Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Газета «Новости медицины и фармации» Аллергология и иммунология (322) 2010 (тематический номер)

Вернуться к номеру

Українська алергологія в період економічної кризи

Авторы: Б.М. Пухлик, професор, головний позаштатний алерголог МОЗ України

Версия для печати

Деякі економічні аспекти вітчизняної охорони здоров''я

Зараз мало хто може заперечувати наявність зв''язку між економічними процесами у світі, окремій країні й станом охорони здоров''я. Не є винятком і Україна, яка в зв''язку з експортно орієнтованим характером економіки відчула на собі ці процеси особливо боляче. Чому висновок саме такий? Тому що основними засобами діагностики і лікування в медицині є обладнання, устаткування, реактиви і медикаменти. Більшість усього цього Україна імпортує. А те, що не імпортує (мова йде про продукцію віт­чизняних фармацевтичних підприємств і аптечні заклади), знаходиться у приватній власності, тобто конт­ролювати держава не може. Безумовно, при цивілізованих відносинах між приватними власниками і державою (в особі її чиновників) ці стосунки є прогнозованими, контролюються і регулюються. Але в Україні поки що це далеко не так.

Наведемо такий приклад. Як відомо, за період з 2005 по 2009 рік курс американського долара зріс приблизно на 60 %. За цей же період, за даними Ю. Николова (2009), відпускні ціни 507 найменувань фармпрепаратів, що випускаються українськими виробниками, зросли в середньому на 307 % у доларовому еквіваленті. Але це у середньому. Деякі препарати зросли у ціні набагато більше, навіть на 2823–5074–6859 %.

Як людина, яка багато років займається виробництвом препаратів алергенів, тобто розуміється на справі виробництва лікарських засобів (ЛЗ), охоче погоджуюся з думкою виробників вітчизняних фармпрепаратів про те, що за останні роки шалено зросли ціни на все — енергоносії, устаткування для виробництва, реактиви, сировину, а також кількість і якість центральних та місцевих податків і неофіційних поборів. Звичайно, великі витрати йдуть на постійну модернізацію виробництва, підвищення зарплатні працівникам, щоб захистити їх в умовах тотального підвищення цін. Однак при всьому цьому в керівників фармпідприємств не завжди є розуміння того, в якому жалюгідному стані знаходиться пересічна хвора людина в Україні. Часто буваючи за кордоном і спостерігаючи за людьми похилого віку, які безкоштовно отримують високовартісну і якісну медичну допомогу, які достойно доживають у відповідних державних закладах, постійно відчуваю сором за маленьких і великих керівників нашої країни, які очолюють підприємства, що «на плаву». Як можна їздити на таких машинах, мешкати в таких палацах, не бачачи, як і чим живуть наші хворі й наші старі люди? Як вказує той же Ю. Николов, на фоні щорічного 30% зростання фінансового обсягу фармацевтичного ринку в Україні йде постійне зменшення населення нашої країни — вже (офіційно!) менше 45 млн мешканців.

Тут ще важливо додати, що за ці ж роки з об''єктивних і необ''єктивних причин дуже суттєво зросли ціни на фармпрепарати в аптечних закладах, у яких значно менше реальних причин до цього, ніж у виробників. «Моральність» керівників багатьох аптечних закладів ми могли добре оцінити під час паніки, пов''язаної зі «свинячим» грипом.

Мені можна зауважити, що все вищенаведене має віддалений зв''язок зі службою алергології, яку я маю честь представляти. На це я категорично скажу «ні» і постараюсь це проілюструвати фактами. По-перше, доведу, що застосування алергенів є не тільки стрижневим підходом, але й дуже ефективним заходом у алергології. По-друге, висвітлю стратегію і тактику вітчизняного виробника алергенів — вінницького ТОВ «Імунолог», яке не відділяє себе від алергологічної служби України, намагається ділити з нею всі негаразди сучасного періоду і якомога підтримувати.

 

Діагностика і лікування алергенами — економічно ефективний захід

В Україні, за розрахунками, має бути не менше 10 млн хворих на АЗ (їх 25–30 % від чисельності населення окремих регіонів). Вітчизняна статистика, як ми неодноразово вказували, реєструє в кращому разі кожного 20-го хворого на АЗ. А як відомо, хворий, який не спостерігається фахівцем, або зовсім не лікується, або лікується епізодично (ліквідує тільки симптоми АЗ), має погані перспективи. Така тактика поступово веде до прогресування захворювання, розширення спектра «причинних алергенів», зменшення кратності й тривалості ремісій, інвалідизації і навіть передчасної смерті. Все це, зрозуміло, є не тільки суто клінічними, але й економічними категоріями. За нашими розрахунками (проведені ще до здороження ЛЗ у 2009 році) хворі на АЗ в Україні мали витрачати понад 15 млрд гривень на рік. Стільки, звичайно, не витрачають, оскільки всього на рік на всі ЛЗ в Україні витрачається приблизно 25 млрд гривень, але це означає, що хворі платять замість грошей власним здоров''ям, тобто погіршенням його якості й тривалості. Отже, покращення діагностики АЗ, максимально раннє її здійснення, до чого слід прагнути, є дуже важливим не тільки з клінічного, але й з економічного погляду важливим заходом.

