Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Здоровье ребенка» 3 (54) 2014

Вернуться к номеру

Клінічно-ендоскопічні прояви виразкової хвороби в дітей залежно від інфікованості Helicobacter pylori

Авторы: Сорокман Т.В., Сокольник С.В., Гінгуляк М.Г., Попелюк Н.О. - Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Рубрики: Гастроэнтерология, Педиатрия/Неонатология, Методы исследования

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Проаналізовано клінічно-ендоскопічні особливості H.pylori-асоційованої виразкової хвороби у дітей. Встановлено переважання H.рylori-позитивних випадків виразкової хвороби незалежно від локалізації виразки. Токсигенні штами H.рylori викликають тяжкий перебіг виразкової хвороби з тривалими та частими рецидивами. Більшість H.pylori-позитивних уражень асоційовані з Cag+VacA+ серотипом мікроорганізму. В осіб, інфікованих серотипом CagA–VacA+, частіше трапляються виразки великих розмірів.

Проанализированы клинико-эндоскопические особенности H.pylori-ассоциированной язвенной болезни у детей. Установлено преобладание H.рylori-положительных случаев язвенной болезни независимо от локализации язвы. Токсигенные штаммы H.рylori вызывают тяжелое течение язвенной болезни с длительными и частыми рецидивами. Большинство H.pylori-положительных поражений ассоциируются с Cag+VacA+-серотипом микроорганизма. У лиц, инфицированных серотипом CagA-VacA+, чаще встречаются язвы больших размеров.

We analyzed the clinical and endoscopic features of H.pylori-associated peptic ulcer disease in children. Prevalence of H.pylori-positive cases of peptic ulcer disease, regardless of the localization of ulcers, was determined. Toxigenic strains of H.pylori cause severe course of ulcer disease with prolonged and frequent relapses. Most of H.pylori-positive lesions are associated with Cag+-VacA+ serotype of microorganism. In individuals infected with serotype CagA-VacA+, ulcers of large sizes are more common.


Ключевые слова

діти, виразкова хвороба, H.pylori.

дети, язвенная болезнь, Helicobacter pylori.

children, peptic ulcer, Helicobacter pylori.

Статья опубликована на с. 39-42

Вступ

Понад 170 років минуло з часу виділення виразкової хвороби (ВХ) в самостійну нозологічну форму, а суперечки про етіологію та патогенез цього захворювання не стихають і досі. З часу описання Ж. Крювельє (J. Cruveilhier) симптоматики та патоморфологічних ознак ВХ десятки теорій по черзі змінювали одна одну, намагаючись пояснити походження ВХ з позицій локального патологічного процесу в слизовій оболонці (СО) шлунка або дванадцятипалої кишки (ДПК) [2, 8]. Натепер першочергове значення у формуванні запально-деструктивних захворювань гастродуоденальної ділянки (ГДД) небезпідставно надається специфічному інфекційному агенту — Helicobacter pylorі (H.pylorі) [3]. Даний мікроорганізм вважається найбільш поширеною персистувальною бактеріальною інфекцією (інфікованість сягає 60 % населення земної кулі) [7]. Згідно з даними різних дослідників, інфікованість дитячого населення становить 60–70 % [1, 4, 5]. Така висока контамінація свідчить про те, що найближчим часом буде спостерігатися подальший ріст H.pylori-асоційованих захворювань, передусім гастродуоденітів та ВХ [4, 6].

Мета дослідження — виявити клінічно-ендоскопічні особливості перебігу H.рylori-асоційованої ВХ у дітей.

Матеріал і методи дослідження

Детальне клінічно-генеалогічне, молекулярно-генетичне та лабораторно-інструментальне обстеження проведено 118 дітям, хворим на виразкову хворобу шлунка та/або дванадцятипалої кишки, віком 8–18 років.

Верифікація клінічного діагнозу проводилася відповідно до протоколів лікування дітей за спеціальністю «Дитяча гастроентерологія» (наказ МОЗ України № 438 від 26.05.2010 р. та № 59 від 29.01.2013 р.).

Ідентифікація H.pylori проводилась із використанням діагностичної тест-системи «ХелікоБест-антитіла» (серія D-3752) з метою виявлення специфічних імуноглобулінів класів М, А та G до антигену CagA H.pylori у сироватці крові методом імуноферментного аналізу, бактеріоскопічного дослідження біоптатів із тіла, антрального відділу шлунка та луковиці дванадцятипалої кишки та стандартної тест-системи для визначення ДНК H.pylori, CagA-позитивного та VacA-позитивного штамів H.pylori за допомогою полімеразної ланцюгової реакції.

