Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 7, №2, 2019

Back to issue

Порушення показників антиоксидантної системи у хворих на хронічний гепатит С та їх корекція

Authors: Чабан Т.В., Верба Н.В.
Одеський національний медичний університет, м. Одеса, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Актуальність. Активація процесів пероксидного окиснення ліпідів у хворих на хронічний гепатит С (ХГС) призводить до виснаження функціональних можливостей антиоксидантної системи (АОС), що потребує призначення препаратів із антиоксидантною дією.
Мета дослідження: вивчити показники АОС у хворих на ХГС.
Матеріали та методи. Обстежено 131 хворий на ХГС. Діагноз ХГС підтверджували виявленням у сироватці крові хворих антитіл методом імуноферментного аналізу та РНК вірусу гепатиту С (за допомогою полімеразної ланцюгової реакції). Усі хворі на ХГС були розподілені на 2 групи. До І групи ввійшли 66 хворих на ХГС, у яких мали місце протипоказання до інтерферонотерапії через наявність таких протипоказань: цукровий діабет у стадії декомпенсації — у 18 (27,27 %) хворих, тяжкі серцево-судинні захворювання — у 15 (22,73 %), психічні розлади в анамнезі — у 3 (4,54 %), автоімунний тиреоїдит — у 4 (6,06 %), цироз печінки в стадії декомпенсації — у 12 (18,18 %), хронічна ниркова недостатність — у 5 (7,58 %), ревматоїдний артрит — в 1 (1,52 %), хронічне обстуктивне захворювання легень — у 2 (3,03 %), алергози — у 6 (9,09 %) хворих. 66 хворим призначали софосбувір по 0,4 г один раз на добу протягом 3 місяців та інтерфероноген аміксин ІС по 0,125 г двічі на тиждень курсом 5 тижнів, усього 6 курсів із місячною перервою між курсами. Також хворим до лікування додавали ліверію по 0,5 г 2 рази на добу протягом 3 місяців, потім по 0,25 г тричі на добу впродовж 3 місяців. 35 хворих ІІ групи отримували базисну терапію. Про стан ферментативної АОС судили за активністю глутатіопероксидази (ГП) і глутатіонредуктази (ГР) та рівнем у сироватці й еритроцитах крові відновленого глутатіону (G-SH).
Результати та обговорення. У І групі активність ГП і ГР була нижчою за фізіологічні показники на 21,63 і 13,27 % у сироватці та на 21,49 і 30,28 % — в еритроцитах (р < 0,001). У ІІ групі активність ГП і ГР у сироватці була нижчою, ніж у здорових осіб, на 29,75 і 29,69 %, а в еритроцитах — на 35,84 і 34,04 % відповідно (р < 0,001). Вміст G-SH також був нижчим за фізіологічні показники як у сироватці, так і в еритроцитах крові хворих на ХГС: у І групі — на 36,36 і 54,16 %, у ІІ — на 30,91 та 50,00 % (р < 0,001). При обстеженні хворих через 3 місяці спостерігалось відновлення показників АОС у хворих, які отримували ліверію. У хворих ІІ групи активність ГП, ГР та вміст G-SH були нижчими за фізіологічні показники на 43,12; 39,15 та 64,52 % відповідно у сироватці та на 51,12; 44,14 та 69,13 % відповідно — в еритроцитах (р < 0,001).
Висновки. Призначення ліверії хворим на ХГС сприяє відновленню показників АОС. Отже, даний препарат можна використовувати з метою патогенетичного лікування хворих на ХГС.


Back to issue