Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал "Гастроентерологія" Том 54, №4, 2020

Повернутися до номеру

Фенотипи харчової поведінки та формування низькорівневого запалення й інсулінорезистентності

Автори: Абатуров О.Є., Нікуліна А.О.
Дніпропетровська медична академія МОЗ України, м. Дніпро, Україна

Рубрики: Гастроентерологія

Розділи: Медичні форуми

Версія для друку

Мета дослідження: визначити зв’язок між фенотипами харчової поведінки та ризиком формування низькорівневого запалення й інсулінорезистентності в дітей.
Матеріали та методи. Стаття є фрагментом науково-дослідницької роботи кафедри педіатрії 1 та медичної генетики «Прогнозування розвитку дитячих захворювань, асоційованих з цивілізацією» (номер 0120U101324), виконаної за бюджетною програмою КПКВК 2301020 «Наукова і науково-технічна діяльність у сфері охорони здоров’я», що фінансувалася МОЗ України за кошти державного бюджету. Обстежені 97 дітей з ожирінням віком 6–18 років. Основну групу (n = 57) становили діти з ознаками інсулінорезистентності. Контрольну групу (n = 40) — діти без ознак інсулінорезистентності. 
Результати. За даними кореляційного аналізу Спірмена були відібрані 16 факторів, що статистично значуще (р < 0,05) підвищували ймовірність розвитку інсулінорезистентного ожиріння: обмежувальний тип харчової поведінки (p = 0,21; р = 0,04); наявність надлишкової ваги в ранньому віці (p = 0,21; р = 0,031); превалювання в харчуванні фастфуду (p = 0,21; р = 0,028); кратність фізичної активності (p = –0,26; р = 0,006); наявність клінічних симптомів мальдигестії лактози за даними водневого дихального тесту з навантаженням лактозою (p = 0,29; р = 0,002); щоденне вживання до 2–3 порцій свіжих овочів та фруктів (p = –0,32; р = 0,001); емоціогенний тип порушення харчової поведінки (p = 0,34; р = 0,001); об’єм порції (в долонях дитини) (p = 0,37; р < 0,001); термін введення прикорму (p = –0,38; р < 0,001); спадкова обтяженість за метаболічним синдромом (p = 0,45; р < 0,001); середня тривалість вживання їжі (p = –0,47; р < 0,001); тривалість неакадемічного часу перебування за екраном (p = 0,50; р < 0,001); щоденне вживання червоного м’яса, ковбас, картоплі, рису, маргарину, солодких напоїв (p = 0,52; р < 0,001); екстернальний тип харчової поведінки (p = 0,54; р < 0,001); генотип гена лактази С/С 13910 (p = 0,56; р < 0,001) та рівень базальної інсулінемії (p = 0,70; р < 0,001).
Висновки. Найбільше значення у формуванні низькорівневого запалення й інсулінорезистентності при ожирінні в дітей мають екстернальний фенотип харчової поведінки, генотип гена лактази С/С 13910 та базальна гіперінсулінемія.


Повернутися до номеру