Мобильная версия

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 11, №4, 2021

Оцінка фізичного стану хворих на гіпертонічну хворобу в похилому та старечому віці

Авторы: Христофорова Г.М., Єна Л.М.
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Рівень фізичного функціонування є показником біологічного віку, маркером здоров’я та якості життя, прогностично значущим щодо ризику інвалідності та смерті. Мета: оцінити фізичний стан хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) у похилому та старечому віці за короткою батареєю тестів фізичного стану (КБТФС). Матеріали та методи. У 110 хворих на ГХ (1–2-го ступеня, II стадії, середній вік 69,1 ± 8,1 року) досліджено підтримку рівноваги, швидкість звичайної ходи та силу нижніх кінцівок за КБТФС. Оцінка результатів проведена згідно з 4-бальною кваліфікаційною системою. Результати. У хворих на неускладнену ГХ реєструється задовільний рівень фізичного функціонування (сумарний бал за КБТФС у осіб похилого віку становив 10,49 ± 0,18, у старечому віці відповідно — 8,57 ± 0,37). У похилому віці 92 % хворих отримали максимальні 12 балів, водночас у старечому віці 88 % хворих — 10 балів (р = 0,00001). Найбільшою мірою з віком знижувалась сила нижніх кінцівок (кількість балів зменшувалась у старечому віці порівняно з особами похилого віку на 30 %). У жінок вірогідно частіше, ніж у чоловіків, виявлено зниження сили в нижніх кінцівках, водночас статеві відмінності нівелювались у старечому віці. Адекватна підтримка балансу з віком знижувалась на 20 % (48,7 % хворих похилого віку отримали максимальні 4 бали, а 66,8 % хворих старечого віку — 3 бали; p = 0,00001). У групі чоловіків старечого віку частіше виявлялось порушення балансу (χ2 = 8,6; p = 0,03), проте ступінь порушення рівноваги в жінок був більшим (8 % хворих не змогли виконати тести). У 89 % хворих реєстрували швидкість звичайної ходи в межах вікових нормативів: кількість пацієнтів зі швидкістю ходи < 0,8 м/с з віком зросла з 9 % у похилому віці до 17 % у старечому. За результатами КБТФС, частота синдрому немічності становила 11,1 %, пренемічності — 22,8 %, більшість пацієнтів були класифіковані як «міцні». Висновки. У хворих на неускладнену ГХ зберігається задовільний стан фізичного функціонування, а його погіршення з віком відбувається переважно внаслідок зниження сили нижніх кінцівок і порушення підтримки рівноваги. Синдром немічності за КБТФС виявлено в 18 % хворих старечого віку й лише в 3,4 % осіб похилого віку.

Background. The level of physical functioning is an indicator of biological age, a marker of health and quality of life, has prognostical significance for the risk of disability and death. The purpose was to assess the level of physical condition of patients with essential hypertension (EH) in the elderly (E) and old (O) age by The Short Physical Performance Battery (SPPB). Materials and methods. In 110 patients with 1–2 degree, stage II EH, mean age 69.1 ± 8.1 years, balance, gait speed and strength of the lower extremities were explores according to SPPB, evaluation of results were performed according to 4-point qualification system. Results. In EH patients a satisfactory level of physical functioning is registered: the total score for SPPB at E age was 10.49 ± 0.18, C — 8.57 ± 0.37. Among E hypertensive`s 92 % showed maximum possible 12 points, while among C ones 88 % — 10 points (p = 0.00001). The strength of the lower extremities demonstrated the most marked dynamics with age: the points number decreased by 30 % in O compared to E patients. In women the weakening of lower extremities strength appeared significantly greater than in men, while gender differences were eliminated at age. Maintaining the balance with age decreased by 20 %: 48.7 % E patients received maximally possible 4 points, 66.8 % O — 3 points (p = 0.00001). In O group, balances deterioration were more common in men (χ2 = 8.6, p = 0.03), but the degree of imbalance in women was higher: 8 % females failed to perform the tests. In 89 % EH patients the speed of usual gait was registered within the age norms: the number of patients with gait speed < 0.8 m/s with age increased from 9 % in E to 17 % in O age. According to the results of SPPB, the incidence of Frailty syndrome was 11.1 %, Prefrailty — 22.8 %, most patients were classified as “robust”. Conclusions. EH patients C maintain a satisfactory level of physical functioning. Its deterioration with age is mainly due to a decrease in the strength of the lower extremities and disturbance of balance. Frailty syndrome according to SPPB was found in 18 % of O patients, while only in 3.4 % of E patients.

