Журнал «Вестник Ассоциации психиатров Украины» (02) 2011

Консорціум дослідників, суспільних діячів та клініцистів заявляє дослідницькі пріоритети задля покращення життя людей, які страждають від психічних захворювань в усьому світі, і закликає до негайних дій та інвестицій.

Шизофренія, депресія, епілепсія, деменція, алкогольна залежність та інші психічні й неврологічні розлади й розлади, що спричинені вживанням психоактивних речовин (надалі — психічні та неврологічні розлади, ПНР), становлять 13 % від тягаря захворювань у світі (табл. 1), перевершуючи як серцево-судинні захворювання, так і рак [1]. Депресія входить до числа трьох провидних складових тягаря захворювань у світі, а розлади, спричинені вживанням алкоголю та нелегальних наркотиків, становлять понад 5 % [2]. Кожні сім секунд у когось виникає деменція [3], витрати на неї у світі у 2009 році становили 609 млрд доларів США [4]. За оцінками експертів, до 2020 року щорічно 1,5 млн осіб помиратиме через самогубство, а від 15 до 30 млн осіб зроблять спробу суїциду [5].

Відсутність засобів лікування та профілактичних заходів для ПНР певним чином пояснюється обмеженим розумінням мозку та його молекулярних і клітинних механізмів. Якщо існують ефективні методи лікування, то вони часто є недоступними для тих, хто їх найбільше потребує. У 83 % країн із низьким доходом у первинній ланці допомоги відсутні засоби для лікування хвороби Паркінсона, у 25 % — протиепілептичні засоби [6]. Між країнами та всередині країн існує нерівність у розподілі людських ресурсів, що послаблює доступ до допомоги: за даними ВООЗ, у Європейському регіоні у 200 разів більше психіатрів, ніж в Африці [7]. У всіх країнах інвестиції у фундаментальні дослідження профілактики та лікування ПНР непропорційно нижчі, ніж тягар цих захворювань [8].

Щоб привернути увагу до існуючого стану речей ініціативою «Головні виклики охороні психічного здоров’я у світі» були визначені пріоритети досліджень на наступні 10 років, що могли б вплинути на життя осіб, які живуть із ПНР. Дане дослідження фінансувалося Національним інститутом психічного здоров’я Сполучених Штатів у Бетсаді, штат Меріленд, та підтримане Всесвітнім альянсом із вивчення хронічних захворювань, штаб-квартира якого знаходиться в Лондоні. Відповіді на поставлені запитання потребуватимуть розширення та поглиблення наукового пошуку. Ми використовуємо термін «психічне здоров’я» як усталену назву для ПНР. Ми виключили стани з васкулярною та інфекційною етіологією (наприклад, інсульт або церебральна малярія), оскільки вони були в центрі уваги двох попередніх ініціатив із головних викликів — «Здоров’я у світі» та «Хронічні неінфекційні захворювання» [9].

Ця ініціатива відрізняється від попередніх заходів зі встановлення пріоритетів в охороні психічного здоров’я [10–12] чотирма ознаками. По-перше, світовим масштабом. По-друге, уперше був використаний метод Delphi [13], структурована техніка, що застосовує зворотний зв’язок для досягнення консенсусу між різними ланками з багатьма учасниками. По-третє, вона охоплює весь спектр ПНР. Нарешті, наша діяльність має на меті створити широку спільноту дослідників, як це сталося із заснуванням Всесвітнього альянсу з вивчення неінфекційних захворювань.

Визначення пріоритетів

Робота над визначенням пріоритетів була завданням великої міжнародної групи Delphi. Лідерами виконавчого комітету стали представники ключових фінансуючих агенцій, що забезпечували всебічні керівництво та моніторинг. До складу дорадчого наукового комітету увійшли лідери відповідних наукових напрямків, які керували процесом. Адміністративна команда національного інституту психічного здоров’я очолила роботу комітетів та правлінь і координувала комунікацію та аналіз даних.

Дорадчий комітет номінував 594 дослідників, суспільних діячів, керівників та клініцистів, із них 422 (із понад 60 країн) погодились взяти участь. Понад третину учасників становили дослідники в галузях генетики, нейронаук, фундаментальних наук про поведінку й розвиток мозку. Дослідники охорони здоров’я становили чверть, іншу третину — клініцисти та епідеміологи.

На першому етапі членів групи просили відповісти на таке запитання: «Які головні виклики для охорони психічного здоров’я у світі?» і назвати до п’яти галузей, які вони вважають пріоритетними. Як і в попередніх ініціативах [9, 14], головні виклики визначалися як «певні бар’єри, усунення яких допомогло б розв’язати важливі проблеми охорони здоров’я. Успішне виконання інтервенцій могло б призвести до великої ймовірності здійснення значного впливу». Під час першого етапу було зібрано 1656 викликів.

Вони були опрацьовані адміністративною командою й головами виконавчого та дорадчого комітетів, результатом став коротший перелік із 154 унікальних викликів, із яких на другому етапі робоча група відібрала 40 із найбільшим рейтингом. 25 перших викликів наведені у табл. 2. На третьому етапі членів робочої групи просили надати рейтинг кожному виклику за чотирьохбальною шкалою: здатність знизити тягар захворювань, вплив на рівність, нагальність впливу та здатність втілення. Для складання остаточного переліку головних викликів були зважені індивідуальні рейтинги кожного виклику за сумою кожного з чотирьох критеріїв та вони були розподілені за загальною кількістю відповідей.

