Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 7, №2, 2019

Back to issue

Парвовірусна інфекція у дітей

Authors: Покровська Т.В., Гнатюк В.В.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Актуальність. Парвовірусна інфекція (ПІ) — одна з поширених інфекцій з переважним ураженням дітей та з найрізноманітнішими клінічними проявами: від безсимптомного перебігу до появи інфекційної еритеми (клінічно схожою з краснухою чи токсико-алергічним дерматитом), артриту, лімфаденопатії, апластичного кризу, хронічної анемії. Останнім часом під виглядом краснухи пропускають ентеровірусну, парвовірусну інфекцію, на що слід звернути увагу практикуючим лікарям (Трихліб В.І., 2015).
Мета дослідження: проаналізувати перебіг ПІ у дітей, щоб привернути увагу практичних лікарів до особливостей клініки, можливостей діагностики даного захворювання, розвитку ускладнень.
Матеріали та методи. Аналіз клінічного перебігу ПІ в дітей, виявлення парвовірус-B19-специфічних антитіл IgM методом ІФА у сироватці крові, а також виявлення вірусної ДНК методом ПЛР. 
Результати та обговорення. Ретроспективно проаналізовано клінічний перебіг екзантемного захворювання у 62 дітей віком 1,5–10 років, які звернулися в ОІКЛ за медичною або консультативною допомогою. Звернення за медичною допомогою було з приводу появи у всіх дітей різноманітного висипу: еритематозного — у 35 (56,5 %), плямисто-папульозного — в 16 (25,8 %), з геморагічним компонентом — у 4 (6,5 %) дітей, що розташовувався на тулубі та кінцівках. У 27 (43,5 %) пацієнтів спостерігався мережевий малюнок екзантеми у вигляді гірлянд і кілець. У 14 (22,6 %) дітей у центрі висипного елемента помітне просвітлення. У 37 (59,7 %) дітей був яскравий рум’янець на щоках (slapped cheek). З анамнезу відомо, що в 54 (87,1 %) пацієнтів незадовго (за 3–10 днів) відзначалися загальні симптоми інтоксикації, 25 (40,3 %) пацієнтів скаржилися на оcтуду, 19 (30,6 %) — на субфебрильну температуру тіла, 30 (48,4 %) — на слабкість і біль у м’язах, ломоту, незначний шкірний свербіж, головний біль, а також відмічалися симптоми з боку верхніх дихальних шляхів у 24 (38,7 %) дітей — гіперемія ротоглотки, риніт, фарингіт, кашель. У дитини К. 2,5 року з аналогічним дебютом захворювання на 7-му добу на нижніх кінцівках з’явились геморагічні висипання неправильної форми від 1 до 3 мм у діаметрі, гематурія, рівень тромбоцитів у периферичній крові знизився до 30 × 109 г/л. У гематологічному відділенні проведено дослідження кісткового мозку, діагностовано гіпоплазію еритроїдного паростка, виявлено характерні гігантські еритробласти та геномну ДНК вірусу у кістковому мозку. Мегакаріоцити (попередники тромбоцитів) у досліджуваних препаратах були відсутніми. У всіх дітей діагноз підтверджено наявністю в сироватці крові антитіл IgM до парвовірусу B19. У дитини з анемією та тромбоцитопенією, асоційованою з парвовірусом В19, виявлено ДНК Parvovirus B19 більше 9,0 × 106 МО/мл шляхом проведення ПЛР крові (аналітична чутливість тест-системи — 3,6 × 102 МО/мл). Парвовірусна інфекція на сьогодні значно поширена в усіх країнах. Сезонні спалахи спостерігаються наприкінці зими, весною та на початку літа, а спорадичні випадки захворювання реєструють протягом року (Бинда Т.П., Сміян О.І., 2014). Типовим є поява висипу після зникнення катаральних проявів та помірно вираженого інтоксикаційного синдрому. Висип з’являється не в кожному випадку — деякі діти переносять хворобу як звичайне нездужання. ПІ у дітей і дорослих на другій фазі супроводжується виробленням специфічних антитіл — імуноглобулінів M і G, титри яких украй важливі для правильної діагностики. Як правило, кількість IgM підвищується на третій день після активації інфекції і залишається протягом двох-трьох місяців після гострої інфекції. Імуноглобуліни G зберігаються в крові досить тривалий час, іноді — пожиттєво (Waza K., Inoue K., Matsumura S., 2007). Оскільки поява екзантеми відповідає розвитку антитіл, пацієнти з висипаннями вже не є заразними (Мєдвєдєва В.В. и др., 2013). Нерідко на тлі активності парвовірусу спостерігається значне руйнування кісткового мозку і, відповідно, порушення нормальних процесів кровотворення аж до небезпечних для життя станів. Парвовірус B19 пов’язаний із різними гематологічними аномаліями: тромбоцитопенією, що може спостерігатися при гострій інфекції, навіть в імунокомпетентних пацієнтів. Описані випадки імунної тромбоцитопенічної пурпури, пурпури Шенлейна — Геноха та гемофагоцитарного синдрому, які були пов’язані з парвовірусом В19 (Washington D.C., 2006).
Висновки. У зв’язку з недостатньою клінічною і серологічною діагностикою ПІ через поліморфізм клінічних проявів і зазвичай легкий перебіг реальна кількість хворих значно більша від зареєстрованої. На тлі активності парвовірусу можливі ураження кісткового мозку і, відповідно, порушення нормальних процесів кровотворення, навіть до небезпечних для життя станів, на що слід звертати увагу практикуючим лікарям.


Back to issue