Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 7, №2, 2019

Back to issue

Епідеміологічні особливості та деякі етіологічні збудники мігруючої еритеми

Authors: Шкільна М.І.
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського» МОЗ України, м. Тернопіль, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Актуальність. Хвороба Лайма — це полісимптомне захворювання, що передається іксодовими кліщами та характеризується стадійним перебігом і клінічним поліморфізмом. Виділяють три клінічні стадії. Кільцеподібна еритема є патогномонічною ознакою стадії ранньої локалізації інфекції.
Мета: проаналізувати епідеміологічні особливості та етіологічні збудники мігруючої еритеми в жителів Тернопільщини.
Матеріали та методи. Під спостереженням було 109 хворих віком від 18 до 70 років, які перебували на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в Тернопільському шкірно-венерологічному диспансері протягом 2015–2018 рр.; серед них 45 (41,3 %) чоловіків і 64 (58,7 %) жінки віком від 19 до 65 років. При первинному звертанні оцінювали локалізацію, розміри та форму мігруючої еритеми. Окрім того, пацієнти відповідали на питання уніфікованої міжнародної анкети-опитувальника, в якій відмічали кількість та місця укусів кліщів, описували способи їх видалення, відзначали скарги, які турбували їх після укусів кліщів. Етіологічне розшифрування хвороби Лайма проводили, вивчаючи вміст специфічних антитіл до антигенів комплексу B.burgdorferi sensu lato (B.burgdorferi s. s., B.garinii та B.afzelii) у сироватці крові методом ELISA, та для виявлення специфічних антитіл лише класу М до B.spielmanii було використано тест-системи EUROLINE Borrelia RN-AT adv (імуноблот) компанії Euroimmun AG (Німеччина). Отримані результати оцінювали як позитивні, проміжні або негативні та інтерпретували згідно з рекомендаціями виробника.
Результати та обговорення. Факт присмоктування кліщів відзначили 87 (53,5 %) із 109 хворих із мігруючою еритемою. Серед опитаних 32 (29,3 %) особи відмітили одноразовий епізод нападу кліща, дворазовий — 12 (7,1 %), понад 3 напади мали 43 (17,2 %) респонденти. Найбільш частими місцями нападів кліщів пацієнти відзначили нижні кінцівки — 53 (60,9 %), живіт — 16 (18,4 %) та тулуб — 14 (16,1 %), дещо рідше — руки та голову — 5 (5,7 %) та 3 (3,4 %) особи. Напад кліща в ділянку шиї відмітив лише 1 пацієнт. Респонденти видаляли кліща простими рухами в 17 (19,5%) випадках; звертались до інших осіб — у 7 (8,0 %). 12 (13,8 %) пацієнтів намазували кліща олією, в той час як лише 5 (5,7 %) продезінфікували місце укусу. Допомогою лікаря чи медичної сестри для видалення кліща скористалися лише 6 (6,9 %) осіб. Аналіз результатів анкетування виявив, що у 17 (19,5 %) випадках респонденти видаляли кліща до 12 год після укусу, у 22 (25,3 %) — до 24, у 7 (8,0 %) та 9 (10,3 %) випадках — до 48 год та більше 50 год відповідно. Слід зазначити, що 32 (36,8 %) не пам’ятали часу видалення кліща. Аналіз результатів серологічного дослідження сироваток крові на наявність специфічних IgM і IgG виявив позитивні результати хоча б одного класу антитіл у 79 (72,5 %) із 109 пацієнтів із мігруючими еритемами, із них IgM — у 47,7 %, IgG — у 45,9 %, обох одночасно — у 15,6 %. Серед 22 опитаних, які не пам’ятали про укуси кліща, позитивні або проміжні результати хоча б одного класу антитіл діагностовано у 15 (68,2 %) осіб, із них IgM — у 50,0 %, IgG — у 40,9 %. Специфічні антитіла класу М до B.spielmanii виявлено в 34 (70,8 %) із 48 обстежених пацієнтів.
Висновки. При серологічному дослідженні у тесті ELISA антитіла класу IgM і/або IgG або їх поєднання до B.burgdorferi sensu lato (B.burgdorferi s. s., B.garinii та B.afzelii) хоча б одного не виявлено у 28,5 % пацієнтів із мігруючою еритемою, лише IgM — у 22,3% обстежених. Встановлено причетність B.spielmanii до клінічних проявів мігруючих еритем в 70,8 % обстежених мешканців Тернопільщини. Дане обстеження на теренах Тернопілля проведено вперше. Низький відсоток (6,9 %) звернень жителів Тернопільської області за медичною допомогою для видалення кліща потребує підвищення рівня санітарно-освітньої роботи щодо клініки, діагностики та профілактики Лайм-бореліозу серед населення Тернопільської області.


Back to issue