Для твердження про вірогідність різниці враховувалася загальноприйнята в медико-біологічних дослідженнях величина рівня ймовірності (р) (р < 0,05). Результати дослідження представлені кількістю спостережень у групі, відсотками або середнім та середньоквадратичним відхиленням, точним значенням р. Вірогідність різниці між відносними величинами визначалася методом кутового перетворення Фішера Рф.

Результати дослідження та їх обговорення

У дітей, інфікованих токсигенними штамами H.pylori, вірогідно частіше зустрічались легкий (р < 0,01) та середньотяжкий (р < 0,001) перебіги захворювання порівняно з тяжким.

У дітей, інфікованих нетоксигенним штамом H.pylori, вірогідно частіше зустрічався середньотяжкий (р < 0,01) перебіг захворювання порівняно з легким та тяжким, у неінфікованих H.pylori дітей переважав середньотяжкий перебіг (р < 0,05) порівняно з тяжким (табл. 1).

Вірогідним виявилось переважання випадків тривалості захворювання 1–3 роки порівняно з тривалістю до 1 року (р < 0,05) та понад 3 роки (р < 0,01) у дітей, інфікованих токсигенними штамами H.pylori. У неінфікованих дітей також переважала частота випадків тривалості виразкової хвороби 1–3 роки щодо такої понад 3 роки (р < 0,05) (табл. 2).

Вірогідним було переважання випадків із частотою загострень 1 раз протягом 1 року в інфікованих токсигенними штамами H.pylori дітей як відносно неінфікованих та неінфікованих токсигенним штамом H.pylori дітей, так і порівняно з частотою загострень 1 раз протягом 2–3 років у H.pylori-позитивних дітей (р < 0,001) (табл. 3).

У H.pylori-інфікованих токсигенними штамами дітей встановлено вірогідне переважання 1-тижневого загострення виразкового процесу порівняно з випадками 2- та 3-тижневого загострення захворювання (р < 0,01). У дітей із нетоксигенним штамом H.pylori та H.pylori-негативних осіб вірогідно відрізнялась кількість випадків із тривалістю загострення протягом 1 тижня та 3 тижнів (р < 0,01) (табл. 4).

У результаті проведення верифікації інфікування СО органів ГДД H.рylori встановлено переважання позитивних випадків незалежно від локалізації виразкового процесу. У 100 % випадків ВХ шлунка була пов’язана з даним мікроорганізмом. Вірогідно переважали H.pylori-позитивні випадки ураження СО ДПК порівняно з H.pylori-негативними (р < 0,001) (рис. 1). У більшості випадків виявлялись токсигенні штами H.pylori як при локалізації виразок у шлунку (10,9 ± 3,1 %), так і в ДПК (61,6 ± 4,8 %) порівняно з нетоксигенним штамом (1,9 ± 1,3 %) (р < 0,01) та (17,8 ± 3,8 %) (р < 0,001) відповідно.

Більшість H.pylori-позитивних уражень становив Cag+VacA+-серотип мікроорганізму. Встановлено вірогідну різницю між кількістю уражень даним серотипом СО шлунка та ДПК (р < 0,001). При інфікуванні H.pylori у 2,17 раза частіше в СО ДПК виявляли токсигенний штам CagA+VacA+ порівняно з нетоксигенним Cag–VacA– (р < 0,01) (рис. 2).

При вивченні особливостей інфікування різних відділів СО шлунка токсигенними та нетоксигенним серотипами H.pylori встановлено: значне переважання ураження кардіального та пілоричного відділів шлунка токсигенним серотипом CagA+VacA+, з однаковою частотою зустрічався токсигенний серотип CagA–VacA+ у пілоричному та антральному відділах, CagA+VacA– виявлено лише в антральному відділі шлунка, нетоксигенний серотип CagA–VacA– з однаковою частотою зустрічався у пілоричному та кардіальному відділах шлунка. СО цибулини ДПК уражалась різними штамами мікроорганізму наступним чином: незалежно від локалізації виразкового дефекту переважав токсигенний серотип CagA+VacA+, у більшій кількості випадків токсигенними серотипами CagA+VacA– та CagA–VacA+ уражалась передня стінка луковиці ДПК, нетоксигенний серотип CagA–VacA– зустрічався практично з однаковою частотою незалежно від локалізації.