Ключевые слова

гіпертонічна хвороба; сила нижніх кінцівок; швидкість ходи; баланс; похилий та старечий вік; синдром немічності

essential hypertension; lower extremities strength; gait speed; balance; elderly; frailly

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-1507.11.4.2021.248248

Вступ

Рівень фізичного функціонування є потужним показником біологічного віку, маркером здоров’я та якості життя, який демонструє прогностичну значущість щодо ризику інвалідності та смерті. Раннє виявлення функціонального зниження дає можливість оцінити ризик виникнення великих геріатричних синдромів (ГС) — немічності, саркопенії, падінь і на основі реалізації сукупності заходів запобігти чи загальмувати їх розвиток [1–4]. Порушення фізичного стану модифікує прогноз, користь від фармакологічних і інтервенційних методів лікування. Згідно з сучасними поглядами, оцінка фізичного статусу є суттєвою складовою комплексного геріатричного обстеження, орієнтиром у прийнятті рішень щодо медико-соціального забезпечення пацієнтів старшого віку [5].

Для оцінки фізичного статусу використовують різноманітні тести, що оцінюють такі базові функції, як підтримання рівноваги, силу верхніх і нижніх кінцівок, швидкість ходи, витривалість, гнучкість тощо. Коротка батарея тестів фізичного стану (КБТФС), в оригіналі — The Short Physical Performance Battery (SPPB), є валідним об’єктивним методом оцінки функціональної спроможності літніх людей. У сучасних метааналізах підтверджено зв’язок між результатами зазначених тестів і смертністю від усіх причин, мобільністю, інвалідністю, госпіталізаціями [6, 7].

Мета роботи: оцінити рівень фізичного стану хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) у похилому і старечому віці на основі реалізації КБТФС.

Матеріали та методи

Дослідження проведено на базі відділу клінічної та епідеміологічної кардіології ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» у межах виконання НДР «Коморбідна патологія у хворих з артеріальною гіпертензію в пізньому онтогенезі, її зв’язок з розвитком геронтологічних синдромів», номер держреєстрації 0118U100326. Дослідження було схвалене комісією з питань етики клінічного відділу зазначеної установи (протокол № 4 від 12.03.2020). Обстежено 110 хворих на гіпертонічну хворобу (79 жінок та 31 чоловік, середній вік — 69,1 ± 8,1 року), які перебували на стаціонарному лікуванні в умовах геріатричної клініки.

Критерії включення в дослідження: вік від 60 до 89 років, наявність ГХ 1–2-го ступеня, II стадії, верифікованої відповідно до рекомендацій Української асоціації кардіологів з діагностики та лікування артеріальної гіпертензії (АГ) [8]. Критерії виключення: ускладнена ГХ, вторинні артеріальні гіпертензії, гострі стани, декомпенсація супутніх захворювань, психічні чи онкологічні захворювання, неврологічні й ортопедичні хвороби, які обмежують фізичну активність, клінічно значущі зміни лабораторних аналізів крові та сечі.

Пацієнти отримували стабільну гіпотензивну терапію й були компенсовані за рівнем артеріального тиску. Обстеження проводили за єдиною програмою після підписання інформованої згоди. Обстежені були розподілені за віком та статтю: група пацієнтів похилого віку (65–74 роки) представлена 80 особами (54 жінки та 26 чоловіків) і старечого віку (75–89 років) — 30 особами (25 жінок та 5 чоловіків).

Оцінка фізичного стану проводилася за допомогою КБТФС [9]. Тести оцінюють підтримання рівноваги, швидкість ходи та функцію нижніх кінцівок. Чотирибальна кваліфікаційна система розроблена на основі результатів великих популяційних досліджень [9–12], методика її проведення та оцінка результатів тестів подані в табл. 1.

