Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря


UkraineNeuroGlobal

UkraineCardioGlobal

Сучасні тренди діагностики і лікування в стоматології

Актуальні інфекційні захворювання


Травма та її наслідки

UkraineOncoGlobal

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

UkrainePediatricGlobal

Національна школа терапевтів України
день перший
день другий
день третій

Жінка та війна: формули виживання

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Журнал "Актуальна інфектологія" Том 7, №2, 2019

Повернутися до номеру

Випадок ускладненого перебігу Лайм-бореліозу на бешиху (стендова доповідь)

Автори: Трихліб В.І., Щур А.Б., Багрій Г.І.
Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна
Військово-медичний клінічний центр
Центрального регіону, м. Вінниця, Україна

Рубрики: Інфекційні захворювання

Розділи: Медичні форуми

Версія для друку

Актуальність. Лайм-бореліоз залишається актуальним серед всіх категорій населення. З урахуванням змін у кліматі та інших факторів, спостерігається географічне поширення кліщів та захворювань, які вони переносять. Також реєструється і збільшення періоду активності кліщів. У хворих на Лайм-бореліоз переважно реєструється еритемна форма. Локалізація еритеми припадає найчастіше на ноги, рідше — на нижні частини тулуба (живіт, поперек), пахвові і пахові ділянки, шию. Окрім симптомів загальної інтоксикації, на шкірі на місці присмоктування кліщів з’являється і поширюється кільцеподібне, плямисте почервоніння. У деяких хворих на фоні еритеми з’являються везикули і ділянки некрозу. Також в окремих осіб разом із еритемою на місці присмоктування кліща протягом декількох днів з’являються множинні кільцеподібні висипання. Можливі також інші різновиди висипки: невеликі червоні крапкоподібні (швидко минають) та кільцеподібні висипання, уртикарний, кропив’янка, кон’юнктивіт. У 5–8 % хворих у гострий період можуть розвиватись ознаки ураження м’яких оболонок мозку у вигляді менінгіту, менінгізму, а також міалгії й артралгії, ознаки безжовтяничного гепатиту. У 10–15 % хворих через 1–3 місяці після початку хвороби розвивається ІІ стадія із неврологічною і кардіальною симптоматикою (https://ru.wikipedia.org/wiki). Спостерігаються неврологічні симптоми у вигляді менінгіту, менінгоенцефаліту з парезом черепних нервів і периферичної радикулопатії, енцефалопатія, з черепних нервів частіше уражається лицьовий нерв (двобічний параліч, ураження може бути без порушення чутливості, слуху та сльозотечі). Без лікування характерне поєднання менінгіту (менінгоенцефаліту) із невритами черепних нервів і радикулоневритами. Можливий розвиток лімфоцитарного менінгорадикулоневриту Баннаварта (інтенсивні корінцеві болі, частіше — шийно-грудні радикуліти). Можливі неврити окорухових, зорових і слухових нервів, енцефаліт, мієліт, хорея, церебральна атаксія. Також у другій стадії в 4–10 % хворих розвиваються порушення провідності за типом атріовентрикулярної блокади, розвиток перикардиту і міокардиту. У другу стадію може спостерігатись ураження шкіри з вторинними кільцеподібними елементами, еритематозним висипом на долонях у вигляді капіляриту, дифузійної еритеми, утрикарних елементів, доброякісної лімфоцитоми шкіри (частіше вражаються мочки вуха, соски і ареоли молочних залоз, а також обличчя, геніталії і пахові ділянки). На даній стадії реєструються також кон’юнктивіт, ірит, хоріоретиніт, панофтальміт, ангіна, бронхіт, гепатит, спленіт, орхіт, мікрогематурія або протеїнурія, виражена слабкість і стомлюваність. У 10 % хворих через 6 місяців — 2 роки після гострого