Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 7, №2, 2019

Back to issue

Помилки в діагностиці етіології запальних захворювань нервової системи

Authors: Панасюк О.Л., Борщов С.П., Матяш В.І., Трембачова Н.С., Токунова Т.Л.
ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Мета: проаналізувати помилки в діагностиці етіології запальних захворювань нервової системи.
Матеріали та методи. Подані результати обстеження і лікування 1200 пацієнтів (840 жінок, 360 чоловіків) віком від 18 до 70 років (середній вік — 35,95 ± 7,60 року), які послідовно включалися в розробку протягом 15 років (2002–2017 рр.). Серед обстежених були пацієнти (731 особа — 60,92 %), які проживали в містах обласного значення, із них 639 (53,25 %) — у Києві, 469 були мешканцями сіл, селищ міського типу, міст районного значення. У територіально-адміністративному плані пацієнти у відділення інтенсивної терапії ІЕІХ надходили з 25 областей України. 
Результати та обговорення. У медичній документації пацієнтів було зазначено низку діагнозів, з якими вони раніше спостерігалися і проходили лікування: арахноенцефаліт — 468 хворих (39,00 %), розсіяний енцефаломієліт — 261 (21,75 %), енцефаломієлополірадикулоневрит — 154 (12,83 %), менінгоенцефаліт — 107 (8,92 %), тumor cerebri — 75 (6,25 %), гостре порушення мозкового кровообігу — 27 (2,25 %), енцефаліт — 20 (1,67 %), лейкоенцефаліт — 22 (1,83 %), енцефаломієліт — 17 (1,42 %), ВСД — 10 (0,83 %), ДЕП — 4 (0,33 %), БАС — 10 (0,83 %), синдром Гієна — Барре — 4 (0,33 %), гангліоніт — 3 (0,25 %), абсцес головного мозку — 4 (0,33 %). Аналіз показав, що існують серйозні проблеми й труднощі в первинній діагностиці етіології запальних захворювань нервової системи, тому що в 939 (78,25 %) пацієнтів раніше взагалі не проводилось обстеження з метою визначення причини хвороби. Відповідно, лікування призначалось без урахування етіологічного агента. 261 (21,75 %) хворому було здійснено специфічне тестування, але основним біологічним середовищем для первинного дослідження активності патогенів була кров, сироватка крові (11,58 %), рідше — СМР (9,42 %). Одномоментне дослідження крові та СМР було проведено тільки 5 (0,42 %) пацієнтам. За результатами такого первинного обстеження в 220 (18,33 %) хворих було виявлено маркери активності одного патогену, у 41 (3,42 %) — кількох. У структурі патогенів при первинному тестуванні превалювали маркери ГВІ: HSV — 58 (26,36 %), EBV — 50 (22,73 %), EBV + HHV6 — 7 (17,07 %). Велика частина хворих (80,33 %) первинно лікувалися переважно у відділеннях неврологічного профілю (73,08 %). При цьому проведену в умовах стаціонару терапію 140 (14,52 %) пацієнтів оцінювали як неефективну, для 741 (76,87 %) хворого вона мала незначний або короткочасний ефект, 81 (8,40 %) — помірний, 2 (9,21 %) — добрий. У подальшому 847 (70,58 %) пацієнтів відчули погіршення стану, зокрема у вигляді прогресування захворювання. Тривалість захворювання у пацієнтів із хронічним перебігом від моменту появи перших симптомів до надходження у ІЕІБ НАМНУ становила Ме = 2,64 року. Всім 1200 пацієнтам в ІЕІХ було проведено комплексне обстеження, за результатами якого у 598 (49,83 %) хворих були виявлені маркери реплікативної активності моноінфекції (МоІ), у 294 (24,50 %) — маркери декількох (мікст-інфекція) (МІ), у 308 (25,67 %) — активного інфекційного процесу не було. В етіологічній структурі МоІ помічено значне превалювання ГВ (до 86,29 %). Рідше реєструвалися маркери бореліозу (4,01 %), туберкульозу (2,68 %), токсоплазмозу (0,5 %), хламідіозу (0,33 %), інших бактеріальних (3,34 %), вірусних інфекцій, мікозів. У структурі ГВІ (516 випадків) домінували HSV (38,76 %), EBV (29,65 %), HHV6 (13,57 %). У 294 (24,50 %) пацієнтів були зареєстровані маркери активності МІ: вірусно-вірусної — у 225 (76,53 %), вірусно-бактерійної — 37 (12,59 %), вірусно-протозойної — 12 (4,08 %), вірусно-хламідійної — 6 (2,04 %), вірусно-спірохетозної — 7 (2,38 %), вірусно-грибкової — 3 (1,02 %), бактеріально-грибкової — 4 (1,36 %) пацієнтів. Встановлено, що вірогідність виявлення маркерів МоІ або МІ вірогідно пов’язана з діагностованим раніше етіопатогеном (р = 0,0001), схемами попередньої терапії (р = 0,0007), призначенням раніше противірусних (р = 0,0002) та антибактеріальних (р = 0,004) препаратів. Під час виконання роботи був також проведений детальний аналіз відповідності і збігів маркерів активності етіологічних чинників, виявлених при первинних обстеженнях із результатами, отриманими у ІЕІБ НАМНУ (р = 0,0001). Установлено, що у 77 (6,48 %) випадках маркери патогенів збігалися з первинно зареєстрованими, у 124 (10,33 %) — був збіг тільки з одним, у 7 (0,58 %) — лише з двома. Найбільша кількість збігів маркерів активності патогенів стосувалась EBV — 20 (16,13 %), HSV — 15 (12,10 %), борелій — 13 (10,48), бактерій — 14 (11,29 %), HSV + CMV (85,75 %). Вірогідне збільшення маркерів активності патогенів порівняно з результатами попередніх досліджень визначене у 65 хворих (5,42 %). У 52 (4,33 %) хворих після раніше проведеної етіотропної терапії маркери не визначалися, у 682 (56,83 %) хворих були виділені маркери різних патогенів, обстеження щодо яких раніше взагалі не проводилося.
Висновки. Таким чином, у 24,50 % пацієнтів із запальними захворюваннями нервової системи реєструються маркери мікст-інфекції. Основними факторами розвитку мікст-інфекції є: некоректно проведене первинне обстеження; призначення противірусної та антибактеріальної терапії (у 23,67 та 31,25 % відповідно) без урахування етіологічного чинника та подальшого контролю її ефективності, особливо при HSV-, EBV-інфекціях, бореліозі.


Back to issue