З цією метою в Україні створено найбільший в СНД і один із найбільших у Європі спектр діагностичних алергенів (до 140 найменувань), сучасну технологію та засоби тестування (прик-тест, 2 види ланцетів), набори для скринінгу, діагностики медикаментозної алергії (МА) тощо. Раніше нами було показано, що тільки впровадження скринінгу АЗ, для чого в Україні вже багато зроблено, могло б принести щорічно економії витрат на лікування АЗ у розмірі понад 100 млн гривень. Усі інші запропоновані нами технології та препарати алергенів при їх використанні також дають суттєвий економічний зиск. Як це робиться в Україні і в конкретних регіонах, показано нижче. Тим більше, що економічні показники вкупі з певними показниками забезпеченості алергенами та їх акцесуарами якнайкраще характеризують якість алергологічної служби в окремих регіонах. Так, у табл. 1 наведено дані про придбання розчину гістаміну в 2008–2009 роках, що умовно можна вважати за показник, який характеризує охоплення шкірною алергодіагностикою.

 

По-перше, як відзначено в табл. 1, охоплення шкірною діагностикою алергенами у 2009 році порівняно з 2008 роком поліпшилося на 12,17 %. Згідно з цим зросла забезпеченість населення України діагностичними алергенами. У 2009 році провідними в цьому сенсі алергологи мм. Києва, Севастополя, АР Крим, Вінницької, Дніпропетровської, Черкаської, Запорізької областей (вище середнього показника), гіршими — Чернівецької, Житомирської, Миколаївської, Кировоградської, Тернопільської, Хмельницької областей. Різкий позитивний зсув у галузі діагностики АЗ здійснили алергологи АР Крим (на 407,14 %), позитивні зміни — у м. Севастополі, Львівській, Вінницькій, Одеській, Київській областях.

Для нашої медицини і населення завжди важливим є і економічна складова діагностики. У зв''язку з цим нагадаємо, що вартість шкірного тестування вітчизняними алергенами у 15–30 разів дешевша за лабораторне визначення специфічних IgE в закордонних лабораторних мережах (вітчизняні, на жаль, вітсутні). Тільки при шкірному тестуванні можна поставити один чи декілька вибраних тестів. При лабораторному тестуванні мова завжди йде про визначення панелі алергенів, більшість з яких цьому хворому не потрібні.

Діагностичним показником, але дещо іншої властивості, є і забезпеченість наборами для скринінгу АЗ, які особливо важливо застосовувати у сільській місцевості (табл. 2).

 

Лідерами щодо придбання й забезпеченості наборами для скринінгу АЗ є Чернігівська (!), а також Закарпатська, Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Волинська, Миколаївська області. Значно покращили роботу з цього виду діяльності Дніпропетровська, Закарпатська, Черкаська області, і, навпаки, значно погіршили — м. Київ, Донецька, Житомирська, Львівська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Харківська, Хмельницька, Чернівецька області. Ми вважаємо, що цей метод поки що використовується в Україні мінімально, розуміння у його потребі ніяк не сформується, і більш-менш серйозно у напрямку скринінгу в 2009 році працювали лише Чернігівська, Закарпатська, Дніпропетровська, Вінницька, Київська, Луганська області. Внаслідок такого ставлення цей діагностичний засіб є економічно нерентабельним, і ми утримуємо його лише з розуміння важливості діагностичної роботи в умовах периферії.

Розуміння того, що грибкові алергени є найбільш поширеними екзоалергенами з комбінованою дією (гіперчутливість негайного та сповільненого типів), мають, на жаль, не всі українські алергологи. Про це свідчать дані табл. 3.

 

Як видно з даних табл. 3, таке розуміння в Україні ширшає серед алергологів, але не серед усіх.