Перелік

25 головних викликів, що наведені у табл. 2, становили послідовність від доклінічних питань етіології й лікування ПНР до втілення, потрібності стратегій і поширення ефективних інтервенцій. Усі виклики підкреслюють необхідність глобальної кооперації у проведенні досліджень зі створенням спільного доступу до баз даних для забезпечення можливостей їх оцінки й опрацювання. Було виявлено, що діти потребують окремої уваги щодо профілактики й лікування. Більшість психічних розладів пов’язані з процесами розвитку, таким чином, зменшення тривалості нелікованих захворювань із зосередженням ресурсів на якомога ранньому виявленні їх клінічних стадій може стати революцією в лікуванні. Подібним чином обов’язковою вимогою є дослідження ролі несприятливих впливів на батьків і розробка втручань для зменшення тривалих негативних наслідків поганого соціоекономічного стану на пізнавальні здібності дітей.

Виклики охоплюють декілька широких тем. По-перше, результати підкреслюють потребу досліджень, що використовують підхід вивчення протягом життя. Цей підхід дозволяє припустити, що багато ПНР або починаються, або проявляються в ранні періоди життя, тому варто з однаковою увагою ставитися до факторів ризику розладів, що уражають як дітей, так і дорослих. Зусилля створити міцні основи психічної діяльності — пізнавальні та емоційні ресурси, що впливають на більшу здатність особи принести користь суспільству і відчувати якості життя — також можуть зменшити ризик таких розладів, як депресія, розлади, спричинені вживанням психоактивних речовин, біполярний розлад і деменція [15].

По-друге, виклики вбачають, що страждання, яке спричинене ПНР, не обмежується пацієнтом, а поширюється на членів родини і громади. Таким чином, вирішальними є масштабні зміни системи охорони здоров’я з приділенням уваги соціальній ізоляції й дискримінації. У той же час дослідження інтеграції надання допомоги при ПНР у систему допомоги при хронічних захворюваннях могло б трансформувати служби та зменшити витрати. По-третє, виклики підкреслюють той факт, що пакети надання ефективної допомоги, будь-яка допомога та будь-яке втручання — психологічна або фармакологічна, проста або складна — мають спиратися на доказову базу, якою слід забезпечити розробників програм, клініцистів та керівників. Нарешті, відповіді робочої групи підкреслюють важливість взаємозв’язків між негативним впливом оточуючого середовища та ПНР. Надзвичайна бідність, війни та природні катастрофи охоплюють світ, і ми не до кінця розуміємо механізми, що можуть запобігти виникненню психічних розладів за цих обставин або сприяти їм.

Наступні кроки

Уже є певні серйозні досягнення в нашому розумінні етіології та лікування ПНР. Наступні прориви, імовірно, залежать від відкриттів у генетиці та нейронауках разом із дослідженням ролі соціокультурного оточення та навколишнього середовища. П’ять головних викликів, визначених рейтингом зниження тягаря захворювань, вплив на нерівність, нагальність впливу та здатність втілення мають слугувати відправним пунктом для негайного початку дослі­джень і визначення пріоритетів у політиці (див. рядки, виділені жирним шрифтом у табл. 2).

Дії за всіма цими викликами потребуватимуть тривалих інвестицій. Суттєвий прогрес у дослідженнях може бути досягнутий протягом наступних десяти років, якщо негайно розпочати інвестування. Ініціатива Національного інституту психічного здоров’я «Спільні інструменти для міжнародних дослі­джень психічного здоров’я» вже отримали ідейну підтримку для дослідження надання допомоги з охорони психічного здоров’я медичними працівниками, які не є фа­хівцями у цій сфері, та дослідження підготовки фахівців у країнах із низьким та середнім доходом. Але також має бути залучене більш широке коло зацікавлених осіб, зокрема, для вивчення проблем, які потребують інтегрованих досліджень та стратегії інтервенцій.

ВООЗ має поширювати інформацію про ці виклики серед міністерств охорони здоров’я, дослідницьких рад у країнах, що входять до ВООЗ, щоб запланувати дослідження й визначити пріоритети. Враховуючи тісний взаємозв’язок між економічним та соціальним розвитком із потребами осіб, які страждають від ПНР, Всесвітній банк та його регіональні підрозділи, національні агенції з розвитку, фонди, неурядові організації і світова економічна спільнота повинні взяти участь, щоб відповісти на ці виклики.

На дослідниках і фінансистах у зв’язку з цим лежить надзвичайна відповідальність. Консорціуми та мережі робочих груп, університети та їх партнери мають організувати свою діяльність і супроводити ці головні виклики. Лідери «Головних викликів для психічного здоров’я у світі», «Всесвітнього альянсу з хронічних захворювань» і їх партнери зустрінуться у жовтні, щоб розробити стратегію для регулярного моніторингу прогресу. Навіть незначне просування в реагуванні на головні виклики для охорони психічного здоров’я у світі може призвести до значної економічної користі й покращення якості життя, у тому числі зменшення неадекватного використання медичних служб та покращення продуктивності у наступні роки [16], що перевищить вкладені кошти. Хоча найбільшим викликом є подолання ПНР, це не може бути досягнуте в най­ближчі 10 років, але дослідження запевняють, що слід рухатися в цьому напрямку.

Переклад з англійської  Станіслава Костюченка