Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 7, №2, 2019

Back to issue

Актуальні проблеми сучасної епідеміології і профілактики холери та гострих кишкових інфекційних хвороб, викликаних вібріонами не-О1 групи

Authors: Новохатній Ю., Видайко Н., Андрущенко Н., Кисляк І.
Державна установа «Центр громадського здоров’я МОЗ України», м. Київ, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Актуальність. Холера — особливо небезпечна кишкова інфекційна хвороба, що через здатність викликати епідемії та пандемії входить до переліку хвороб, які можуть викликати надзвичайну ситуацію в громадському здоров’ї в міжнародному масштабі, у зв’язку з чим внесена до переліку хвороб, заходи щодо запобігання яких регламентуються Міжнародними медико-санітарними правилами (ММСП-2005). На сьогодні з урахуванням продовження пандемії холери, реєстрації значних її епідспалахів у країнах Африки, Азії, країн Карибського басейну, значне пожвавлення за останні роки зв’язків України з іншими країнами (дипломатичні, туристичні, торгові, участь у миротворчих акціях у складі обмежених військових контингентів ООН в країнах Африки та ін.), постійно існує ризик занесення холери в Україну. Крім того, постійно існує ризик ускладнення епідситуації з холери у зв’язку з укоріненням холерних вібріонів та вібріонів не-О1 групи у довкіллі південних та східних регіонів України. Вищевказане свідчить про актуальність вивчення сучасної епідеміології холери, удосконалення епіднагляду за нею та заходів її запобігання. 
Мета — проведення аналізу особливостей епідеміологічного процесу холери в Україні за період з1994 по 2018 рік.
Матеріали та методи. Для реалізації мети проведено ретроспективний аналіз даних статистичної звітності, донесень, епідкарт на хворих із регіонів, інформаційно-аналітичних довідок ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ» (раніше — Центральна СЕС МОЗ).
Результати та обговорення. За період з 1994 по 1996 р. у 15 областях та м. Севастополь зареєстровано 1370 випадків захворювань на холеру та 999 вібріононосіїв. Найбільш несприятливою епідситуація була у Миколаївській області, де зареєстровано 90 % хворих і вібріононосіїв. За період з 1998 по 2018 р. зареєстровано 47 випадків захворювань та 55 вібріононосіїв у 4 областях та АР Крим. Епідспалах холери зареєстровано у 2011 році у Донецькій області (м. Маріуполь) — 33 випадки захворювань та 25 вібріононосіїв. Щорічно від хворих на гострі кишкові інфекційні хвороби та з довкілля (вода рік, морів, стічні води та ін.) виділяються холерні вібріони, переважно не-О1 групи, та холерні вібріони О1 нетоксигенні штами. Холерні вібріони не-О1, як правило, мають властивість викликати спорадичну захворюваність.
Особливості епідпроцесу з холери в Україні:
— захворювання здебільшого мали перебіг у формі середньої тяжкості і закінчилися видужанням хворих, але було зафіксовано також летальні наслідки;
— у вогнищах виявлялися вібріононосії;
— основним етіологічним фактором були вібріони Ель-Тор, серотипу Огава;
— у 2007 р. у м. Суми вперше в Україні зареєстровано завезений із Індії випадок холери, викликаний V. cholerae О139.
Основними факторами, які викликають епідемії холери у світі, згідно з даними ВООЗ, є проблеми з водозабезпеченням та каналізуванням населених пунктів, відсутність належної доступної медичної допомоги, недостатня санітарна грамотність населення. В Україні епідризиками щодо холери (разом із ризиком занесення її з інших країн) також є незадовільний стан водогінних та каналізаційних споруд, мереж, відсутність знезараження стічних вод інфекційних стаціонарів, несанкціоновані випуски стічних вод у водойми (м. Маріуполь — 2011 р.), санітарної очистки у населених пунктах, використання контамінованих вібріонами водойм населенням із рекреаційною метою (купання, риболовля та ін.), проблема нелегальних мігрантів, у тому числі з ендемічних з холери країн, військовий конфлікт на сході, що ускладнює епіднагляд за холерою.
Висновки. В Україні на сьогодні є об’єктивні умови для занесення захворювань на холеру та її епідемічного поширення, що потребує постійного проведення та удосконалення заходів щодо санітарної охорони території, епіднагляду за холерою, заходів її запобігання.


Back to issue