"Тrauma" Том 17, №5, 2016

Актуальність. Ревматоїдний артрит є одним з найбільш поширених хронічних запальних захворювань суглобів. Поширеність захворювання серед дорослого населення у різних країнах світу становить від 0,6 до 5 %. Хворіють частіше люди працездатного віку. Пік захворювання припадає на 40–50 років, при цьому жінки хворіють у 2–4 рази частіше, ніж чоловіки. Захворюваність на ревматоїдний артрит у жінок збільшується після 30 років, досягаючи найбільших показників у 45–75 років. Мета: визначити діагностичну роль остеосцинтиграфії у хворих на ревматоїдний артрит при ендопротезуванні кульшових суглобів. Матеріали і методи. Остеосцинтиграфію проводили на томографічній сцинтиляційній однодетектерній гамма-камері «Тамара-301 Т» після внутрішньовенного введення 99m-Tc-пірофосфату активністю 550–770 МБк.
Результати. Усіх хворих розподілили на три діагностичні групи. До першої групи було включено 34 (45 %) пацієнтів, у яких відсоток накопичення радіофармпрепарату в проекції ураженого суглоба дорівнював +10–80 %, до другої — 27 (36 %) хворих, у яких відсоток накопичення індикатору в проекції ураженого суглобового комплексу становив +81–150 %, третя група нараховувала 13 (19 %) пацієнтів із накопиченням індикатору в проекції ураженого суглобового комплексу більше ніж +150 %. Через 1 рік після ендопротезування ураженого кульшового суглоба у хворих першої діагностичної групи післяопераційних ускладнень не зафіксовано. У 3 (11 %) пацієнтів другої діагностичної групи та 19 (30 %) пацієнтів третьої діагностичної групи через рік після ендопротезування розвинулось імплант-асоційоване інфекційне ускладнення. ­Висновки. Чим вище відсоток включення радіофармпрепарату в проекції ураженого ревматоїдним артритом суглобового комплексу при остеосцинтиграфії в доопераційний період, тим вище вірогідність виникнення післяопераційних імплант-асоційованих ускладнень після ендопротезування (p < 0,05).

Актуальность. Ревматоидный артрит является одним из наиболее распространенных хронических заболеваний. Распространенность заболевания среди взрослого населения составляет от 0,6 до 5 %. Болеют чаще люди трудоспособного возраста. Пик заболеваемости приходится на 40–50 лет, при этом женщины болеют в 2–4 раза чаще, чем мужчины. Заболеваемость ревматоидным артритом у женщин увеличивается после 30 лет, достигая наибольших показателей в 45–75 лет. Материал и методы. Остеосцинтиграфия проводилась на томографической сцинтиляционной однодетекторной гамма-камере «Тамара-301Т» после внутривенного введения 99m-Tc-пирофосфата активностью 550–770 МБк. Результаты. Всех больных разделили на три диагностические группы. В первую группу включены 34 (45 %) пациента, у которых процент накопления радиофармпрепарата в проекции пораженного сустава составлял +10–80 %; во вторую группу — 27 (36 %) больных, у которых процент включения индикатора в проекции пораженного суставного комплекса составлял +81–150 %; третья группа насчитывала 13 (19 %) пациентов с включением индикатора в проекции пораженного сустава больше чем +150 %. Через 1 год после эндопротезирования у больных первой диагностической группы послеоперационных осложнений зафиксировано не было. У 3 (11 %) пациентов второй группы и 19 (30 %) третьей диагностической группы через год после эндопротезирования было выявлено имплант-ассоциированное инфекционное осложнение. Выводы. Чем выше процент включения радиофармпрепарата в проекции пораженного ревматоидным артритом сустава при остеосцинтиграфии в дооперационный период, тем достоверно выше вероятность возникновения имплант-ассоциированных осложнений после эндопротезирования (p < 0,05).

Introduction. Rheumatoid arthritis is one of the most common chronic inflammatory joint diseases. The prevalence of the disease among adults in different countries of the world ranges from 0.6 to 5 %. People of working age suffer more often. The peak incidence occurs in the 40–50 years, while women suffer 2–4 times more often than men. The incidence of rheumatoid arthritis in women increases after 30 years, reaching the greatest figures in the 45–75 years. Objective: to determine the diagnostic role of bone scintigraphy in patients with rheumatoid arthritis during hip replacement. Material and methods. Bone scintigraphy was performed on single-head tomographic scintillation gamma camera Tamara-301 T after intravenous injection of 99m-Tc-pyrophosphate with activity of 550–770 MBq. Results. All patients were divided into three diagnostic groups. The first group included 34 (45 %) patients, in whom radiopharmaceutical accumulation in the projection of the affected joint was +10–80 %; the second one — 27 (36 %) patients, in which the indicator accumulation in the projection of the affected joint was + 81–150 %; the third group consisted of 13 (19 %) patients with indicator accumulation in the projection of the affected joint more than +150 %. One year after arthroplasty of the affected knee joint, postoperative complications weren’t detected in patients of the first diagnostic group. Three (11 %) patients of the second diagnostic group and 19 (30 %) patients from the third diagnostic group developed implant-associated infectious complications one year after the hip arthroplasty. Conclusions. The higher the percentage of radiopharmaceutical inclusion in the projection of a joint affected by rheumatoid arthritis during bone scintigraphy in the preoperative period, the higher the likelihood of implant-related complications after arthroplasty (p < 0.05).

остеосцинтиграфія; ревматоїдний артрит; кульшові суглоби; ендопротезування

остеосцинтиграфия; ревматоидный артрит; тазобедренные суставы; эндопротезирование

bone scintigraphy; rheumatoid arthritis; hip joints; arthroplasty