Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 6, №5, 2018

Back to issue

Результати комплексного лікування хворих на інфільтративний туберкульоз легень при застосуванні патогенетичних засобів

Authors: Пікас О.Б.
Національний медичний університетімені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Актуальність. Одна з важливих проблем сьогодення в медицині — це зростання захворюваності на хіміорезистентний туберкульоз та недостатня ефективність лікування хворих на цю недугу. Виявлена також нижча ефективність лікування хворих на туберкульоз легень (через поширений процес та великі деструктивні зміни), які зазнали впливу малих чи помірних доз радіації, ніж у решти хворих. Тому проблема підвищення ефективності їх лікування залишається актуальною.

На нашу думку, ефективність лікування можна підвищити, удосконалюючи антимікобактеріальну та патогенетичну терапію (шляхом розширення знань про механізм патогенезу та закономірності перебігу хвороби). Як патогенетичні засоби нами були вибрані препарати ліволін форте (антиоксидант, гепатопротектор, містить есенціальні фосфоліпіди) та імунофан (імуномодулятор, антиоксидант та гепатопротектор, донатор NO).

Мета: оцінка результатів комплексного лікування хворих на інфільтративний туберкульоз легень, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, при застосуванні патогенетичних засобів (ліволін форте та імунофан).

Матеріали та методи. Нами обстежено 56 хворих на інфільтративний туберкульоз легень, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, які знаходились на стаціонарному лікуванні у Київському міському протитуберкульозному диспансері № 1. Вік пацієнтів становив від 18 до 65 років. Усіх обстежених хворих розподілили на 2 групи (ідентичні за статтю, віком і характером туберкульозного процесу): контрольну (1-ша група), у яку ввійшли 27 (48,2 %) осіб, та основну (2-га група) кількістю 29 (51,8 %) осіб.

До і після роботи на ЧАЕС усі обстежені не контактували з джерелами радіоактивного опромінення.

Лікування хворих на інфільтративний туберкульоз легень включало антимікобактеріальну терапію за стандартним режимом (2 фази — інтенсивна і продовження), розробленим для кожної категорії пацієнтів. Хворим 2-ї групи додатково призначали патогенетичні препарати ліволін форте (по 2 капсули 3 рази на добу під час їди, запиваючи невеликою кількістю води; курс лікування 3 міс.) та імунофан (по 1 мл (50 мкг) підшкірно через кожні 3 доби; курс лікування 10 ін’єкцій).

Клініко-рентгенологічне і лабораторне обстеження хворих проводили перед призначенням лікування та через 2–3–4–5–6 місяців терапії. Результати лікування оцінювали за термінами ліквідації клінічних симптомів туберкульозу, припинення бактеріовиділення, зникнення інфільтративних і м’яковогнищевих змін у легенях та закриття порожнин розпаду.

Результати. Під впливом лікування у хворих 2-ї групи спостерігали більш виражену позитивну динаміку, ніж у пацієнтів 1-ї групи. У пацієнтів 2-ї групи симптоми інтоксикації зникали швидше на 3,1 тижня, ніж у хворих 1-ї групи (р < 0,05), — відповідно через 7,24 ± 0,72 і 10,34 ± 0,62 тижня лікування.

Бактеріовиділення припинилося достовірно швидше (на 0,9 міс., р < 0,05) у хворих на інфільтративний туберкульоз легень 2-ї групи, ніж у пацієнтів 1-ї групи. Середній термін його припинення становив відповідно 2,75 ± 0,20 міс. і 3,65 ± 0,30 міс.

Термін зникнення інфільтративних і м’яковогнищевих змін у легенях був довшим (на 1,1 міс., р < 0,05) у пацієнтів 1-ї групи (через 6,11 ± 0,30 міс.), ніж 2-ї (через 5,01 ± 0,20 міс.). Терміни закриття порожнин розпаду були значно коротшими (на 1,24 міс., р < 0,05) у хворих 2-ї групи (через 5,2 ± 0,2 міс.), ніж 1-ї (через 6,44 ± 0,20 міс.), р < 0,05. Загалом порожнини закрились у більшої кількості хворих 2-ї групи порівняно з 1-ю (р < 0,05).

Одночасне застосування патогенетичних засобів (ліволін форте та імунофан) на тлі антимікобактеріальної терапії у хворих на інфільтративний туберкульоз легень, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, сприяло обмеженню процесу і формуванню менших залишкових змін (поодинокі щільні вогнища, рубці, фіброз).

У більшості хворих 2-ї групи (64,5 %) закриття порожнин розпаду в легенях супроводжувалось мінімальними залишковими змінами, що вірогідно відрізнялося (р < 0,05) від результатів у хворих 1-ї групи (40,7 %).

Висновки. Застосування патогенетичних засобів (ліволін форте та імунофан) у комплексній терапії хворих на інфільтративний туберкульоз легень, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, було більш ефективним, ніж лікування без використання таких препаратів.

Застосування патогенетичних засобів (ліволін форте та імунофан) у комплексній терапії хворих на інфільтративний туберкульоз легень сприяло скороченню термінів усунення симптомів інтоксикації (на 3,1 тижня, р < 0,05) і припинення бактеріовиділення (на 0,9 міс., р < 0,05), прискорювало зникнення інфільтративних змін (на 1,1 міс., р < 0,05) і закриття порожнин розпаду в легенях (на 1,24 міс., р < 0,05) та зменшувало формування залишкових змін (на 36,9 %, р < 0,05).



Back to issue