, AACE, Endocrine Society, ECTS & NOF. Режим доступу: https://www.asbmr.org/about/statement-detail/joint-guidance-on-osteoporosis-management-covid-19.
  11. Salvio G., Gianfelice C., Firmani F. et al. Remote management of osteoporosis in the first wave of the COVID-19 pandemic. Arch. Osteoporos. 2022. 17(1). 37. doi: 10.1007/s11657-022-01069-x. PMID: 35235056; PMCID: PMC8889057.
  12. Smadja D.M., Mentzer S.J., Fontenay M. et al. COVID-19 is a systemic vascular hemopathy: insight for mechanistic and clinical aspects. Angiogenesis. 2021. 24(4). 755-788. doi: 10.1007/s10456-021-09805-6. PMID: 34184164; PMCID: PMC8238037.
  13. Smetana K. Jr., Rosel D., Brábek J. Raloxifene and Bazedoxifene Could Be Promising Candidates for Preventing the COVID-19 Related Cytokine Storm, ARDS and Mortality. In Vivo. 2020. 34(5). 3027-3028. doi: 10.21873/invivo.12135. PMID: 32871847; PMCID: PMC7652447.
  14. Hampson G., Stone M., Lindsay J.R., Crowley R.K., Ralston S.H. Diagnosis and Management of Osteoporosis During COVID-19: Systematic Review and Practical Guidance. Calcif. Tissue Int. 2021. 109(4). 351-362. doi: 10.1007/s00223-021-00858-9. PMID: 34003337; PMCID: PMC8129963.
  15. Huang C.F., Shiao M.S., Mao T.Y. Retrospective Analysis of the Effects of Non-Compliance with Denosumab on Changes in Bone Mineral Density During the COVID-19 Pandemic. Patient Prefer Adherence. 2021. 15. 1579-1584. doi: 10.2147/PPA.S316144. PMID: 34290494; PMCID: PMC8289459.

Вернуться к номеру