Інформація щодо придбання ланцетів для прик-тесту також дає певні відомості щодо якості діагностики алергенами. Важливо й те, що цей метод є приблизно на 40 % дешевшим, ніж скарифікаційний тест у його «совковій» методології. Такі регіони, як м. Севастополь, Івано-Франківська, Кировоградська, Полтавська, Рівненська, Черкаська області, майже не застосовують прик-тест у своїй роботі. Погіршили застосування прик-тесту також АР Крим, Волинська, Одеська, Чернігівська області. Покращили застосування прик-тесту Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Київська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Харківська області (табл. 4).

  

Лікування алергенами

На відміну від більшості функціонерів фармацевтичних фірм ми розуміємо, що лікування АЗ включає як фармакотерапію, так і специфічну імунотерапію алергенами (СІТ). Але якщо фармакотерапія веде, у переважній більшості, до отримання симптоматичного, значно рідше — патогенетичного ефекту, то СІТ діє на всі ланки патологічного процесу при АЗ і при раціональному застосуванні в 70–95 % випадків веде до досягнення ремісії захворювання, яка може мати і багаторічну (2–15 років і більше) тривалість.

Окрім цього, як ми і раніше показували, застосування СІТ є суттєво дешевшим за фармакотерапію (рис. 1, 2).

 

Незважаючи на це, охоплення технологіями СІТ хворих на АЗ хоча щорічно і зростає, але все ж таки становить в Україні менше 10 % хворих на АЗ, яким показана СІТ.

За розрахунками СІТ (дані кінця 2008 року) повинні отримувати:
— 20 % хворих на бронхіальну астму (в Україні на БА хворіє приблизно 5 % населення: 2,3 млн × 0,2 = 460 000 хво­рих);
— 15 % — на цілорічний алергічний риніт (10 % населення: 4,6 млн × 0,15 = 690 000 хворих;
— 40 % — на поліноз (на поліноз хворіє 7 %: 3,22 млн × 0,4 = 1 288 000 хворих).

Отже, в Україні, орієнтовно, СІТ мають отримувати всього 2 438 000 хворих.

За звітами регіонів, у 2008 році СІТ отримували 17 625 осіб, якщо додати наукові, навчальні й інші установи, то ця цифра зросте приблизно до 19 000, що буде становити 7,79 % від розрахункової кількості хворих, які мали б отримувати СІТ.

За даними аналізу, застосування алергенів з лікувальною метою в розрізі регіонів досить легко простежити через закупівлю розчинної рідини і драже для СІТ (табл. 5).

 

Позитивні зміни щодо застосування алергенів для СІТ (парентеральних і пероральних форм) відбувалися у Волинській, Донецькій, Кировоградській, Львівській, Харківській областях, м. Севастополі. До негативних слід віднести зміни, що відбулися у 2009 році у м. Києві, АР Крим, Дніпропетровській, Житомирській, Закар­­пат­ській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Чернівецькій областях.

Якщо розрахувати забезпеченість регіонів лікувальними формами алергенів, то виявиться, що, як і раніше (табл. 6), лідерами щодо застосування СІТ є м. Київ, Запорізька, Львівська, Дніпропетровська, Вінницька, Херсонська області, гіршими в цьому виявилися Рівненська, Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Житомирська області.

 

Цей аспект якнайкраще характеризує якість алергологічної служби. Яке може бути ставлення до кваліфікації алергологів Чернівецької, Рівненської, Тернопільської служби, де взагалі не застосовують з метою СІТ пероральний метод, який сьогодні вважається передовим у світі? Ми так різко не ставимо питання по тих областях, де застосовується хоча б парентеральний метод СІТ (м. Севастополь, Чернігівська, Миколаївська, Житомирська області), хоча й у цих регіонах розвиток алергології бажає бути значно кращим.

Дані табл. 6 свідчать про те, що загалом позитивно можна оцінити динаміку роботи з алергенами (у 2009 році порівняно з 2008-м) у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Одеській, Харківській, Черкаській області та м. Севастополі. Негативна динаміка має місце в м. Києві, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Чернівецькій і Чернігівській областях. Підкреслимо, що якісні зміни відбулися як у кращих, так і в гірших з огляду на застосування алергенів регіонах. На це є об''єктивні (криза) і суб''єктивні причини. На мінімізацію останніх нам би хотілося вплинути, висвітлюючи вищенаведені дані.

Однак головним для алергологів орієнтиром роботи з алергенами у регіонах є відносний показник забезпеченості ними у розрахунку на 10 000 жителів відповідного регіону. За результатами, наведеними у табл. 7, кращими (з «великим відривом») є алергологи м. Києва і Дніпропетровська, а також Миколаївської, Полтавської і Одеської (вперше) областей. Гіршою, на жаль, є робота алергологів Волинської, Запорізької (певним чином і за рахунок великої кількості населення в області), Чернівецької, Чернігівської, Рівненської областей.