При одиничних ураженнях СО органів ГДД вірогідно переважали токсигенні штами H.pylori, зокрема переважали випадки наявності серотипу CagA+ VacA+ порівняно з нетоксигенним CagA–VacA– (р < 0,01). Вірогідної різниці між ураженням СО ГДД токсигенним та нетоксигенним штамами H.pylori як при одиничних (74,6 ± 5,3 % та 25,4 ± 5,3 % відповідно), так і при множинних дефектах (79,4 ± 6,9 % та 20,6 ± 6,9 % відповідно) не встановлено (ф = 0,541, р > 0,05). Для осіб із серотипом H.pylori CagA+VacA– характерним є переважання множинних уражень СО ГДД (рис. 3).

Для токсигених серотипів H.pylori CagA+VacA+ та CagA+VacA– та нетоксигенного CagA–VacA– більш характерні виразкові дефекти малих розмірів (0,1–0,2 см та 0,3–0,5 см), у той час як в осіб, інфікованих серотипом CagA–VacA+, виявлено більшу кількість дефектів великих розмірів (понад 1 см), що може свідчити про значну інвазивність даного серотипу мікроорганізму (рис. 4).

Висновки

1. Встановлено переважання H.рylori-позитивних випадків ВХ незалежно від локалізації виразки.

2. Токсигенні штами H.рylori викликають тяжкий перебіг ВХ із тривалими та частими рецидивами.

3. Більшість H.pylori-позитивних уражень асоційовані з Cag+VacA+-серотипом мікроорганізму.

4. В осіб, інфікованих серотипом CagA–VacA+, частіше трапляються виразки великих розмірів, що може свідчити про значну інвазивність даного серотипу H.рylori.


Список литературы

1. Абатуров О.Є. Фактори ризику розвитку хронічних СagА-позитивних НР-асоційованих гастритів у дітей / О.Є. Абатуров, Н.Ю. Завгородня // Перинатология и педиатрия. — 2012. — № 1 (49). — С. 123-125.

2. Бельмер С.В. Перспективы детской гастроэнтерологии / С.В. Бельмер // Перспективы медицины. Практика педиатра. — 2013. — Март-апрель. — С. 7-10.

3. Вдовиченко В.І. Стан чинників агресії та захисту у хворих на пептичну виразку до і після антигелікобактерної терапії / В.І. Вдовиченко, О.Є. Склярова // Сучасна гастроентерологія. — 2010. — № 3 (53). — С. 31-34.

4. Волков B.C. Что способствует превращению Helicobacter pylori из симбионта в этиопатогенетический фактор ЯБДК? / В.С. Волков, И.Ю. Колесникова, Г.С. Беляева [и др.] // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. — 2010. — № 2. — С. 48-52.

5. Денисова Е.В. Анализ многолетней динамики заболеваемости язвенной болезнью до и после введения в лечение эрадикационной терапии / Е.В. Денисова, В.Е. Назаров // Гастроэнтерология Санкт-Петербурга. — 2011. — № 2–3. — С. 8-10.

6. Дудник В.М. Оцінка ефективності фармакотерапії у дітей з хронічною гастродуоденальною патологією, асоційованою з CagA позитивними штамами Helicobacter pylori / В.М. Дудник, Г.М. Руденко // Сучасна гастроентерологія. — 2011. — № 5 (61). — С. 41-45.

7. Клінічні особливості перебігу виразкової хвороби в дітей / Т.В. Сорокман, С.В. Сокольник, Н.О. Попелюк, М.Г. Гінгуляк // Буковинський медичний вісник. — 2013. — Том 17, № 3 (67), ч. 2. — С. 75-78.

8. Роль Нelicobacter pylori в патогенезі виразкової хвороби у дітей / О.І. Сміян, В.А. Плахута, О.М. Ємець, Я.О. Лата // Вісник СумДУ. — 2011. — Том 2, № 1. — С. 108-115.

9. Сучасні погляди на етіопатогенез виразкової хвороби в дітей / Т.В. Сорокман, Д.Р. Андрійчук, С.В. Сокольник [та ін.] // Здоровье ребенка. — 2009. — № 2 (17). — С. 85-88.


Вернуться к номеру