Максимальна сума балів за результатами тестів становить 12 балів. Стратифікація за рівнем фізичного обмеження проводилась за класифікаційною шкалою J.M. Guralnik та співавт. [13] і оцінювалась як виражений ступінь фізичного обмеження (0–3 бали), помірний (4–6), легкий (7–9) та мінімальний ступінь фізичного обмеження (10–12 балів).

Усе більш широка імплементація діагностики ГС немічності (Frailty) у клінічну практику мотивувала до виділення трьох категоріальних станів — міцні, пренемічні (prefrail) і немічні (frail) [14–17]. Стратифікація хворих для діагностики синдрому немічності за результатами КБТФС надана в табл. 2 [17–19].

Статистичний аналіз. Для статистичного аналізу був використаний пакет прикладних програм комп’ютерної програми Statistica trial (StatSoft Inc., США). Статистично значущим вважали рівень p < 0,05. Оцінку відповідності кількісних даних нормальному розподілу проводили за допомогою тесту Шапіро — Уїлка та Колмогорова — Смірнова. Усі змінні підтверджували ненормальний розподіл даних. Непараметричний критерій Манна — Уїтні застосовували для визначення вірогідності відмінностей між кількісними середніми величинами двох незалежних вибірок. Кореляційний аналіз проводили з використанням критерію Спірмена. Аналіз відмінностей частот для бінарних даних здійснено з використанням критерію ксі-квадрат Пірсона (χ2) або точного критерію Фішера.

Результати

Аналіз виконання КБТФС продемонстрував виражене зниження показників функціонального стану з віком на тлі відмінностей асоційованих з віком порушень окремих функцій у похилому та старечому віці. Розподіл хворих залежно від отриманого бала подано на рис. 1.

Усі обстежені були мобільними: у сукупній вибірці не зареєстровано хворих, які б виконували тест на швидкість звичайної ходи незадовільно. 80 % хворих в обох вікових групах виконували тест на максимальні 4 бали.

Майже половина хворих віком 65–74 роки демонстрували нормальну силу нижніх кінцівок і були здатні підтримувати баланс. Водночас у старечому віці кількість хворих, які отримали максимальні 4 бали за тест вставання зі стільця та підтримку балансу, була відповідно в 3,7 раза та в 7 разів меншою порівняно з показниками осіб похилого віку (χ2 = 19,3; p = 0,036 та χ2 = 40,6; p = 0,000013 відповідно). Хворі віком 75 років і старші в 2 рази частіше, ніж у групі молодших 74 років, отримали 0–1 бал за результатами тесту вставання зі стільця, 30 % осіб старечого віку, що майже в 3,5 раза більше, ніж у похилому віці, виконували тести незадовільно, на 2 бали (χ2 = 35,7; p = 0,0006).Встановлена кореляційна залежність між віком та результатами тестів на баланс і силу нижніх кінцівок (R = –0,48; р = 0,00001 та R = –0,38; р = 0,00005 відповідно).

При аналізі сумарних результатів тестів виявлені статистично значущі відмінності між групами хворих похилого та старчого віку (р = 0,000008) (табл. 3).

У групі 65–74 років понад 50 % хворих виконували тести на 11 балів, діапазон нижнього та верхнього квартилів знаходився в межах 10–12 балів. При порівнянні значень у хворих старечого віку медіана сумарного тесту не перевищувала 9 балів, а діапазон — 8–10 балів.

Найбільше вікове зниження встановлено щодо сили нижніх кінцівок (p = 0,0002): час виконання тесту вставання зі стільця збільшувався, а кількість отриманих балів зменшувалась більше ніж на 30 %. При цьому різниця в межах вибірки хворих старечого віку становила не більше 1 бала (від 4 до 3 балів), тоді як у похилому віці — 2 бали (від 3 до 1 бала).

Підтримання балансу з віком також суттєво погіршувалось: у загальній вибірці зниження в старечому віці порівняно з похилим становило близько 20 % (p = 0,00001).