 

Вітчизняний виробник алергенів і його вплив на алергологічну службу України

Аксіомою є те, що алергологія — це насамперед діагностика і лікування препаратами алергенів. Не слід плутати лікування алергічних захворювань фармакопрепаратами, що може здійснювати лікар без алергологічної підготовки, і СІТ, проведення якої дорівнює мистецтву. Багатьом відомо, що за часів СРСР алергени до України завозилися з Росії. З 1994 року вітчизняне мале підприємство «Імунолог» вийшло на ринок України з першими власними алергенами і зараз має їх майже 140 найменувань, що майже вдвічі більше, ніж у Росії.

Слід вказати, що ТОВ «Імунолог» виникло внаслідок не комерційних ідей, а трансформації науково-дослідної лабораторії, яка займалася проблемами екологічної алергології, імунології, наслідками аварії на ЧАЕС і стала непотрібною державі. Нереалізованими залишилися численні наукові плани, практично без діагностичних і лікувальних алергенів унаслідок розпаду СРСР залишилися мільйони хворих на алергічні захворювання, незадіяними і, по суті, безробітними стали талановиті лікарі, лаборанти. Пізніше з ТОВ «Імунолог» стали співпрацювати висококваліфіковані лікарі й науковці з Києва, Дніпропетровська, Запоріжжя, Одеси та інших міст України, які з 2006 року об''єдналися в Асоціацією алергологів України (ААУ).

З гордістю підкреслимо, що всі вітчизняні препарати алергенів і засоби їх доставки, супутні технології є інноваційними, тоді як понад 90 % фармакопрепаратів, що застосовуються в Україні, є генериками, тобто відтвореними копіями закордонних препаратів.

Паралельно зростанню номенклатури алергенів опановувалися, впроваджувалися і застосовувалися сучасні технології з метою діагностики і лікування. Так, в Україні, окрім іншого, з''явилося:
— тестування методом прик-тесту (створені нами для цього 2 варіанти ланцетів не мають прямих аналогів у світі);
— скринінг алергічних захворювань навіть в умовах сільського медичного закладу (світове ноу-хау);
— технологія шкірної скринінгової діагностики медикаментозної алергії;
— драже для специфічної імунотерапії з вмістом побутових і пилкових алергенів.

До цього слід додати проведення традиційних науково-практичних конференцій у м. Вінниці, активна участь у створенні відомих профільних науково-практичних журналів і видань («Український пульмонологічний журнал», «Імунологія та алергологія» та інші), низки методичних рекомендацій і монографій, проведення з''їзду алергологів і створення діючої Асоціації алергологів України, захист ряду дисертаційних робіт, сотні публікацій і виступів (у тому числі за межами України) та багато іншого. Напевне, розуміючи це, алергологи країни довірили вашому покірному слузі керівництво ААУ, а Міністерство охорони здоров''я — алергологічну службу.

І ми, розуміючи таку відповідальність як перед колегами, так і (що найважливіше) перед численними хворими на АЗ, як у рамках ААУ, так і в дуже обмежених можливостях ТОВ «Імунолог» проводимо вельми зважено і гуманістично політику забезпечення служби препаратами алергенів. Головним завданням її є підтримка діяльності алергологічної служби України і десь серед останніх місць — економічний зиск. Це достатньо продемонструвати такими фактами: вартість основних виробів — упаковок алергенів у рідкій формі, ланцетів, розчинів гістаміну за 2005–2009 роки зросла на розмір інфляції — +40 % (тобто не у кілька разів, як у фармпідприємств).

Щоб зрозуміти, як розвивалася алергологічна служба України в напрямку специфічної діагностики й імунотерапії, слід відобразити зростання придбання алергенів в Україні за період з 1995 по 2009 рік (рис. 3).

 

Оскільки на відміну від фармакопрепаратів придбання алергенів (за бюджетні чи особисті кошти хворих) ведеться виключно за рекомендаціями алергологів, зрозуміло, що показник реалізації діагностичних і лікувальних алергенів відображає найважливішу якість алергологічної служби — вміння працювати суто специфічними для алергології засобами.

Дані на рис. 3 свідчать, що за 15 років реалізація алергенів в Україні зросла у 13,79 раза. Тільки в період економічної кризи почав спостерігатися деякий спад потреби в алергенах (у межах 5 %), але зрозуміло, що навряд чи щось вже поверне алергологічну службу України до рівня забезпеченості алергенами нижче того, який був у 2005 році. І це ми можемо вважати одним із найважливіших наслідків роботи алергологічної служби України, діяльності ТОВ «Імунолог» і власних скромних зусиль.



Вернуться к номеру