періоду розвивається III стадія, в період якої розвиваються: мігруючі артралгії (супроводжуються міалгіями, тендовагінітами), доброякісний рецидивуючий артрит (часто асиметричний моноолігоартрит із залученням колінних суглобів, розвиток кіст Бейкера); ураження дрібних суглобів, хронічний прогресуючий артрит може сумісно із бурситом, лігаментитом, ентезопатією, з формуванням остеопорозу, витонченням і втратою хряща, розвитком кортикальних і крайових узур, остеофітозу, субартикулярного склерозу; хронічні неврологічні синдроми (прогресуюча енцефалопатія, рецидивуючий менінгіт, множинний мононеврит, деякі психози, судомні стани, поперековий мієліт, васкуліт судин мозку, хронічний енцефаломієліт, спастичний парапарез, деякі розлади пам’яті, деменція, хронічна аксональна полірадикулопатія); поліаденіт; атрофічний акродерматит, вогнищева склеродермія. Можливий розвиток вродженого бореліозу аналогічно вродженому сифілісу, серйозної вродженої патології серця, летального наслідку. 
Мета: довести до лікарів інформацію стосовно випадку ускладненого перебігу Лайм-бореліозу на геморагічну форму бешихи.
Матеріали: медична карта стаціонарного хворого.
Опис випадку. Пацієнтка Г.О.Л., 1983 р.н., надійшла до клініки інфекційних хвороб у липні. Вважає себе хворою близько 2 тижнів, коли відмітила укус кліща на передній поверхні правої гомілки. Комаха була видалена частково, голова залишилась в рані. Через 5 днів навколо рани з’явилось гіперемоване кільце з відцентровим зростанням. Через 5–6 днів місце ураження набуло інтенсивного однотонного багряно-темно-коричневого забарвлення, з’явився набряк гомілки, підвищилась температура тіла до 38 °С. Самостійно почала прийом ципролету 2 дні тому. Госпіталізована. При госпіталізації стан середньої тяжкості. Помірно виражений синдром загальної інтоксикації. Місцево в нижній третині правої гомілки по передній поверхні ділянка багряно-темно-коричневого забарвлення шкіри, що не підвищувалась над поверхнею шкіри, мала чіткі контури і діаметр 5–15 см. В центрі еритеми первинний афект (місце присмоктування кліща). Флуктуація в ділянці гіперемії не визначалась, виділень із рани не було. Регіональний лімфаденіт, лімфангоїт відсутні. У загальному аналізі крові нормоцитоз, підвищення ШОЕ. У загальному аналізі сечі від 03.07 мікропротеїнурія, у біохімічному аналізі крові змін не було, ревмопроби негативні. Встановлений діагноз: хвороба Лайма, рання локалізована форма, ізольована мігруюча еритема правої гомілки. Бешиха правої гомілки, вторинна, еритематозно-геморагічна форма, середньотяжкого перебігу. Діагноз Лайм-борліозу підтверджений виявленням антитіл IgM до борелій (4.07.17) — 2,81 (позитивний результат — більше 1,1). У динаміці (19.07.17) спостерігалось підвищення рівня антитіл до борелій — IgM > 12 (позитивний результат — більше 1,1), IgG — 1,32 (позитивний результат — більше 1,1). Хвора отримувала таке лікування: цефтріаксон — 1,0 2 р/д в/м 15 днів, ципрофлоксацин — 0,5 2 р/д перорально 12 днів, НПЗП, антигістамінні препарати, дезінтоксикаційну терапію. На фоні лікування підвищена температура тіла в межах 37–37,5 оС зберігалась 2 доби, місцеві зміни повністю були куповані на 14-ту добу лікування. Тривалість лікування — 22 дні. Хвора була виписана в задовільному стані під спостереження лікаря поліклініки.
Висновки. Лікарям слід пам’ятати про можливі ускладнення при Лайм-бореліозі на різних стадіях розвитку хвороби, яка на сьогодні все ширше поширюється в Україні, виявляються нові збудники хвороби, які можуть перебігати у вигляді коінфекції.


Повернутися до номеру