Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 7, №2, 2019

Back to issue

Кашлюк у дорослих: особливості перебігу та діагностики

Authors: Кричинська І.В., Снєжко О.В., Ковальова І.С.
Клініка «Інто-Сана», м. Київ, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Актуальність. В Україні внаслідок низького охоплення вакцинацією кашлюк залишається актуальним інфекційним захворюванням, у тому числі серед дорослого населення. Недостатня обізнаність лікарів загальної практики та терапевтів щодо поширеності, особливостей клінічного перебігу кашлюку призвело до того, що це захворювання у дорослому віці майже не діагностується, не відбувається ізоляція хворих, не призначається необхідне лікування.
Мета дослідження: дослідити частоту кашлюку в дорослих амбулаторних пацієнтів, які звернулись за медичною допомогою з приводу кашлю, визначити особливості клінічного перебігу та діагностики кашлюку у дорослому віці.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз карток 520 пацієнтів, які звернулись за медичною допомогою до лікарів-терапевтів і пульмонологів медичного центру «Інто-Сана» у період з 01.01.2018 р. до 01.01.2019 р., у яких кашель зазначений як основна скарга. З них 345 пацієнтів (66,3 %) відзначали кашель тривалістю до трьох тижнів (гострий), 110 хворих (21,1 %) кашель турбував від трьох до восьми тижнів (підгострий), у 65 (12,6 %) тривалість кашлю становила понад 8 тижнів (хронічний кашель). У 88 (16,9 %) із 520 пацієнтів діагностовано кашлюк: у 24 (27,2 %) був гострий кашель, 44 (50,0 %) — підгострий кашель, 20 (22,8 %) — хронічний кашель; ці пацієнти увійшли до основної групи. Вік пацієнтів основної групи — від 24 до 60 років, у середньому 33,5 ± 4,8 року, переважали жінки — 58 (65,9 %). Встановлено, що жоден пацієнт, який захворів на кашлюк, не отримав щеплення у дорослому віці. Групу контролю становили 88 пацієнтів, порівнянних за віком, статтю, тривалістю кашлю (дослідження «випадок — контроль»), у яких основна скарга — кашель — була пов’язана з іншим захворюванням. Серед пацієнтів групи контролю також переважали жінки — 63 (71,6 %), середній вік пацієнтів — 37,2 ± 5,7 року. Діагноз кашлюку вважали підтвердженим у разі виявлення ДНК Bordetella pertussis методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) при дослідженні назофарингеальних мазків та/або при виявленні методом ELISA підвищених титрів IgMабо IgA у сироватці. Проводили визначення IgG до кашлюкового токсину при зверненні за медичною допомогою та за необхідності повторно — через 4 тижні для виявлення динаміки рівня антитіл. Діагноз кашлюку вважався підтвердженим при збільшенні рівня антитіл IgG на ≥ 100 % або зменшення на ≥ 50 % у другій пробі сироватки, взятій через 4 тижні після забору першої проби. Статистичну значимість відмінностей визначали за допомогою критерію Манна — Уїтні.
Результати та обговорення. Серед пацієнтів основної групи у 60 (68,2 %) перебіг кашлюку був розцінений як легкий, у 28 (31,8 %) — середньої тяжкості. Пацієнтам групи контролю встановлено такі діагнози: гострий бронхіт — 16 (18,2 %), негоспітальна пневмонія — 8 (9,1 %), бронхіальна астма — 40 (45,5 %), хронічне обструктивне захворювання легень — 8 (9,1 %), кашель, пов’язаний із прийомом медикаментів, — 2 (2,3 %), гастроезофагеальна рефлюксна хвороба — 14 (15,9 %). Основні клінічні характеристики кашлю у пацієнтів основної та контрольної групи наведені у табл. 1.
Згідно з даними табл. 1, серед пацієнтів із кашлюком вірогідно частіше спостерігались такі особливості: нападоподібний кашель, нічний кашель, блювання після нападу кашлю, головний біль під час і після нападу кашлю, разом з тим репризи, які вважають класичним проявом захворювання, серед обстежених дорослих осіб відзначали лише 3 (3,4 %) хворих. 
Загалом 96 пацієнтам обох груп були призначені лабораторні дослідження для підтвердження діагнозу, 84 (95,5 %) пацієнтам основної групи (у 4 (4,5 %) хворих встановлено діагноз епідеміологічно — за наявності підтвердженого захворювання у члена сім’ї). У контрольній групі такі дослідження проведено в 12 (13,6 %) осіб, яким у подальшому встановлено інші діагнози. Результати лабораторних досліджень наведено у табл. 2.
З огляду на дані табл. 2 серед 84 пацієнтів основної групи, яким проводились лабораторні дослідження для встановлення діагнозу кашлюку, у 38 (45,2 %) осіб діагноз підтверджено за допомогою 2 методів — серологічного та ПЛР. 
Висновки. При зверненні дорослих пацієнтів із різною тривалістю кашлю для своєчасної діагностики кашлюку доцільно уточнювати такі характеристики кашлю, як нападоподібний характер, прояви у нічний час, блювання після нападу кашлю, головний біль під час і після нападу кашлю. Для покращення діагностики кашлюку всім пацієнтам, які мають вищевказані характеристики кашлю, слід призначати лабораторні методи досліджень — визначення ДНК Bordetella pertussis, рівня антитіл IgA та IgМ до Bordetella pertussis, а при необхідності — IgG у парних сироватках.


Back to issue