При вивченні мобільності за результатами проби з ходою на 4 метри не встановлено значущих вікових відмінностей за умови оцінки в балах, тобто з корекцією на вік (р = 0,43). У загальній вибірці майже 89 % осіб мали нормальну, у межах вікових нормативів, швидкість звичайної ходи. Незважаючи на збільшення кількості пацієнтів зі зменшеною швидкістю ходи (менше 0,8 м/с) з віком майже вдвічі (9 % у віці 65–74 роки та 17 % у віці 75–89 років), відмінності між групами виявилися невірогідними (р = 0,39). За результатами тесту на швидкість ходи в сукупній вибірці не було виявлено статистичних відмінностей і залежно від статі (χ2 = 1,6; p = 0,43) (табл. 4).

У чоловіків старше 75 років при порівнянні з жінками частіше реєструвалося уповільнення швидкості ходи (у 40 і 12 % відповідно, результати становили 2–3 бали), однак відсутність при цьому статистично значущих результатів можна пояснити невеликою кількістю спостережень у чоловіків (χ2 = 5,0; p = 0,067).

У віці 65–74 років не було виявлено вірогідних статевих відмінностей за результатами тестів на баланс: більше половини як жінок, так і чоловіків були здатні повністю підтримувати баланс та отримали 4 бали. При порівнянні у старечому віці тільки 4 % жінок та 20 % чоловіків спромоглися повністю виконати запропоновані тести, 8 % жінок були нездатні виконати тести або виконували їх незадовільно (0–1 бал), 12 % жінок та 60 % чоловіків виконували тести частково та отримали 2 бали. Слід зазначити, що в віці 75–89 років у чоловіків частіше реєстрували порушення балансу порівняно з жінками (χ2 = 8,6; p = 0,03), проте ступінь порушення підтримки рівноваги в жінок був значно більшим: як зазначалось вище, майже 8 % жінок не змогли виконати запропоновані тести.

У сукупній вибірці у жінок вірогідно частіше, ніж у чоловіків, виявляли зниження сили в нижніх кінцівках. Майже чверть жінок як старечого, так і похилого віку були неспроможні виконати тест вставання зі стільця або виконували його незадовільно. Однак слід зазначити, що статеві відмінності нівелювались з віком. У чоловіків віком 75 років і старше зниження сили в нижніх кінцівках було порівнянне з показниками у жінок (χ2 = 6,3; p = 0,78).

Визначення рівня фізичної спроможності обстежених показало, що ступінь фізичного обмеження прогресивно зростав з віком (табл. 5).

Якщо в 65–74 роки майже 80 % хворих мали нормальний рівень фізичного статусу, то в віці 75–89 років кількість таких осіб скоротилась у 2 рази. У більше ніж половини хворих похилого віку реєструвались легкі та помірні фізичні обмеження. Чоловіки в похилому віці зберігали високий рівень фізичної спроможності порівняно з жінками, однак з віком функціональні можливості чоловіків також значно погіршувались.

Більшість хворих похилого віку та майже половина — старечого віку зберігали достатню фізичну форму та були кваліфіковані як «міцні» (рис. 2).

Обговорення

Результати КБТФС використовують як предиктор негативних наслідків для здоров’я у літніх хворих, проте й дотепер стратифікація результатів КБТФС не є загальноприйнятою [20]. Так, вивчення зв’язку між рівнем фізичного обмеження та ГС немічності, проведене в Бразилії, продемонструвало тісну залежність між ними, при цьому для діагностики ГС немічності була встановлена межа КБТФС на рівні ≤ 6 балів (чутливість 0,28, специфічність 0,94) [21]. В іншому дослідженні встановлено, що результати тесту ≤ 8 балів є найбільш чутливими для діагностики ГС немічності (чутливість 79,7 %, специфічність 73,8 %) [22]. Межові значення, які максимізували як чутливість, так і специфічність КБТФС для діагностики немічності, становили ≤ 8 балів для чоловіків і ≤ 7 балів для жінок [23].

Для діагностики ГС немічності за результатами КБТФС ми використовували межові значення ≤ 7 балів, базуючись на результатах попередніх досліджень [19]. Більшість хворих похилого віку та майже половина — старечого віку зберігали достатню фізичну форму та були кваліфіковані як «міцні».

