Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 7, №2, 2019

Back to issue

Епідеміологічні особливості хвороби Лайма у пацієнтів з ураженням опорно-рухової системи (стендова доповідь)

Authors: Гук М.Т., Шкільна М.І.
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України», м. Тернопіль, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Актуальність. Хвороба Лайма (бореліоз, Лайм-бореліоз, системний кліщовий бореліоз) — поліетіологічний, природно-вогнищевий зооноз із трансмісивним механізмом передачі, що характеризується поліморфізмом клінічних проявів, розвивається стадійно, поетапно. Один із частих проявів пізньої (хронічної) стадії хвороби Лайма — ураження великих і малих суглобів, що є наслідком дисемінації процесу, особливо при нелікованих безеритемних формах інфекції, та перебігає під масками різних ревматичних захворювань. 
Мета. Проаналізувати епідеміологічні особливості хвороби Лайма у пацієнтів з ураженням опорно-рухової системи.
Матеріали та методи. Під спостереженням було 64 пацієнти із Лайм-артритом віком від 18 до 78 років. Серед них 20 (31,3 %) чоловіків та 44 (68,7 %) жінки. Вікова структура пацієнтів: 18–19 р. — 6; 20–29 р. — 8; 30–39 р. — 12; 40–49 р. — 13; 50–59 р. — 14; 60 і більше — 12 осіб. Усі обстежені дали відповіді на запитання уніфікованої міжнародної анкети-опитувальника, в якій відмічали кількість та місця укусів кліщів, описували термін і способи їх видалення, скарги, що турбували після укусів кліщів. Діагноз Лайм-артриту встановлено згідно з МКХ-10, з урахуванням епідеміологічних і серологічних даних. Антитіла до антигенів комплексу B. burgdorferi sensul ato у сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу з використанням тест-систем компанії Euroimmun AG (Німеччина).
Результати та обговорення. Серед опитаних 64 пацієнтів факт нападу кліща пам’ятають 32 (50,0 %) особи, не пам’ятають — 32 (50,0 %). 12 (37,5 %) осіб відзначили одноразовий епізод укусу кліщем, двохразовий — 6 (18,8 %), понад 3 укуси мали 14 (43,7 %) хворих. Найактивніше кліщі нападали влітку: 15 (46,9 %) раз (серпень — 6 (40,0 %)), весною: 7 (21,9 %) (травень — 6 (85,7 %)), найменше восени: 3 (9,4 %) (вересень — 3 (100 %)). Не пам’ятають сезону нападу 7 (21,9 %) опитаних. Напади кліщів відбувались в лісі — у 21 (65,7 %) випадку, парковій зоні — 1 (3,1 %), на садово-городніх ділянках — 5 (15,6 %), не можуть вказати території 5 (15,6 %) респондентів. Найбільш частими місцями укусів пацієнти відзначили нижні кінцівки — 10 (31,3 %) та живіт — 6 (18,8 %) осіб, дещо рідше шию — 2 (6,2 %), голову — 1 (3,1 %), тулуб спереду — 1 (3,1 %) та руки — 1 (3,1 %) особа. Декілька локалізацій одночасно відзначили 11 (34,4 %) осіб. Напад у ділянку тулуба ззаду не відмічав жодний пацієнт. Щодо терміну видалення кліща, то у 14 (43,8 %) випадках пацієнти видаляли кліща до 12 годин після нападу, у 10 (31,3 %) та 3 (9,3 %) випадках — до 24 та 48 год відповідно. Час присмоктування кліща понад 48 год відзначили 2 (6,3 %) особи. Троє (9,3 %) опитаних не пам’ятають часу видалення кліща. Цікавим виявився факт, що 11 (34,4 %) респондентів для видалення кліща застосовували декілька методів, тоді як 6 (18,8 %) пацієнтів видаляли пальцями, 3 (9,3 %) — змащували жиром, 2 (6,3 %) — енергійним рухом, 2 (6,3 %) — викрутили; допомогою лікаря чи медичної сестри для видалення кліща скористались лише 3 (9,3 %) особи.
Висновки. Найбільшу активність кліщів 40,0 % пацієнтів відзначали влітку (серпень), перебуваючи в лісі — 65,7 %. Пацієнти із Лайм-артритами, мешканці Тернопільщини, в більшості випадків зазнавали нападів кліщів у декілька ділянок тіла, з переважанням у нижні кінцівки — 31,1 %. Для видалення кліща пацієнти з ураженням опорно-рухової системи використовували декілька методів, тоді як допомогою медичного працівника скористались лише 6,3 % респондентів. Відсутність у половини опитаних хворих із Лайм-артритами інформації про напади кліщів диктує необхідність проведення скринінгового дослідження їх сироваток крові на наявність збудників хвороби Лайма.


Back to issue