Фізичні можливості обстежених вірогідно зменшувалися з віком. Кожний п’ятий хворий віком 75 років і старше за результатами тесту отримав оцінку ≤ 7 балів та був оцінений як «немічний». Незважаючи на те, що частка жінок, яких кваліфікували як «пренемічні» та «немічні», була вищою, ми не отримали вірогідних статевих відмінностей, можливо, через недостатній розмір вибірки. Частота синдрому немічності в сукупній вибірці становила 11,1 %, пренемічності — 22,8 %. Відсоток немічних пацієнтів у старечій віковій групі майже в 6 разів був більшим порівняно з групою похилого віку — відповідно 18 і 3,4 %. Отримані дані корелюють з результатами, які були одержані при використанні для діагностики ГС немічності анкети FRAIL і фенотипу «Frailty» [19]. Частота ГС немічності у хворих на гіпертонічну хворобу при використанні різних інструментів скринінгу за даними метааналізу становила в середньому 14 % і коливалась у різних дослідженнях від 12 до 17 %: кількість «немічних» осіб зростала зі збільшенням віку й реєструвалась з більшою частотою в жінок [17].

Обмеження дослідження: дослідження проведене в рамках пілотного проєкту з обмеженою кількістю обстежених та потребує подальших багатоцентрових досліджень у хворих із мультиморбідною патологією.

Висновки

У хворих із неускладненою ГХ за результатами КБТФС з віком відбувається значне функціональне зниження на тлі відмінностей у похилому та старечому віці, асоційованих із порушеннями окремих фізичних функцій. Найчастіше й найбільшою мірою з віком знижується сила нижніх кінцівок та порушується здатність підтримувати баланс. У похилому віці жінки демонструють більш виражені порушення фізичної функції порівняно з чоловіками, у старечому віці ці відмінності нівелюються. У 18 % хворих старечого та 3,4 % осіб похилого віку з неускладненою ГХ за результатами фізичного тестування реєструють синдром немічності. Ці хворі потребують подальшого обстеження з реалізацією комплексної геріатричної оцінки.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Внесок авторів: Єна Л.М. — концепція та проєкт дослідження, огляд літератури, написання тексту; Христофорова Г.М. — збір матеріалу, статистична обробка, написання й редагування тексту.

Отримано/Received 29.10.2021

Рецензовано/Revised 09.11.2021

Прийнято до друку/Accepted 18.11.2021

Список литературы

Mitnitski A., Collerton J., Martin-Ruiz C. et al. Age-related frailty and its association with biological markers of ageing. BMC Med. 2015. 13. 161. doi: 10.1186/s12916-015-0400-x.
Freiberger E., de Vreede P., Schoene D. et al. Performance-based physical function in older community-dwelling persons: a systematic review of instruments. Age Ageing. 2012. 41(6). 712-721. doi: 10.1093/ageing/afs099.
Cesari M., Kritchevsky S.B., Newman A.B. et al. Health, Aging and Body Composition Study. Added value of physical performance measures in predicting adverse health-related events: results from the Health, Aging And Body Composition Study. J. Am. Geriatr. Soc. 2009. 57(2). 251-259. doi: 10.1111/j.1532-5415.2008.02126.x.
McPhee J.S., French D.P., Jackson D. et al. Physical activity in older age: perspectives for healthy ageing and frailty. Biogerontology. 2016. 17(3). 567-580. doi: 10.1007/s10522-016-9641-0.
Pahor M., Guralnik J.M., Ambrosius W.T. et al. LIFE study investigators. Effect of structured physical activity on prevention of major mobility disability in older adults: the LIFE study randomized clinical trial. JAMA. 2014. 311(23). 2387-2396. doi: 10.1001/jama.2014.5616.
Pavasini R., Guralnik J., Brown J.C. et al. Short Physical Performance Battery and all-cause mortality: systematic review and meta-analysis. BMC Med. 2016. 14(1). 215. doi: 10.1186/s12916-016-0763-7.
Vestergaard S., Patel K.V., Bandinelli S. et al. Characteristics of 400-meter walk test performance and subsequent mortality in older adults. Rejuvenation Res. 2009 Jun. 12(3). 177-184. doi: 10.1089/rej.2009.0853.
Артеріальна гіпертензія. Оновлена та адаптована клінічна настанова, заснована на доказах (2012 р.). Робоча група з артеріальної гіпертензії УАК. Артеріальна гіпертензія. 2012. 1. 21. 96-152.
Guralnik J.M., Ferrucci L., Pieper C.F. et al. Lower extremity function and subsequent disability: consistency across studies, predictive models, and value of gait speed alone compared with the short physical performance battery. J. Gerontol. a Biol. Sci Med. Sci. 2000. 55(4). M221-231. doi: 10.1093/gerona/55.4.m221.
Guralnik J.M., Simonsick E.M., Ferrucci L. et al. A short physical performance battery assessing lower extremity function: association with self-reported disability and prediction of mortality and nursing home admission. J. Gerontol. 1994. 49(2). M85-94. doi: 10.1093/geronj/49.2.m85.
Puthoff M.L. Outcome measures in cardiopulmonary physical therapy: short physical performance battery. Cardiopulm. Phys. Ther. J. 2008. 19(1). 17-22. PMID: 20467494; PMCID: PMC2845214.
Bergland A., Strand B.H. Norwegian reference values for the Short Physical Performance Battery (SPPB): the Tromsø Study. BMC Geriatr. 2019. 19(1). 216. doi: 10.1186/s12877-019-1234-8.
Guralnik J.M., Ferrucci L., Simonsick E.M. et al. Lower-extremity function in persons over the age of 70 years as a predictor of subsequent disability. N. Engl. J. Med. 1995. 332(9). 556-561. doi: 10.1056/NEJM199503023320902.
Faller J.W., Pereira D.D.N., de Souza S. et al. Instruments for the detection of frailty syndrome in older adults: A systematic review. PLoS One. 2019. 14(4). e0216166. doi: 10.1371/journal.pone.0216166.
Bouillon K., Kivimaki M., Hamer M. et al. Measures of frailty in population-based studies: an overview. BMC Geriatr. 2013. 13. 64. doi: 10.1186/1471-2318-13-64.
Abellan van Kan G., Rolland Y., Bergman H. et al. The I.A.N.A Task Force on frailty assessment of older people in clinical practice. J. Nutr. Health Aging. 2008. 12(1). 29-37. doi: 10.1007/BF02982161.
Pritchard J.M., Kennedy C.C., Karampatos S. et al. Measuring frailty in clinical practice: a comparison of physical frailty assessment methods in a geriatric out-patient clinic. BMC Geriatr. 2017. 17(1). 264. doi: 10.1186/s12877-017-0623-0.
Ткачева О.Н., Котовская Ю.В., Рунихина Н.К. и др. Клинические рекомендации «Старческая астения». Российский журнал гериатрической медицины. 2020. 1. 11-46. doi: 10.37586/2686-8636-1-2020-11-46.
Єна Л.М., Христофорова Г.М., Ахаладзе М.Г., Гаркавенко О.Г. Частота геріатричного синдрому немічності у хворих на гіпертонічну хворобу в похилому та старечому віці. Український кардіологічний журнал. 2021. 28(1). 35-42. doi: 10.31928/1608-635X-2021.1.3542.
Ramírez-Vélez R., López Sáez de Asteasu M., Morley J.E. et al. Performance of the Short Physical Performance Battery in identifying the frailty phenotype and predicting geriatric syndromes in community-dwelling elderly. J. Nutr. Health Aging. 2021. 25(2). 209-217. doi: 10.1007/s12603-020-1484-3.
Rocco L.L.G., Fernandes T.G. Validity of the short physical performance battery for screening for frailty syndrome among older people in the Brazilian Amazon region. A cross-sectional study. Sao Paulo Med. J. 2020 Nov-Dec. 138(6). 537-544. doi: 10.1590/1516-3180.2020.0264.R1.14092020.
Perracini M.R., Mello M., de Oliveira Máximo R. et al. Diagnostic Accuracy of the Short Physical Performance Battery for Detecting Frailty in Older People. Phys. Ther. 2020. 100(1). 90-98. doi: 10.1093/ptj/pzz154.
Navarrete-Villanueva D., Gómez-Cabello A., Marín-Puyalto J. et al. Frailty and physical fitness in elderly people: a systematic review and meta-analysis. Sports Med. 2021. 51(1). 143-160. doi: 10.1007/s40279-020-01361-1.